Бернард Роджерс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бернард Вільям Роджерс
англ. Bernard William Rogers
Бернард Вільям Роджерс

Портрет Бернарда Роджерса (Роберт Кларк Темплтон)
Прапор
8-й Головнокомандувач об'єднаними збройними силами НАТО в Європі
1 липня 1979 — 26 червня 1987
Попередник: Алекс Хейг
Наступник: Джон Гальвін
Прапор
7-й Головнокомандувач Збройними силами США в Європі
1 липня 1979 — 26 червня 1987
Попередник: Алекс Хейг
Наступник: Джон Гальвін
Прапор
28-й Начальник штабу Армії США
1 жовтня 1976 — 21 червня 1979
Попередник: Фредерік Веєнд
Наступник: Едвард Мейєр
 
Освіта: Командно-штабний коледж армії США, Військова академія США і Воєнний коледж армії США
Народження: 16 липня 1921(1921-07-16)
Ферв'ю, Канзас, США
Смерть: 27 жовтня 2008(2008-10-27) (87 років)
Фолз-Черч, Вірджинія, США
Нагороди:
Хрест льотних заслуг
Бронзова Зірка (США)
Легіон Заслуг (Легіонер) (США)
Медаль ВПС Срібна Зірка

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Бе́рнард Ро́джерс, повне ім'я — Бе́рнард Ві́льям Ро́джерс (англ. Bernard William Rogers; 16 липня 1921, Ферв'ю, Канзас, США — 27 жовтня 2008, Фолз-Черч, Вірджинія, США) — американський військовослужбовець, Генерал армії США, Начальник штабу Армії США, Головнокомандувач Збройними силами США в Європі, Головнокомандувач об'єднаними збройними силами НАТО в Європі. Нагороджений медаллю за видатну службу в Збройних силах, Срібною Зіркою, медаллю Легіон Заслуг, Хрестом льотних заслуг.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Бернард Роджерс народився 16 липня 1921 року[1] в маленькому містечку Ферв'ю округу Браун (Канзас). Закінчив Канзаський університет[2]. У 1949 році вступив до Військової академії США. У червні 1943 року закінчив навчання, отримавши звання Першого капітана кадетського корпусу[3]. Згодом пішов служити в 275-й піхотний полк[1], 70-ї стрілецької дивізії[3]. Отримав звання другого лейтенанта. В рамках підготовки до участі в Другій світовій війні закінчив навчання в американській піхотній школі Форт-Беннінг.

Кар'єра[ред.ред. код]

У грудні 1943 року Роджерс отримав звання першого лейтенанта, а в лютому 1945-го — звання капітана. З 1945 по 1947 рр. був помічником Марка Кларка, Верховного комісара в Австрії. У 1947 році Роджерс став стипендіатом програми Родса, отримавши право навчатися в Оксфордському університеті. У 1950 році закінчив університет бакалавром філософії, політики та економіки (пізніше магістра). Під час перебування в Оксфорді він отримав звання капітана[1].

Після завершення навчання в Оксфордському університеті Роджерс став помічником начальника Армії польових сил. В 1951 році закінчив розширений курс навчання в Піхотному училищі. У 1952 році відправлений на війну в Корею, де командував 3-м батальйоном, 9-ї піхотної дивізії. У серпні 1953 присвоєно звання підполковника.

У жовтні 1966 року призначений помічником командира першої піхотної дивізії в операціях у В'єтнамі (1966—1967). У червні 1968 року отримав звання полковника, а пізніше — звання бригадного генерала.

Як помічник командира першої піхотної дивізії у В'єтнамі, генерал Роджерс за видатні заслуги був нагороджений медаллю за видатну службу в Збройних силах, Срібною Зіркою, медаллю Легіон Заслуг, Хрестом льотних заслуг.

Після повернення з В'єтнаму Роджерс служив комендантом у корпусі кадетів у Вест-Пойнті.

У лютому 1970-го року отримав звання генерал-майора. У червні 1973 року зайняв посаду заступника начальника штабу з персоналу армії. У 1974 році отримав звання генерал-полковника і був призначений командуючим силами армії США у Форт-Макферсон.

1 жовтня 1976 року призначений Начальником штабу армії Сполучених Штатів Америки. В червні 1979 року Президент США Джиммі Картер запропонував кандидатуру Роджерса на посаду головнокомандувача об'єднаними збройними силами НАТО в Європі. Кандидатура була підтримана і у липні 1979 року він приступив до обов'язків одночасно з обов'язками головнокомандувача Збройними силами США в Європі[1]. Він обіймав цю посаду понад 8 років: довше, ніж будь-який інший ВГ ОЗС НАТО в Європі. У 1980-х роках отримав звання генерала армії США.

Бернард Роджерс у 1983 році (Німеччина)

У 1987 році Роджерс подав у відставку. Став директором Ради з міжнародних відносин і Атлантичної ради США[4], був консультантом та директором кількох компаній, в тому числі Coca-Cola і General Dynamics.

Помер в Inova Fairfax Hospital після перенесеного серцевого нападу. Похований на кладовищі Вест-Пойнта.

Був одружений з Енн Еллен Джонс. Мав сестру, брата, троє дітей, шість онуків і трьох правнуків.

Нагороди[ред.ред. код]

Стрічка Назва
Distinguished Service Cross ribbon.svg Хрест «За видатні заслуги» (США)
Defense Distinguished Service Medal ribbon.svg Медаль за видатну службу в Збройних силах (США)
Silver Star ribbon.svg Срібна Зірка (США)
Legion of Merit ribbon.svg Легіон Заслуг (США) (4 рази)
Distinguished Flying Cross ribbon.svg Хрест льотних заслуг (США) (тричі)
Bronze Star Medal ribbon.svg Бронзова Зірка (США) (двічі)
Air Medal ribbon.svg Медаль ВПС (США)
Joint Service Commendation Medal ribbon.svg Похвальна медаль (США) (двічі)
VPD National Order of Vietnam - Knight BAR.png Національний орден В'єтнаму
Vietnam gallantry cross-3d.svg Хрест за хоробрість (В'єтнам)

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Bernard William Rogers. United States Army Center of Military History. Процитовано June 26, 2008. 
  2. Honorary Alumni Citees. KU Alumni Association. Процитовано June 26, 2008. 
  3. а б Distinguished Graduate Award Recipients. USMA Association of Graduates. Процитовано June 26, 2008. 
  4. Honorary Directors. The Atlantic Council of the United States. Архів оригіналу за June 27, 2006. Процитовано November 15, 2006. 

Посилання[ред.ред. код]

Командування військовими формуваннями (установами)
США
Попередник:
генерал
Фредерік Вейенд
Flag of the Chief of Staff of the United States Army.svg
28-й
Начальник штабу Армії США

1 жовтня 197621 червня 1979
Наступник:
генерал
Едвард Меєр