Бернштейн Сергій Натанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Натанович Бернштейн
Sergei Natanowitsch Bernstein.jpg
Народився 22 лютого (5 березня) 1880(1880-03-05)
Одеса, Російська імперія
Помер 26 жовтня 1968(1968-10-26) (88 років)
Москва, РРФСР
Поховання Новодівоче кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Національність єврей
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater Сорбонна
Галузь Математика
Заклад Академія наук СРСР
Харківський університет[d]
Московський державний університет імені Ломоносова
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор філософії
Науковий керівник Еміль Пікар і Давид Гільберт
Член Національна академія наук України, Російська академія наук, Академія наук СРСР і Французька академія наук
Нагороди
Сталінська премія Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора

Сергі́й Ната́нович Бернште́йн (*22 лютого (5 березня) 1880(18800305), Одеса, Російська імперія — †26 жовтня 1968, Москва, РРФСР) — радянський математик; член АН УРСР, АН СРСР, Паризької АН, професор Харківського університету, творець наукової школи, засновник і директор Українського інституту математичних наук у Харкові; понад 250 праць українською, німецькою, французькою мовами про диференціальні рівняння, теорію наближення функцій та теорію ймовірностей (зокрема, її аксіоматичне обґрунтування).

Біографія[ред. | ред. код]

Сергій Натанович народився в родині Н. О. Бернштейна - доктора медицини, доцента анатомії і фізіології Новоросійського університету в місті Одеса.[1]

Навчався в університеті Сорбонна (Париж, 18991904), де в 1904 році захистив докторську дисертацію про розв'язання 19-ї проблеми Гільберта. Його вчителями були Еміль Пікар, Давид Гільберт і Жак Адамар.[2]

У 1906 році після повернення в Росію, Бернштейн здав повторно магістерські іспити і в 1908 році захистив дисертацію, щоб отримати роботу.[2]

У 1907-33 — викладав у Харківському університеті.

У 19331941 роках професор Ленінградського політехнічного інституту і ЛДУ, з 1935 працював у Математичному інституті АН СРСР. Іноземний член Паризької АН (1955).

З його ім'ям пов'язана організація кафедри прикладної математики, а пізніше науково-дослідної кафедри; потім організація в Харкові Всеукраїнського науково-дослідного інституту математичних наук (1928) і організація першого Всесоюзного з'їзду математиків (Харків, 1930). Сергій Натанович брав участь у багатьох нарадах з організації наукової роботи на Україні і відновленню нормальної діяльності вищих навчальних закладів.

Часто говорять, що в своїй творчості Бернштейн продовжував традиції петербурзької математичної школи П. Л. Чебишева, А. А. Маркова та О. М. Ляпунова.[2]

Праці[ред. | ред. код]

Основні роботи відносяться до теорії диференціальних рівнянь, теорії функцій і теорії ймовірностей. Він знайшов умови аналітичності розвязків рівнянь 2-го порядку еліптичного і параболічного типів, розроблені нові методи розвязання граничних задач для нелінійних рівнянь еліптичного типу. Продовжуючи і розвиваючи ідеї П. Л. Чебишова про наближення функцій многочленами, Бернштейн і його учні створили нову галузь теорії функцій — конструктивну теорію функцій. У теорії імовірностей Бернштейн розробив першу (1917) аксіоматику, продовжив і в деякому відношенні завершив дослідження петербурзької школи Чебишева — Маркова по граничних теоремах, розробив теорію слабозалежних величин, досліджував стохастичні диференційні рівняння і вказав на ряд застосувань ймовірнісних методів у фізиці, статистиці і біології.

Автор «Курсу теорії ймовірностей», який визнаний видатним явищем у світовій теоретико-ймовірнісній літературі.

Відзнаки і нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Е. П. Зімін, С. В. Кисляков, Г. С. Монахтіна, В. П. Павлов (2009). Бернштейн Сергій Натанович. Математичний інститут ім. В. А. Стеклова (ru). Процитовано 12 May 2018. 
  2. а б в П. С. Александров, Н. І. Ахієзер, Б. В. Гнеденко ж А. Н. Колмогоров (1969). Бернштейн Сергій Натанович (некролог). Успіхи математичних наук (ru) 24 (3 (147)). Процитовано 12 May 2018. 

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Віталій Абліцов „Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті“ — К.: КИТ, 2007. — 436 с.

Посилання[ред. | ред. код]