Бернгард Йопе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бернгард Йопе
Bernhard Jope
Bernhard Jope.jpg
Народження 10 травня 1914(1914-05-10)
Німецька імперія Лейпциг
Смерть 31 липня 1995(1995-07-31) (81 рік)
ФРН Кенігштайн-ім-Таунус
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Третій Рейх Третій Рейх
Flag of Germany.svg ФРН
Приналежність Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Люфтваффе Люфтваффе
Рід військ Морська авіація
Освіта Ґданський політехнічний університет
Роки служби 1935—1945
Звання Wehrmacht Lw OF4 OTL h 1945.svg оберстлейтенант
Формування KG 30, KG 40, KG 100
Командування KG 40, KG 100, KG 30
Війни / битви Друга світова війна
Французька кампанія (1940)
Битва за Британію
Битва за Атлантику
Середземноморський театр воєнних дій
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За Іспанську кампанію»
Бронзовий Іспанський Хрест з мечами
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
Золотий німецький хрест
Нагрудний знак пілота
Авіаційна планка бомбардувальника в золоті
CMNS: Бернгард Йопе у Вікісховищі

Бернгард Йопе (нім. Bernhard Jope; нар. 10 травня 1914, Лейпциг, Німецька імперія — пом. 31 липня 1995, Кенігштайн-ім-Таунус) — німецький пілот бомбардувальної авіації часів Другої світової війни, брав активну участь у бойових діях на морі. Здійснив близько 300 бойових вильотів.

Кавалер Лицарського хреста з дубовим листям[1].

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився 10 травня 1914 в Лейпцигу. Після закінчення гімназії навчався в Вищому технічному училищі Данціґа, де вивчав літакобудування. На початку 30-х років вступив до Німецької школи транспортної авіації (нім. Deutsche Verkehrsfliegerschule)[Вин. 1], яка була, в тому числі, прикриттям для підготовки військових льотчиків. Від 1 квітня 1935 й до кінця війни служив в Люфтваффе. Після закінчення авіаційного училища зарахований у 2-гу ескадрилью 40-ї бомбардувальної ескадри (Kampfgeschwader 40; 2./KG 40).

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Під час Другої світової виконував завдання з далекої морської розвідки, морського бомбардувальника, розвідки погоди та у проведенні спеціальних операцій, зокрема, по забезпеченню роботи секретних метеостанцій[2].

Брав участь у Польській (1939) та Французький (1940) кампаніях. Від травня 1940 літав на FW 200 «Кондор» у складі 2./KG 40. 30 грудня 1940 нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста. З 12 червня 1943 командир 4-ї групи, а із 28 липня 1943 — 3-ї групи 100-ї бомбардувальної ескадри[3], дислокованої на півдні Франції. 9 вересня 1943 брав активну участь у потопленні на схід від Сардинії італійського лінійного корабля «Рома». З 10 вересня 1943 командир 100-ї ескадри, якою командував до її розформування 20 серпня 1944. 24 березня 1944 отримав Дубове листя до Лицарського хреста. Із жовтня 1944 по березень 1945 командував 30-ю бомбардувальною ескадрою[4]. Війну закінчив у військовому званні оберст-лейтенант.

Битва за Атлантику[ред. | ред. код]

Потоплення океанського лайнера «Імператриця Британії»[ред. | ред. код]

Атака на «Імператрицю Британії»

26 жовтня 1940 приблизно о 9:20 FW 200 із складу II./KG 40 під командуванням оберлейтенанта Йопе в 100 км на захід від узбережжя Ірландії двома прямими влученнями у верхню палубу авіаційними бомбами SC 250 наніс значні пошкодження британському океанському лайнеру «Імператриця Британії» (англ. «Empress of Britain»), що йшов із Фрітауна в Ліверпуль. Лайнер на цей момент було перероблено у військовий транспорт й був другим за величиною кораблем англійського торгового флоту (42 348 БРТ[5]) та найбільшим пасажирським, за конструкцією, пароплавом потопленим під час війни. Транспорт дістав важкі пошкодження і на ньому почалася пожежа. Після чого, 28 жовтня, був добитий німецьким підводним човном U 32, командир Ганс Єніш (нім. Hans Jenisch, 19 жовтня 1913 — 29 квітня 1982).

Середземноморський театр воєнних дій[ред. | ред. код]

Атака італійських лінкорів[ред. | ред. код]

Вибух лінкора «Рома»

За умовами перемир'я від 8 вересня 1943 укладеного урядом маршала Бадольо з англо-американським командуванням, ВМФ Італії повинен був перейти на Мальту, тобто потрапити до рук супротивника. В цей же день, услід за повідомленням по радіо про перемир'я, командувач флотом адмірал К. Бергаміні дістав наказ негайно слідувати у Ла-Маддалену та чекати подальших вказівок. Вийшли з бази о 3:00 9 вересня та вже о 15:10 флот у складі трьох лінкорів, шести крейсерів, 14 есмінців і міноносців знаходився поблизу протоки Боніфачо[Вин. 2]. Невдовзі, о 09:41 німецький літак-розвідник Junkers Ju 88, виявив італійську ескадру в Тірренському морі на схід від Сардинії і командир 2-ї авіадивізії 2-го повітряного флоту генерал-лейтенант Йоханнес Фінк наказав атакувати колишніх союзників[6].

