Бернард Септиманський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бернард Септиманський
Народився 795(0795)
Жирона
Помер 844(0844)
Тулуза
страта
Діяльність граф[d]
Титул граф Барселони
Термін 826—832 та 835—844 роки
Конфесія католицтво
Батько Вільгельма Тулузький
Мати Кунігунда
Рід Гільєміди
Брати, сестри Gerberga[d], Gaucelm[d], Teodoric III d'Autun[d] і Héribert[d]
Дружина Дуода Васконська
Діти 2 сина і 1 донька

Бернард Септиманський (*Bernard de Septimanie 795  —844) — граф Барселони у 826—832 та 835—844 роках, граф Тулузи у 835—842 роках (як Бернард I), герцог Септиманії у 828—832 роках, граф Каркассона у 837—844 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Походив з династії Гільємідів, гілки королівського роду Каролінгів. Син Вільгельма, графа Тулузького і маркіза Готії, та Кунігунди, вестготської аристократки.

У після смерті батька успадкував родинні маєтності поблизу Тулузи. В подальшому перебрався до двору свого брата Бера, графа Барселони. У 815—817 роках брав участь у війнах проти Кордовського емірату. Був незадоволений перемир'ям укладеним його братом Бера з мусульманами. Тому разом зі зведеним братом Жосельмом Руссільонським став інтригувати проти Бера Барселонського.

У 820 році за допомоги вестготського магната Саніли домігся усунення Бера з посади Барселонського графа. Втім не зміг сам обійняти графську посаду — імператор призначив свого ставленика Рампо. У 824 році оженився на доньці герцога Васконського. Незабаром отримав посаду і титул графа Отенського.

Граф Барселони[ред.ред. код]

Лише у лютому 826 року на асамблеї в Аахені після смерті Рампо Бернард домігся свого призначення барселонським графом. Втім проти Бернарда з самого початку повстала готська знать. Якийсь гот по імені Аїсса, що служив у війську у Бери, зміцнився в області Вік. Військові залоги навколишніх фортець, які пам'ятали і поважали графа Беру, перейшли на його бік. Ті ж замки, чиї захисники зберегли вірність Бернарду, зокрема, Рода-де-Тер в графстві Узона, були зруйновані.

Зміцнившись у центральних районах графства Барселона, Аїсса напав на Сердань і Валлес. Бернард Септиманський був змушений звернутися за підкріпленням до імператора і готської знаті. Аїсса, в свою чергу, закликав на допомогу арабів, які підтримали заколотника Абд ар-Рахман II,, емір Кордови, послав свого воєначальника Убайдаллаха Абу-Марвана, який влітку 827 року взяв в облогу Барселону, але безуспішно.

Тим часом імператор Людовик I доручив своєму синові Піпіну I Аквітанському і графам Гуго Турському і Матфреду Орлеанському зібрати військо проти арабів. Втім вербування солдатів йшла повільно, і на той час, коли франки підійшли до Барселони, араби вже відійшли на свою територію. З ними пішов і Аїсса. Згодом він був страчений в Кордові за звинуваченням в організації змови проти еміра.

Незважаючи на те, що фактично араби відступили без боротьби, Бернар був проголошений переможцем маврів, і престиж його сильно зріс. Графи Гуго і Матфред були звинувачені в руйнуванні графства Узона і у 828 році позбавлені графств: Орлеан дістався у володіння Еду I, а Расез і Конфлент — Жосельму, зведеному братові Бернарда Септиманського.

Володіння Бернарда Септиманського у 826832 роках

Навесні 828 року помер граф Леїбульф Нарбонський, і все його володіння — Нарбон, Безьє, Агді, Мельгуель, Ним і Юзес — дісталися Бернарду, у результаті чого той отримав титул маркіза Гтії та герцога Септіманії.

Придворна боротьба[ред.ред. код]

У серпні 829 року Людовик I призначив свого сина Лотаря I королем Італії, а Бернард отримав придворну посаду камергера: йому було доручено піклуватися про малолітнього сина Людовика — майбутнього імператора Карла. Управління своїми іспанськими володіннями Бернард передоручив братові Жосельму, який отримав титул маркіза. Провівши кілька місяців при дворі імператора, Бернар зумів нажити безліч ворогів. Його звинуватили у зв'язку з імператрицею Юдіфь Баварською. У війську, що готувалася до війни з бретонцями, у 830 році почався заколот, сини імператора також були налаштовані проти нього. Бернард волів залишити двір і повернутися до своїх маєтків. Разом з тим його позбавили посади камергера та графства Отенського.

