Берта Савойська
| Берта Савойська | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 21 вересня 1051 |
| Померла |
27 грудня 1087 (36 років) Майнц, Майнцське архієпископство, Священна Римська імперія |
| Поховання | Шпаєрський собор |
| Діяльність | суверен |
| Титул | герцог |
| Посада | правляча королева |
| Рід | Савойська династія |
| Батько | Оттон (граф Савойський)[1][2] |
| Мати | Adelaide of Susad[1][2] |
| Брати, сестри | Амадей II[3], П'єтро I (граф Савойський)[3], Adelaide of Savoyd[3] і Othon de Savoied[3] |
| У шлюбі з | Генріх IV[1] |
| Діти | Агнеса фон Вайблінген[1], Конрад і Генріх V[1] |
 | |
Берта Савойська або Берта Туринська (нім. Bertha von Savoyen або Bertha von Turin; 21 вересня 1051 — 27 грудня 1087, Майнц) — дружина Генріха IV, римсько-німецька королева та імператриця. Дочка графа Отто Савойського (Савойський дім) та Адельгейди Туринської (рід Ардуїнів). Її могила знаходиться у Шпаєрському соборі.
Дитинство[ред. | ред. код]
Генріх III забрав Берту після свого італійського походу і заручив зі своїм сином Генріхом IV. Це повинно було допомогти утвердити Північну Італію для салійської імперської родини. Заручини відбулися, коли Берті було чотири роки, 25 грудня 1055 року в Цюриху. Берту виховували в салійському дворі. Вона мала тісні стосунки з Генріхом IV протягом усього свого дитинства і її часто показували з ним на публіку.
Шлюб з Генріхом IV[ред. | ред. код]
Берта була висвячена і коронована на королеву у Вюрцбурзі наприкінці червня 1066 року. Весільні урочистості відбулися приблизно 13 липня 1066 року в Требурі після весілля у Вюрцбурзі. Відповідно до історочних джерел, Берта була закохана і віддана своєму чоловікові з самого початку, Генріх нібито, навпаки, неприхильно сприймав дружину. Хоча, як кажуть, вона була красивою молодою жінкою, саксонський літописець Бруно — противник Генріха IV — повідомляє про його постійну невірність дружині. У 1069 році Генріх ініціював розлучення.
Німецька конференція єпископів не наважився задовольнити таке прохання про розлучення і звернулася до папи Олександра II. Він відправив легата Петро Даміані на Франкфуртський синод і відмовився розлучати пару. Наступного року народилася перша дочка пари (Адельгейд).
Політична діяльність[ред. | ред. код]
За часів правління Берти Генріх IV мав 67 виданих посвідчень про втручання чи заступництво його дружини. Однак це лише чверть загальних документів короля, саме тому Берта мала більш пасивну участь у політиці порівняно з іншими оттонськими та салійськими королевами. Цим часто користувалися придворні короля. Це свідчить про те, що Берта підтримувала міністеріальську політику чоловіка.
З документів майже немає згадок про будь-яку благодійну діяльність для духовних установ на батьківщині Берти в Північній Італії. Виняток становили привілеї для монастирів, як наприклад, для монастиря св. Блазієна. Навіть якщо політична діяльність Берти була досить стриманою, вона підтримувала свого чоловіка Генріха IV у різних ситуаціях.
Берта супроводжувала свого чоловіка в небезпечній мандрівці до Каносси, маючи на руках свого трирічного сина Конрада. З 25 по 28 січня 1077 року вона разом з чоловіком протрималася на лютому холоді поза стінами замку, чекаючи скасування папської анатеми. Вона також підтримувала Генріха IV під час інших важливих подій у його житті. Вона також супроводжувала його на Бресанонському синоді й, можливо, навіть в італійському поході. Зрештою, їхня спільна подорож привела їх до Риму, де 31 березня 1084 року Берта була висвячена на імператрицю Климентом III.
Смерть[ред. | ред. код]
Після ранньої смерті Берти 27 грудня 1087 року її тіло спочатку зберігали у невідомому місці. Невдозі, менше ніж за рік, Генріх IV одружився з новою дружиною Євпраксією Всеволодівною. Це, мабуть, і є причиною того, що Генріх IV вшанував пам'ять Берти тільки чотири роки після її смерті (1091 рік). Він зробив пожертву Шпаєрському собору, таким чином Берту було поховано в родинній могилі з двома її маленькими дітьми, які також померли. Навіть після цього Генріх IV мало піклувався про пам'ять померлої дружини.
Діти[ред. | ред. код]
У шлюбі з Генріхом народилося п'ятеро дітей:
- Адельгейд (1070 — 4 червня 1079)
- Генріх (1071 — 2 серпня 1071)
- Агнеса фон Вайблінген (1072/73 — 24 вересня 1143)
- Конрад (III) (12 лютого 1074 — 27 липня 1101)
- Генріх V (8 січня 1086 — 23 травня 1125)
Джерела[ред. | ред. код]
- Bruno von Merseburg: Brunonis Saxonicum bellum[de]. Brunos Sachsenkrieg. Übersetzt von Franz-Josef Schmale[de]. In: Quellen zur Geschichte Kaiser Heinrichs IV. Darmstadt, 1968. (= Ausgewählte Quellen zur deutschen Geschichte des Mittelalters. Freiherr vom Stein-Gedächtnisausgabe Bd. 12). S. 191–405.
Література[ред. | ред. код]
- Elke Goez[de]: Bertha von Turin, in: Die Kaiserinnen des Mittelalters, hrsg. von Amalie Fößel[de], Pustet Verlag, Regensburg 2011, S. 147–160.
- August Nitschke. Bertha von Turin. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1955, Band 2, S. 150 f. (Digitalisat).
Примітки[ред. | ред. код]
|
