Бертран Таверньє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бертран Таверньє
Bertrand Tavernier
Бертран Таверньє у 2010 році.
Дата народження 25 квітня 1941(1941-04-25) (82 роки)
Місце народження Ліон, Франція
Дата смерті 25 березня 2021(2021-03-25)[1][2][3] (79 років)
Місце смерті Сент-Максім[4][2]
Поховання Q110358187?[5]
Громадянство Франція Франція
Професія режисер, сценарист, продюсер, актор
Alma mater Ліцей Генріха IV
Діти Nils Tavernierd і Tiffany Tavernierd
IMDb ID 0851724

приз Луї Деллюка (1973)

Премія «Сезар» за найкращий оригінальний або адаптований сценарій (1976)

премія «Сезар» за найкращу режисуру (1976)

Премія «Сезар» за найкращий оригінальний або адаптований сценарій (1977)

National Board of Review Award for Best Foreign Language Filmd (1984)

Приз за найкращу режисуру (1984)

премія «Сезар» за найкращий адаптований сценарій (1985)

премія БАФТА за найкращий неангломовний фільм (1990)

Los Angeles Film Critics Association Award for Best Foreign Language Filmd (1990)

Золотий ведмідь

премія «Сезар» за найкращу режисуру (1997)

European Film Academy Special Jury Awardd (1989)

Срібний ведмідь — Гран-прі журі (1974)

Jean-Le-Duc awardd

Бертран Таверньє у Вікісховищі

Бертра́н Таверньє́ (фр. Bertrand Tavernier; 25 квітня 1941, Ліон, Франція25 березня 2021) — французький кінорежисер, сценарист, продюсер і актор[6].

Біографія[ред. | ред. код]

Бертран Таверньє народився 25 квітня 1941 року у Ліоні у сім'ї письменника й есеїста Рене Таверньє. Вивчав юриспруденцію, займався кінокритикою.[7] Закінчив Ліцей Генріха IV та навчався в Інституті кінематографічних досліджень кінематографа (IDHEC, зараз La femis) разом з Фолькером Шльондорфом. Працював асистентом режисера у Жана-П'єра Мельвіля і пресс-агентом; писав сценарії, знімав короткометражні стрічки (новела «Поцілунок Юди», 1963, у фільмі «Поцілунки» (1965) і новела «Гра випадку» у фільмі «Удача і любов» (1964).

У 1973 році зняв свій перший повнометражний фільм за романом Ж. Сіменона «Годинникар із Сен-Поля», за що отримав премію Луї Деллюка.

У 1975 році поставив історичний фільм «Нехай розпочнеться свято», який став першою роботою режисера, яка була номінована на Премію Сезар та здобла перемогу одразу в двох категоріях — за найкращу режисерську роботу та найкращий оригінальний сценарій.[8]

Найбільшим успіхом Таверньє вважається фільм про джаз «Близько півночі» («Опівнічний джаз») 1986 року з Декстером Гордоном в головній ролі на музику Гербі Генкока. Стрічка отримала низку кінопремій та номінацій, серед яких премія за найкращий фільм Венеційського кінофестивалю.

У 1995 році кримінальна драма Бертрана Таверньє «Приманка» отримала «Золотого ведмедя» 45-го Берлінського кінофестивалю.[9]

Особисте життя[ред. | ред. код]

З 1965 по 1980 роки був одружений з Брітін Коло О'Хаген. Має доньку Тіффані та сина Нільса (нар. 1 вересня 1965), що також став режисером і актором.

Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]

Режисер

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Бертрана Таверньє[10]
Рік Нагорода Категорія Фільм Результат
1973 Приз Луї Деллюка Годинникар із Сен-Поля Перемога
1974 Берлінський міжнародний кінофестиваль Спеціальний Приз журі (Срібний ведмідь) Перемога
Премія OCIC Перемога
Золотий ведмідь Номінація
1976 Премія «Сезар» Найкраща режисерська робота Нехай розпочнеться свято Перемога
Найкращий оригінальний сценарій Перемога
Найкращий фільм Номінація
Синдикат французьких кінокритиків Приз за найкращий французький фільм Перемога
1977 Премія «Сезар» Найкращий оригінальний сценарій Суддя і вбивця Перемога
Найкращий фільм Номінація
Найкраща режисерська робота Номінація
1982 Синдикат французьких кінокритиків Приз за найкращий французький фільм Бездоганна репутація Перемога
Премія «Сезар» Найкращий фільм Номінація
Найкраща режисерська робота Номінація
Найкращий оригінальний сценарій Номінація
1984 Каннський кінофестиваль Найкраща режисерська робота Неділя за містом Перемога
Золота пальмова гілка Номінація
1985 Премія «Сезар» Найкращий адаптований сценарій Номінація
Найкращий фільм Номінація
Найкраща режисерська робота Номінація
1986 Венеційський кінофестиваль Найкращий фільм Близько півночі Перемога
Золотий лев Номінація
1988 Премія «Боділ» Найкращий європейський фільм Перемога
1989 Європейський кіноприз Найкращий європейський фільм Життя і нічого більшого Перемога
1990 Премія BAFTA Найкращий неангломовний фільм Номінація
Давид ді Донателло Найкращий іноземний фільм Номінація
1995 Берлінський міжнародний кінофестиваль Золотий ведмідь Приманка Перемога
1997 Премія «Сезар» Найкращий фільм Капітан Конан Номінація
Найкраща режисерська робота Перемога
Найкращий оригінальний або адаптований сценарій Номінація
Синдикат французьких кінокритиків Приз за найкращий французький фільм Перемога
1999 Берлінський міжнародний кінофестиваль Приз ФІПРЕССІ Це починається сьогодні Перемога
Приз екуменічного журі Перемога
Золотий ведмідь Номінація
2002 Золотий ведмідь Пропуск Номінація
2009 Золотий ведмідь В електричному тумані Номінація
2010 Каннський кінофестиваль Золота пальмова гілка Принцеса де Монпансьє Номінація
2011 Премія «Сезар» Найкращий адаптований сценарій Номінація
2014 Найкращий адаптований сценарій Набережна Орсе Номінація
Премія «Люм'єр» Найкращий режисер Номінація
Найкращий сценарій Номінація

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У 2018 підтримав звернення Асоціації режисерів Франції на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[11]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Le Monde / J. FenoglioParis: Société éditrice du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
  2. а б в Fichier des personnes décédées
  3. а б Who's Who in FranceParis: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
  4. Le Figaro, Figaro / A. BrézetParis: Société du Figaro, 1826. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852; 2496-8994
  5. http://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article6038
  6. Maslin, Janet (20 грудня 1982). Clean Slate (1981) 'Coup De Torchon,' Life in a French Colony. The New York Times. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 14 квітня 2015. 
  7. Filmreference.com. 10 квітня 2012. 
  8. Bertrand Tavernier speaks with the WSWS. World Socialist Web Site. Процитовано 17 квітня 2013. 
  9. Berlinale: 1999 Prize Winners. berlinale.de. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 29 січня 2012. 
  10. Повний перелік нагород і номінацій Бертрана Таверньє [Архівовано 17 липня 2015 у Wayback Machine.] на сайті IMDb
  11. Appel pour la libération d'Oleg Sentsov. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 13 червня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]