Бернард Роджерс
| Бернард Вільям Роджерс англ. Bernard William Rogers | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1 липня 1979 — 26 червня 1987 | |||
| Попередник: | Алекс Хейг | ||
| Наступник: | Джон Гальвін | ||
| |||
| 1 липня 1979 — 26 червня 1987 | |||
| Попередник: | Алекс Хейг | ||
| Наступник: | Джон Гальвін | ||
| |||
| 1 жовтня 1976 — 21 червня 1979 | |||
| Попередник: | Фредерік Веєнд | ||
| Наступник: | Едвард Мейєр | ||
| Народження: |
16 липня 1921 Ферв'ю, Канзас, США | ||
| Смерть: |
27 жовтня 2008 (87 років) Фолз-Черч, Вірджинія, США | ||
| Причина смерті: | інфаркт міокарда | ||
| Поховання: | Цвинтар Вест-Пойнт | ||
| Країна: | США | ||
| Освіта: | Командно-штабний коледж армії США, Військова академія США і Воєнний коледж армії США | ||
| Нагороди: | |||
Бе́рнард Ро́джерс, повне ім'я — Бе́рнард Ві́льям Ро́джерс (англ. Bernard William Rogers; 16 липня 1921, Ферв'ю, Канзас, США — 27 жовтня 2008, Фолз-Черч, Вірджинія, США) — американський військовослужбовець, Генерал армії США, Начальник штабу Армії США, Головнокомандувач Збройними силами США в Європі, Головнокомандувач об'єднаними збройними силами НАТО в Європі. Нагороджений медаллю за видатну службу в Збройних силах, Срібною Зіркою, медаллю Легіон Заслуг, Хрестом льотних заслуг.
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Бернард Роджерс народився 16 липня 1921 року[1] в маленькому містечку Ферв'ю округу Браун (Канзас). Закінчив Канзаський університет[2]. У 1949 році вступив до Військової академії США. У червні 1943 року закінчив навчання, отримавши звання Першого капітана кадетського корпусу[3]. Згодом пішов служити в 275-й піхотний полк[1], 70-ї стрілецької дивізії[3]. Отримав звання другого лейтенанта. В рамках підготовки до участі в Другій світовій війні закінчив навчання в американській піхотній школі Форт-Беннінг.
Кар'єра[ред. | ред. код]
У грудні 1943 року Роджерс отримав звання першого лейтенанта, а в лютому 1945-го — звання капітана. З 1945 по 1947 рр. був помічником Марка Кларка, Верховного комісара в Австрії. У 1947 році Роджерс став стипендіатом програми Родса, отримавши право навчатися в Оксфордському університеті. У 1950 році закінчив університет бакалавром філософії, політики та економіки (пізніше магістра). Під час перебування в Оксфорді він отримав звання капітана[1].
Після завершення навчання в Оксфордському університеті Роджерс став помічником начальника Армії польових сил. В 1951 році закінчив розширений курс навчання в Піхотному училищі. У 1952 році відправлений на війну в Корею, де командував 3-м батальйоном, 9-ї піхотної дивізії. У серпні 1953 присвоєно звання підполковника.
У жовтні 1966 року призначений помічником командира першої піхотної дивізії в операціях у В'єтнамі (1966—1967). У червні 1968 року отримав звання полковника, а пізніше — звання бригадного генерала.
Як помічник командира першої піхотної дивізії у В'єтнамі, генерал Роджерс за видатні заслуги був нагороджений медаллю за видатну службу в Збройних силах, Срібною Зіркою, медаллю Легіон Заслуг, Хрестом льотних заслуг.
Після повернення з В'єтнаму Роджерс служив комендантом у корпусі кадетів у Вест-Пойнті.
У лютому 1970-го року отримав звання генерал-майора. У червні 1973 року зайняв посаду заступника начальника штабу з персоналу армії. У 1974 році отримав звання генерал-полковника і був призначений командуючим силами армії США у Форт-Макферсон.
1 жовтня 1976 року призначений Начальником штабу армії Сполучених Штатів Америки. В червні 1979 року Президент США Джиммі Картер запропонував кандидатуру Роджерса на посаду головнокомандувача об'єднаними збройними силами НАТО в Європі. Кандидатура була підтримана і у липні 1979 року він приступив до обов'язків одночасно з обов'язками головнокомандувача Збройними силами США в Європі[1]. Він обіймав цю посаду понад 8 років: довше, ніж будь-який інший ВГ ОЗС НАТО в Європі. У 1980-х роках отримав звання генерала армії США.
У 1987 році Роджерс подав у відставку. Став директором Ради з міжнародних відносин і Атлантичної ради США[4], був консультантом та директором кількох компаній, в тому числі Coca-Cola і General Dynamics.
Помер в Inova Fairfax Hospital після перенесеного серцевого нападу. Похований на кладовищі Вест-Пойнта.
Був одружений з Енн Еллен Джонс. Мав сестру, брата, троє дітей, шість онуків і трьох правнуків.
Нагороди[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Bernard William Rogers. United States Army Center of Military History. Архів оригіналу за 5 травня 2017. Процитовано 26 червня 2008.
- ↑ Honorary Alumni Citees. KU Alumni Association. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 26 червня 2008.
- ↑ а б Distinguished Graduate Award Recipients. USMA Association of Graduates. Архів оригіналу за 19 липня 2008. Процитовано 26 червня 2008.
- ↑ Honorary Directors. The Atlantic Council of the United States. Архів оригіналу за 27 червня 2006. Процитовано 15 листопада 2006.
Посилання[ред. | ред. код]
- Bernard William Rogers — US Army Center Of Military History [Архівовано 5 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Bernard William Rogers, General, United States Army [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Bernard William Rogers — The Robinson Library [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.]
|
| |||||||||
.svg){kind=small}
| |||||
- Народились 16 липня
- Народились 1921
- Померли 27 жовтня
- Померли 2008
- Поховані на цвинтарі «Вест-Пойнт»
- Випускники Командно-штабного коледжу армії США
- Випускники Військової академії США
- Випускники Воєнного коледжу армії США
- Кавалери Срібної Зірки (США)
- Кавалери Хреста льотних заслуг (США)
- Кавалери Бронзової Зірки (США)
- Нагороджені медаллю ВПС (США)
- Кавалери Легіона Заслуг ступеня «Легіонер» (США)
- Лауреати стипендії Родса
- Уродженці Канзасу
- Генерали (США)
- Начальники штабу Армії США
- Нагороджені орденом «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»