Бернард Геррманн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бернард Геррманн
англ. Bernard Herrmann
Bernard-Herrmann.jpg
Bernard-Herrmann.jpg
Народився (1911-06-29)червня 29, 1911
Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США[1]
Помер грудня 24, 1975(1975-12-24) (у віці 64 роки)
Los Angeles, California, U.S.
·гострий інфаркт міокарда
Поховання Бет Девід
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність композитор, диригент, кінокомпозитор
Галузь музика до фільму
Alma mater Джульярдська школа, Нью-Йоркський університет і DeWitt Clinton High Schoold
Знання мов англійська[2]
Роки активності 193419751975
Жанр опера
Magnum opus benign paroxysmal positional nystagmusd, Психо, Громадянин Кейн, День, коли Земля зупинилась, Таксист, Wuthering Heightsd і The Devil and Daniel Websterd
У шлюбі з Lucille Fletcherd
Діти (2) 2
Нагороди
IMDb ID 0002136
Сайт thebernardherrmannestate.com

Бернард Геррман (англ. Bernard Herrmann 29 червня 1911, Нью-Йорк — 24 грудня 1975, Лос-Анджелес) — американський кінокомпозитор, лауреат премій «Оскар» і BAFTA .

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в єврейській родині під ім'ям Макс Герман. Батьки Германа: мама — Іда (дев. Горенштейн) і Абрам Дардік, родом з України. Навчався в Нью-Йоркському університеті разом з Персі Грейнджер. Також навчався в Джульярдській школі, де у віці 20 років зібрав свій перший камерний оркестр.

У 1934 році отримав посаду диригента Сі-бі-ес. У 1943 році став головним диригентом симфонічного оркестру «Коламбія» . Під управлінням Геррманна прозвучали твори багатьох композиторів. Геррманн став першовідкривачем музики маловідомого на той момент Чарльза Айвза. Також під керуванням Геррманна відбулася прем'єра 22-ій симфонії М. Я. Мясковського.

У 1930-і і 1940-і роки співпрацював з Орсоном Веллсом (відомий радіоспектакль за повістю «Війна світів» та «Громадянин Кейн»). Створив музичний супровід для всіх фільмів Альфреда Гічкока, знятих з 1955 по 1964 рік. Під час роботи над фільмом «Розірвана завіса» стався конфлікт композитора і режисера. Гічкок під впливом продюсерів компанії «Universal» замовив Геррману пісню до фільму в дусі модного тоді бондіани. Бернард Геррман написав похмуру музику, що незадовольнило режисера та продюсерів[3].

Після сварки з Гічкоком працював з Франсуа Трюффо («451 градус за Фаренгейтом», «Наречена була в чорному») і Браяном де Пальмою («Сестри», «Мара»). Для фільму «451 градус за Фаренгейтом» композитора режисерові порекомендував сам автор літературної першооснови Рей Бредбері, знаючи, що Трюффо написав докладну книгу про життя і творчість Гічкока[4].

З 1967 року працював переважно в Лондоні. Тоді ж, в листопаді, 56-річний композитор одружився з 27-річною журналісткою Нормою Шеперд, з якою він прожив до кінця свого життя. У 1971 році сім'я переїхала в Лондон на постійне місце проживання.

23 грудня 1975 року Геррманн записав саундтрек до фільму Мартіна Скорсезе «Таксист». Після закінчення запису він зустрівся з Ларрі Коеном для обговорення нової спільної роботи — картини «Бог велів мені», однак цього не судилося відбутися. Геррманн помер уві сні від серцевого нападу в своїй кімнаті в готелі Лос-Анджелеса. Скорсезе і Коен присвятили свої фільми Геррману.

Стиль[ред. | ред. код]

Для музики Геррманна характерно багаторазове використання остинато. Оркестровку твори композитор порівнював з індивідуальним кодом. Відстоював самостійну художню цінність музики для кіно, вважаючи, що якщо вона хороша, то має можливість жити власним життям, окремо від фільму.

