Бернар Шалланд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Бернар Шалланд
Algérie - Arménie - 20140531 - Bernard Challandes.jpg
Особові дані
Народження 26 липня 1951(1951-07-26) (67 років)
  Ле-Локль, Швейцарія
Зріст 186 см
Громадянство Flag of Switzerland.svg Швейцарія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1968–1970 Швейцарія «Ле-Локль» ? (?)
1970–1972 Швейцарія «Уранія» (Женева)  ? (?)
1972–1978 Швейцарія «Ле-Локль» ? (?)
1976–1977   Швейцарія «Суперга»  ? (?)
1977–1978   Швейцарія «Будрі» ? (?)
1978–1982 Швейцарія «Сент-Ім'єр»  ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1978–1982 Швейцарія «Сент-Ім'єр»
1982–1985 Швейцарія «Ле-Локль»
1985–1987 Швейцарія «Ла-Шо-де-Фон»
1987–1994 Швейцарія «Івердон Спорт»
1994–1995 Швейцарія «Янг Бойз»
1995 Швейцарія «Серветт»
2001–2007 Швейцарія Швейцарія (мол.)
2007–2010 Швейцарія «Цюрих»
2010–2011 Швейцарія «Сьйон»
2011 Швейцарія «Ксамакс»
2011–2012 Швейцарія «Тун»
2013 Швейцарія «Янг Бойз»
2014–2015 Вірменія Вірменія
2015–2018 Швейцарія «Базель» (тренер)
2018– Косово Косово
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Бернар Шалланд (нім. Bernard Challandes, нар. 26 липня 1951, Ле-Локль) — швейцарський футболіст, що грав на позиції захисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2018 року очолює тренерський штаб збірної Косова.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець нижчолігового клубу «Ле-Локль» з однойменного рідного міста, де і розпочав свою дорослу кар'єру.

1970 року перейшов до клубу другого за рівнем дивізіону «Уранія» (Женева), за який відіграв два сезони, після чого повернувся в «Ле-Локль», де з перервами на оренду грав до 1978 року

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

1978 року став граючим тренером клубу «Сент-Ім'єр», а з 1982 року став очолювати свій рідний «Ле-Локль».

1985 року вперше став головним тренером команди вищого дивізіону країни, очоливши «Ла-Шо-де-Фон», з яким у сезоні 1986/87 посів останнє місце і вилетів з вищого дивізіону, після чого покинув посаду і очолив клуб другого дивізіону «Івердон Спорт», з яким у сезоні 1992/93 зайняв перше місце і підвищився у класі. Втім в еліті сезону 1993/94 клуб виступив вкрай невдало, ставши останнім, через що Шалланд змушений був покинути і цю команду.

Влітку 1994 року очолив іншу команду вищого дивізіону «Янг Бойз», але вже в березні наступного року через звільнення Ілії Петковича очолив «Серветт», який зумів врятувати від вильоту. Тим не менше на початку нового сезону результати клубу лишались низькими (його команда набрала 13 очок в 14 іграх), через що він був звільнений з посади в жовтні 1995 року.

В подальшому працював у Швейцарській футбольній асоціації, а з 2001 року був тренером молодіжної збірної Швейцарії[1]. Його найбільшим успіхом з цією командою став домашній півфінал молодіжного чемпіонату Європи 2002 року. На наступному турнірі 2004 року збірна пробилася через кваліфікацію, втім не вийшла з групи.

У 2007 році Бернар Шалланд змінив Люсьєна Фавра на посту головного тренера «Цюриха»[2]. Разом з командою у сезоні 2008/09 наставник привів «Цюрих» до перемоги в чемпіонаті Швейцарії, завдяки чому на наступний сезон команда Шалланда отримала право взяти участь у груповому етапі Ліги чемпіонів, в ході якого швейцарський клуб зумів здобути мінімальну перемогу в гостях над італійським «Міланом» (1:0), а також зіграти з ним же вдома внічию 1:1. Втім у чемпіонаті команда виступала невдало, знаходячись поза зоною єврокубків, через що 17 квітня 2010 року Шалланд був звільнений.

Влітку 2011 року очолив «Сьйон»[3], але вже 22 лютого наступного року був звільнений і в кінці сезону очолив «Ксамакс» із завданням виграти фінал Кубка Швейцарії 2010/11, втім його клуб програв саме «Сьйону», після чого Шалланд покинув клуб і з літа 2011 року по листопад 2012 тренував «Тун».

8 квітня 2013 року знову став головним тренером «Янг Бойза», втім зайняв з клубом лише 7-ме місце в чемпіонаті і не кваліфікувався в єврокубки, за що і був звільнений.

28 лютого 2014 року став головним тренером збірної Вірменії, підписавши дворічний контракт перед початком відбору на Євро-2016, після того, як колишній тренер Вардан Мінасян у жовтні 2013 року вирішив не підписувати нову угоду з Футбольною федерацією Вірменії[4]. 27 травня 2014 року він провів свій перший матч, як головний тренер збірної Вірменії в товариській грі проти ОАЕ, вигравши 4:3. Втім у кваліфікаційній кампанії справи йшли невдало і 30 березня 2015 року він подав у відставку після того, як збірна програла 1:2 Албанії і мала лише одне очко у чотирьох матчах відбору, втративши шанси на вихід у фінальну частину[5]. Натомість Бернар повернувся до Швейцарії, де став працювати скаутом у «Базелі»[6][7].

2 березня 2018 року підписав дворічний контракт зі збірною Косова[8]. 24 березня 2018 року він провів свій перший матч на новій посаді, вигравши в товариському матчі з рахунком 1:0 у Мадагаскара. В тому ж році виграв з командою свою групу Ліги націй УЄФА 2018/19, підвищившись у класі на наступний розіграш турніру[9].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як тренера[ред. | ред. код]

«Цюрих»: 2008–09

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]