Бернат Мункачі

Бернат Мункачі Munkácsi Bernát
Бернат Мункачі
Ім'я при народженні	угор. Munk Bernát
Народився	12 березня 1860(1860-03-12) Надьварад (Орадя), Трансільванія (тепер Румунія)
Помер	21 вересня 1937(1937-09-21) (77 років) Будапешт, Угорщина
Поховання	Єврейське кладовище на вулиці Козмиd
Країна	Австро-Угорщина  Угорщина
Місце проживання	Австро-Угорщина, Угорщина
Діяльність	мовознавець і етнограф
Галузь	етнографія, мовознавство, фіно-угрознавство і фольклористика
Alma mater	Будапештський університет
Знання мов	угорська
Членство	Угорська академія наук
Титул	академік Угорської АН (з 1910)
Батько	Adolf Munkd
Діти	Ernő Munkácsid
Медіафайли у Вікісховищі

Бе́рнат Му́нкачі (угор. Munkácsi Bernát, 12 березня 1860, Надьварад, (Орадя), Трансільванія, тепер Румунія — 21 вересня 1937, Будапешт, Угорщина) — угорський мовознавець та етнограф, один з засновників угрознавства, академік Угорської АН (з 1910 року).

У 1882 році Бернат Мункачі скінчив навчання у Будапештському університеті і подальше своє життя цілком присвятив вивченню угрофінських і тюркських народів Поволжя і Західного Сибіру (удмурти, ханти, мансі, чуваші тощо) та їх мовним і культурним зв'язкам з угорцями, в тому числі і безпосереднім польовим дослідженням, фактично ставши одним із засновників угрознавства у світі. Так, у 1885 році він перебував в Уфімській губернії Російської імперії, де з метою вивчення місцевого населення відвідав 6 повітів. З вуст Савви Василича, удмуртського казкаря, записав удмуртську народну казку «Калмез бакатыръёс» («Калмезькі богатирі»).

Б. Мункачі редагував часопис «Ethnographia», заснував часопис «Келеті семлє» («Keleti Szemle»), у 1904 році організував Угорський комітет Міжнародного товариства Середньої і Східної Азії.

У 1915–16 роки Мункачі перебував у Естергомському таборі, де записував тексти від 25 полонених у ході Першої світової війни російських солдатів удмуртської національності.

Дослідження Берната Мункачі, як прикладні (величезна колекція мовних текстів), так і теоретичні (висновки з історії, порівняльного мовознавства і діалектології народів Поволжя і Західного Сибіру), є актуальними і дуже цінними і в наш час.

Наукові праці

Основні наукові спраці Б. Мункачі в галузі порівняльної лінгвістики, тюркології, іраністики та етнографії, деякі з них видано вже після смерті вченого іншими фіноугрознавцями:

• Votják nyelvmutatványok. Ugor füzetek 5., Budapest, 1884.
• Votják népköltészeti hagyományok., Budapest, 1887.
• A votják nyelv szótára., Budapest, 1890—1896.
• Vogul népköltési gyűjtemény. köt I—IV., Budapest, 1892, 1892, 1893, 1896. (A jegyzeteket tartalmazó 2. kötetek megjelenési évei: 1902, 1910, 1952, 1963 &ndash ; az utóbbi kettőt Kálmán Béla rendezte sajtó alá; a II. részhez egy 3. kötet is megjelent 1921-ben.)
• A vogul nyelvjárások szóragozásukban ismertetve., Budapest, 1894.
• Déli osztják szójegyzék. (Pápai Károly gyűjtése alapján). Ugor füzetek 12., Budapest, 1896.
• Árja és kaukázusi elemek a finn–magyar nyelvekben I., Budapest, 1901.
• Volksbräuche und Volksdichtung der Wotjaken., MSFOu 102. Herausgeben von D. R. Fuchs, Helsinki, 1952.

Джерела, посилання і література

• Бернат Мункачі у БСЭ (Великій радянській енциклопедії) [Архівовано 9 березня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
• Munkácsi N. Egy nagy Magyar Nyelvész. I.M.I.T Kiadása, Budapest, 1943 (угор.)
• Kálmán B., Munkácsi Bernát emlékezete, «Magyar Tud. Akad., Nyelves Irodalomtudományi Osztályának Közleményei», 1960, 16 köt., № 1—4 (угор.)
• Kálmán B. Munkácsi Bernát. A Magyar múlt tudósai. Akadémiai Kiadó, Budapest, 1981 (угор.)
• Венгерские учёные и пермская филология., Устинов, 1987 (рос.)
• Уваров А. Н. Подарок Мункачи., Ижевск, 1983 (рос.)