У 1951 році Бернард Геррманн вперше в американському кіно використовував терменвокс в музиці до фільму «День, коли зупинилася Земля». У фільмі Гічкока «Птахи» Геррманн виступив консультантом, запропонувавши використовувати солирующий траутоніум, на якому грав Оскар Сала.

Твори Геррманн вплинули на багатьох композиторів, серед яких Анджело Бадаламенті і Денні Ельфман. У пісні «The Beatles» («Eleanor Rigby») відчувається прямий вплив музики з фільму «451 градус за Фаренгейтом».

Нагороди[ред. | ред. код]

Оскар[ред. | ред. код]

Ці нагороди та номінації записані Академією мистецтв і наук кінофільму:

Американський інститут кіномистецтва[ред. | ред. код]

У 2005 році Американський інститут кіномистецтва відзначив музику до кінофільмів «Психо» та «Запаморочення»» як № 4 та № 12 у своєму списку 25 кінофільмів з найкращою музикою.[5]

Британська академія кінопремій[ред. | ред. код]

Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]

Концертні твори[ред. | ред. код]

  • The Forest, симфонічна поема для оркестру (1929)
  • November Dusk, симфонічна поема для оркестру (1929)
  • Tempest and Storm: фурії кричать!, для фортепіано (1929)
  • The Dancing Faun and The Bells Танцюючий фавн і дзвони, дві пісні для середнього голосу та малого камерного оркестру (1929)
  • Requiescat, скрипка та фортепіано (1929)
  • Twilight, скрипка та фортепіано (1929)
  • March Militaire (1932), балетна музика для «Американа Ревю» (1932)
  • Арія для флейти та арфи (1932)
  • Варіації на теми «Deep River» та «Водяного хлопчика» (1933)
  • Прелюдія до «Анафеми» для п'ятнадцяти інструментів (1933)
  • Silent Noon, для чотирнадцяти інструментів (1933)
  • The Body Beautiful (1935), музика з бродвейської вистави
  • Nocturne and Scherzo (1935)
  • Симфонієтта для струнних (1935)
  • Currier and Ives, сюїта (1935)
  • Концерт для скрипки, незавершений (1937)
  • Moby Dick, кантата (1937)
  • Johnny Appleseed, незавершена кантата (1940)
  • Симфонія (1941)
  • The Fantasticks (1942)
  • The Devil and Daniel Webster, сюїта (1942)
  • For the Fallen (1943)
  • Welles Raises Kane (1943)
  • Echoes, струнний квартет (1965)
  • Souvenirs de Voyage (1967) 

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118877534 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Monaco, Paul. History of the American Cinema: The Sixties. University of California Press, 2003. Page 122.
  4. Bradbury, Ray. Bernard Herrmann and Fahrenheit 451. Liner Notes for CD, 2007.
  5. Press Release, «AFI's 100 Years of Film Scores; 'Star Wars' tops AFI's list of 25 greatest film scores of all time». American Film Institute, September 23, 2005. Retrieved 12 January 2013.

Література[ред. | ред. код]

  • Cooper, David (2001). Bernard Herrmann's Vertigo: A Film Score Handbook. US: Greenwood Press. ISBN 0-313-31490-X. 
  • Cooper, David (2005). Bernard Herrmann's The Ghost and Mrs Muir: A Film Score Guide. US: Scarecrow Press. ISBN 0-8108-5679-4. 
  • Johnson, Edward (1977). Bernard Herrmann – Hollywood's Music-Dramatist – Foreword by Miklos Rozsa. Rickmansworth, UK: Triad Press – Bibliographical Series No. 6. 
  • Radigales, Jaume: 'Wagner's Heritage in Cinema: The Bernard Herrmann Case' In: Stoppe, Sebastian (2014). Film in Concert. Film Scores and their Relation to Classical Concert Music. Glücksstadt, Germany: VWH Verlag. с. 45–62. ISBN 978-3-86488060-5. Film in Concert. Film Scores and their Relation to Classical Concert Music. Glücksstadt, Germany: VWH Verlag. pp. 45–62. ISBN <bdi>978-3-86488060-5</bdi>.

Посилання[ред. | ред. код]