Бернард Септиманський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Бернард Септиманський
Народився 795(0795)
Жирона, Жирунес
Помер 844(0844)
Тулуза
страта
Діяльність граф
Титул граф Барселони
Термін 826—832 та 835—844 роки
Конфесія католицтво
Рід Гільєміди
Батько Вільгельма Тулузький
Мати Кунігунда
Брати, сестри  • Gerberga[d]
 • Gaucelm[d]
 • Teodoric III d'Autun[d]
 • Héribert[d]
Дружина Дуода Васконська
Діти 2 сина і 1 донька

Бернард Септиманський (*Bernard de Septimanie 795  —844) — граф Барселони у 826—832 та 835—844 роках, граф Тулузи у 835—842 роках (як Бернард I), герцог Септиманії у 828—832 роках, граф Каркассона у 837—844 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Походив з династії Гільємідів, гілки королівського роду Каролінгів. Син Вільгельма, графа Тулузького і маркіза Готії, та Кунігунди, вестготської аристократки.

У після смерті батька успадкував родинні маєтності поблизу Тулузи. В подальшому перебрався до двору свого брата Бера, графа Барселони. У 815—817 роках брав участь у війнах проти Кордовського емірату. Був незадоволений перемир'ям укладеним його братом Бера з мусульманами. Тому разом зі зведеним братом Жосельмом Руссільонським став інтригувати проти Бера Барселонського.

У 820 році за допомоги вестготського магната Саніли домігся усунення Бера з посади Барселонського графа. Втім не зміг сам обійняти графську посаду — імператор призначив свого ставленика Рампо. У 824 році оженився на доньці герцога Васконського. Незабаром отримав посаду і титул графа Отенського.

Граф Барселони[ред.ред. код]

Лише у лютому 826 року на асамблеї в Аахені після смерті Рампо Бернард домігся свого призначення барселонським графом. Втім проти Бернарда з самого початку повстала готська знать. Якийсь гот по імені Аїсса, що служив у війську у Бери, зміцнився в області Вік. Військові залоги навколишніх фортець, які пам'ятали і поважали графа Беру, перейшли на його бік. Ті ж замки, чиї захисники зберегли вірність Бернарду, зокрема, Рода-де-Тер в графстві Узона, були зруйновані.

Зміцнившись у центральних районах графства Барселона, Аїсса напав на Сердань і Валлес. Бернард Септиманський був змушений звернутися за підкріпленням до імператора і готської знаті. Аїсса, в свою чергу, закликав на допомогу арабів, які підтримали заколотника Абд ар-Рахман II,, емір Кордови, послав свого воєначальника Убайдаллаха Абу-Марвана, який влітку 827 року взяв в облогу Барселону, але безуспішно.

Тим часом імператор Людовик I доручив своєму синові Піпіну I Аквітанському і графам Гуго Турському і Матфреду Орлеанському зібрати військо проти арабів. Втім вербування солдатів йшла повільно, і на той час, коли франки підійшли до Барселони, араби вже відійшли на свою територію. З ними пішов і Аїсса. Згодом він був страчений в Кордові за звинуваченням в організації змови проти еміра.

Незважаючи на те, що фактично араби відступили без боротьби, Бернар був проголошений переможцем маврів, і престиж його сильно зріс. Графи Гуго і Матфред були звинувачені в руйнуванні графства Узона і у 828 році позбавлені графств: Орлеан дістався у володіння Еду I, а Расез і Конфлент — Жосельму, зведеному братові Бернарда Септиманського.

Володіння Бернарда Септиманського у 826832 роках

Навесні 828 року помер граф Леїбульф Нарбонський, і все його володіння — Нарбон, Безьє, Агді, Мельгуель, Ним і Юзес — дісталися Бернарду, у результаті чого той отримав титул маркіза Гтії та герцога Септіманії.

Придворна боротьба[ред.ред. код]

У серпні 829 року Людовик I призначив свого сина Лотаря I королем Італії, а Бернард отримав придворну посаду камергера: йому було доручено піклуватися про малолітнього сина Людовика — майбутнього імператора Карла. Управління своїми іспанськими володіннями Бернард передоручив братові Жосельму, який отримав титул маркіза. Провівши кілька місяців при дворі імператора, Бернар зумів нажити безліч ворогів. Його звинуватили у зв'язку з імператрицею Юдіфь Баварською. У війську, що готувалася до війни з бретонцями, у 830 році почався заколот, сини імператора також були налаштовані проти нього. Бернард волів залишити двір і повернутися до своїх маєтків. Разом з тим його позбавили посади камергера та графства Отенського.