У 831 році імператор Людовик запланував розділ імперії між синами. Готія мала дістатися Карлу Лисому. Бернард спробував примиритися з новим сюзереном, але невдало. Слідом за цим граф знову захотів повернутися до двору на колишню посаду, але Людовик I відмовив йому під час особистої зустрічі на Асамблеї в Тіонвілі. За цих обставин Бернард Септиманський перейшов на бік супротивників імператора.

У листопаді того ж року Піпін Аквитанський при підбурюванні Бернарда підняв заколот проти батька. Але граф Беренгер Тулузький, вірний імператорові, вдерся у володіння Бернарда Септиманського і захопив частину з них. Восени 832 року заколот було придушено. Піпіна було позбавлено влади і відправлено в ув'язнення до Тріру. Бернарда також позбавили всіх володінь у Готії й Септіманії, які були передані Беренгеру Тулузькому.

Повернення графств[ред.ред. код]

Володіння Бернарда Септиманського у 835—844 роках

Втім Бернард разом з братом Жосельмом, зібравши залишки військ, продовжили боротьбу і здобули перемогу над принцом Лотарем. Бернар зажадав повернення всіх маєтків. Нерішучий Людовік коливався і для вирішення питання в червні 835 року скликав раду в Кремьйо, проте по дорозі туди Беренгер Тулузький помер. В результаті Бернард отримав назад Септіманію, Готію і Тулузу, за винятком Ампурьяса і Руссільона, які вже були передані Суньєру I та Аларіху відповідно. Крім того Серданья та Урхель були захоплені арагонцями.

Бернард Септиманський продовжував правити без урахування інтересів і традицій готської знаті, тому ті писали скарги імператору на дії графа. Крім того, Бернард часто був відсутній у Барселоні, активно беручи участь в імперських справах, і всіма справами замість нього займалися віконти. У 837 році приєднав до своїх володінь графство Каркассон.

Під час міжусобної боротьби між синами Людовика Бернард зайняв вичікувальну позицію. Після того як 25 червня 841 року Карл Лисий і Людовик Німецький здобули перемогу поблизу Фонтене над Лотарем, Бернар послав свого сина Вільгелмьа засвідчити повагу Карлу й обіцяти підтримку у війні проти Піпіна II Аквітанського. Втім Бернард не збирався виконувати свою обіцянку, і Карл під час Аквітанської кампанії вирішив покарати зрадника, позбавивши його Тулузького графства.

Бернард підняв повстання, відкрито перейшов на бік Піпіна II і в 843 році вигнав з Тулузи графа Акфреда, посадженого там Карлом. Але незабаром міжусобиця серед Каролінгів закінчилася підписанням Верденської угоди і розділом імперії. Вся Септиманія перейшла у володіння Карла Лисого, за винятком Юзесу, що дістався Лотарю.

У 844 році Карл повернувся в Аквітанію, щоб помститися Бернару і Піпіну. Того ж року Бернард Септиманський зазнав нищівної поразки у битві при Тулузі. За однією з версій Бернарда було узято в полон Карлом у Тулузі, за іншою він був полонений роком раніше герцогом Герен в Юзесі, і під час аквітанського походу Карл використовував Бернарда як живий щит. Зрештою у травні 844 року Бернарда Септиманського було страчено за наказом Карла Лисого.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Дуода, донька Санчо I Лупа, герцога Васконського

Діти:

  • Вільгельм (826—850), граф Тулузи у 844—849 роках
  • Бернард (841—886), граф Оверні у 872—886 роках
  • Регелінда або Розелінда (843-д/н), дружина Вулгрена I, графа Ангулемського

Джерела[ред.ред. код]

  • Armand de Fluvià (préf. Josep M. Salrach), Els primitius comtats i vescomptats de Catalunya: Cronologia de comtes i vescomtes, Barcelone, Enciclopèdia catalana, coll. " Biblioteca universitària " (no 11), avril 1989, p. 24
  • René Poupardin, I regni carolingi (840—918), in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1999, pp. 583—635
  • Christian Settipani, La Noblesse du Midi Carolingien, Oxford, Linacre College, Unit for Prosopographical Research, coll. Occasional Publications / 5, 2004, 388 p. (ISBN 1-900934-04-3)
  • Hummer, Hans J. Politics and Power in Early Medieval Europe: Alsace and the Frankish Realm 600—1000. Cambridge University Press: 2005.