Спочатку, близько 10:00, удар по італійським кораблям завдали звичайні бомбардувальники, які, проте, не заподіяли їм ушкоджень. О 14:00 друга ударна хвиля із 17 літаків Do-217K-2 зі складу III./KG 100 з аеродрому Істр-Марсель піднялася в повітря. Перша керована бомба Fritz X була скинута з «Дорньє» обер-лейтенанта Генріха Шметца та влучила у корму о 15:30. О 15:46 літак командира групи майора Йопе атакував і домігся другого прямого влучення в корму італійського лінкора «Рома», флагмана італійського флоту, що істотно знизило його хід. Важка бронебійна бомба прошила корабель наскрізь і вибухнула у воді в районі котельних відділень № 7 і 8. Однотипний з «Ромою» лінкор «Італія» теж отримав пряме влучення. Бомба, пробив дві броньові палуби, також вибухнула у воді. О 15:52 послідувало ще одне влучення, вже в середню частину корпусу «Роми». В результаті дій екіпажу оберфельдфебеля Курта Штайнборна, здетонував боєзапас 6-дюймових снарядів, який, у свою чергу, викликав вибух і детонацію артилерійських льохів носових башт головного калібру. Корабель остаточно втратив хід і став стрімко заповнюватися водою. Зусилля екіпажу у боротьбі за живучість не дали результатів. Корпус «Роми» переломився й у 16:12 лінкор затонув. Загинули адмірал Бергаміні і 1254 членів екіпажу (66 з 71 офіцера та 1188 нижніх чинів). Лінкор «Італія», незважаючи на прийом 1246 тонн води (830 після вибуху та 416 щоб компенсувати остійність судна), згодом зміг своїм ходом дійти до Мальти.

У наступні дні Йопе атакував британські лінкор «Ворспайт» та крейсер «Уганда» і американський крейсер «Саванна».

Повоєнний період[ред. | ред. код]

Після війни опинився в полоні, був звільнений у 1946 та повернувся до цивільного життя. Здобув науковий ступінь у галузі інженерії, кілька років працював інженером на будівництві. У 1955, на запрошення відродженої Люфтганзи, повернувся до польотів, де і пропрацював пілотом аж до виходу на пенсію. Пілотував літаки призначеними для трансокеанських маршрутів, в тому числі літав на «Боїнгу-707». Протягом п'яти років жив у Південній Америці, виконував рейси в Бразилії та із Чилі до Нью-Йорку. У 1971 повернувся до ФРН, вдруге одружився.

Останні роки[ред. | ред. код]

Від 1972 на пенсії[7]. Помер 31 липня 1995 в місті Кенігштайн Таунус, ФРН, у віці 81 рік, поховано на Міському кладовищі, ділянка XII, могила 171.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Лайнер «Імператриця Британії»
Searchtool.svg Атака «Імператриці Британії», малюнок
Searchtool.svg Гауптманн Бернгард Йопе, не раніше 5 лютого 1942
Searchtool.svg Майор, у парадному однострої
Searchtool.svg Адольф Гітлер вручає Йопе Дубове листя
Searchtool.svg Пам'ятна листівка присвячена першому польоту прототипу британського багатоцільового літака De Havilland Mosquito, підписана пілотами Люфтваффе (підпис Йопе в лівому верхньому куті). 13 липня 1971
Searchtool.svg На могилі Бернгарда Йопе

Джерела з інтернету та література[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Німецька школа льотчиків (DVS), також мала назву Німецька школа повітряного транспорту; була прихованим військовим навчальним закладом, який діяв як льотна школа. Почала роботу в передмісті Берліна Staaken, за часів Веймарської республіки в квітні 1925. В 1929 головний офіс був переведений на аеродром Broitzem поблизу Брауншвейга. DVS ззовні виглядала як льотна школа для комерційних пілотів, але насправді була секретним навчальним закладом по підготовці військових льотчиків для майбутніх ВПС. Значення навчального центру зросло в перші роки після приходу Гітлера до влади, на етапі маскування переозброєння Німеччини. Ліквідована 31 травня 1945
  2. Боніфачо (фр. Bouches de Bonifacio, італ. Bocche di Bonifacio) — протока між островами Корсика та Сардинія, що з'єднує Тірренське море зі сходу і Середземне море з заходу