У 831 році імператор Людовик запланував розділ імперії між синами. Готія мала дістатися Карлу Лисому. Бернард спробував примиритися з новим сюзереном, але невдало. Слідом за цим граф знову захотів повернутися до двору на колишню посаду, але Людовик I відмовив йому під час особистої зустрічі на Асамблеї в Тіонвілі. За цих обставин Бернард Септиманський перейшов на бік супротивників імператора.

У листопаді того ж року Піпін Аквитанський при підбурюванні Бернарда підняв заколот проти батька. Але граф Беренгер Тулузький, вірний імператорові, вдерся у володіння Бернарда Септиманського і захопив частину з них. Восени 832 року заколот було придушено. Піпіна було позбавлено влади і відправлено в ув'язнення до Тріру. Бернарда також позбавили всіх володінь у Готії й Септіманії, які були передані Беренгеру Тулузькому.

Повернення графств[ред.ред. код]

Володіння Бернарда Септиманського у 835—844 роках

Втім Бернард разом з братом Жосельмом, зібравши залишки військ, продовжили боротьбу і здобули перемогу над принцом Лотарем. Бернар зажадав повернення всіх маєтків. Нерішучий Людовік коливався і для вирішення питання в червні 835 року скликав раду в Кремьйо, проте по дорозі туди Беренгер Тулузький помер. В результаті Бернард отримав назад Септіманію, Готію і Тулузу, за винятком Ампурьяса і Руссільона, які вже були передані Суньєру I та Аларіху відповідно. Крім того Серданья та Урхель були захоплені арагонцями.

Бернард Септиманський продовжував правити без урахування інтересів і традицій готської знаті, тому ті писали скарги імператору на дії графа. Крім того, Бернард часто був відсутній у Барселоні, активно беручи участь в імперських справах, і всіма справами замість нього займалися віконти. У 837 році приєднав до своїх володінь графство Каркассон.

Під час міжусобної боротьби між синами Людовика Бернард зайняв вичікувальну позицію. Після того як 25 червня 841 року Карл Лисий і Людовик Німецький здобули перемогу поблизу Фонтене над Лотарем, Бернар послав свого сина Вільгелмьа засвідчити повагу Карлу й обіцяти підтримку у війні проти Піпіна II Аквітанського. Втім Бернард не збирався виконувати свою обіцянку, і Карл під час Аквітанської кампанії вирішив покарати зрадника, позбавивши його Тулузького графства.

Бернард підняв повстання, відкрито перейшов на бік Піпіна II і в 843 році вигнав з Тулузи графа Акфреда, посадженого там Карлом. Але незабаром міжусобиця серед Каролінгів закінчилася підписанням Верденської угоди і розділом імперії. Вся Септиманія перейшла у володіння Карла Лисого, за винятком Юзесу, що дістався Лотарю.

У 844 році Карл повернувся в Аквітанію, щоб помститися Бернару і Піпіну. Того ж року Бернард Септиманський зазнав нищівної поразки у битві при Тулузі. За однією з версій Бернарда було узято в полон Карлом у Тулузі, за іншою він був полонений роком раніше герцогом Герен в Юзесі, і під час аквітанського походу Карл використовував Бернарда як живий щит. Зрештою у травні 844 року Бернарда Септиманського було страчено за наказом Карла Лисого.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Дуода, донька Санчо I Лупа, герцога Васконського

Діти:

  • Вільгельм (826—850), граф Тулузи у 844—849 роках
  • Бернард (841—886), граф Оверні у 872—886 роках
  • Регелінда або Розелінда (843-д/н), дружина Вулгрена I, графа Ангулемського

Джерела[ред.ред. код]

  • Armand de Fluvià (préf. Josep M. Salrach), Els primitius comtats i vescomptats de Catalunya: Cronologia de comtes i vescomtes, Barcelone, Enciclopèdia catalana, coll. " Biblioteca universitària " (no 11), avril 1989, p. 24
  • René Poupardin, I regni carolingi (840—918), in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1999, pp. 583—635
  • Christian Settipani, La Noblesse du Midi Carolingien, Oxford, Linacre College, Unit for Prosopographical Research, coll. Occasional Publications / 5, 2004, 388 p. (ISBN 1-900934-04-3)
  • Hummer, Hans J. Politics and Power in Early Medieval Europe: Alsace and the Frankish Realm 600—1000. Cambridge University Press: 2005.