Бертран Таверньє
Бертран Таверньє | |
---|---|
Bertrand Tavernier | |
Дата народження | 25 квітня 1941 (83 роки) |
Місце народження | Ліон, Франція |
Дата смерті | 25 березня 2021[1][2][3] (79 років) |
Місце смерті | Сент-Максім[4][2] |
Поховання | Q110358187?[5] |
Громадянство | Франція |
Професія | режисер, сценарист, продюсер, актор |
Alma mater | ліцей Генріха IV |
Діти | Nils Tavernierd і Tiffany Tavernierd |
IMDb | ID 0851724 |
Нагороди та премії | |
Бертран Таверньє у Вікісховищі |
Бертра́н Таверньє́ (фр. Bertrand Tavernier; 25 квітня 1941, Ліон, Франція — 25 березня 2021) — французький кінорежисер, сценарист, продюсер і актор[6].
Бертран Таверньє народився 25 квітня 1941 року у Ліоні у сім'ї письменника й есеїста Рене Таверньє. Вивчав юриспруденцію, займався кінокритикою.[7] Закінчив Ліцей Генріха IV та навчався в Інституті кінематографічних досліджень кінематографа (IDHEC, зараз La femis) разом з Фолькером Шльондорфом. Працював асистентом режисера у Жана-П'єра Мельвіля і пресс-агентом; писав сценарії, знімав короткометражні стрічки (новела «Поцілунок Юди», 1963, у фільмі «Поцілунки» (1965) і новела «Гра випадку» у фільмі «Удача і любов» (1964).
У 1973 році зняв свій перший повнометражний фільм за романом Ж. Сіменона «Годинникар із Сен-Поля», за що отримав премію Луї Деллюка.
У 1975 році поставив історичний фільм «Нехай розпочнеться свято», який став першою роботою режисера, яка була номінована на Премію Сезар та здобла перемогу одразу в двох категоріях — за найкращу режисерську роботу та найкращий оригінальний сценарій.[8]
Найбільшим успіхом Таверньє вважається фільм про джаз «Близько півночі» («Опівнічний джаз») 1986 року з Декстером Гордоном в головній ролі на музику Гербі Генкока. Стрічка отримала низку кінопремій та номінацій, серед яких премія за найкращий фільм Венеційського кінофестивалю.
У 1995 році кримінальна драма Бертрана Таверньє «Приманка» отримала «Золотого ведмедя» 45-го Берлінського кінофестивалю.[9]
З 1965 по 1980 роки був одружений з Брітін Коло О'Хаген. Має доньку Тіффані та сина Нільса (нар. 1 вересня 1965), що також став режисером і актором.
- Режисер
- 1964 — Шанс і кохання / La Chance et l'Amour
- 1974 — Годинникар із Сен-Поля / L'horloger de Saint-Paul
- 1975 — Нехай розпочнеться свято / Que la fête commence
- 1976 — Суддя і вбивця / Le Juge et l'assassin
- 1977 — Зіпсовані діти / Des enfants gates
- 1980 — Прямий репортаж про смерть / La mort en direct
- 1980 — Тиждень відпустки / Une semaine de vacances
- 1981 — Бездоганна репутація / Coup de torchon
- 1982 — Міссісіпі блюз / Mississippi Blues
- 1984 — Неділя за містом / Un dimanche á la campagne
- 1986 — Близько півночі (Опівнічний джаз) / Autour de minuit
- 1987 — Пристрасті за Беатріс / La Passion Béatrice
- 1989 — Життя і нічого більшого / La Vie et rien d'autre
- 1990 — Ностальгія по татусеві / Daddy Nostalgie
- 1990 — Проти забуття / Contre l'oubli
- 1992 — Л-627 / L.627
- 1992 — Безіменна війна / La Guerre Sans Nom
- 1994 — Донька д'Артаньяна / La fille d'Artagnan
- 1995 — Приманка / L'Appât
- 1996 — Капітан Конан / Capitaine Conan
- 1999 — Це починається сьогодні / Ça commence aujourd'hui
- 2002 — Пропуск / Laissez-passer
- 2004 — Свята Лола / Holy Lola
- 2009 — В електричному тумані / In the Electric Mist
- 2010 — Принцеса де Монпансьє / La Princesse De Montpensier
- 2013 — Набережна Орсе / Quai d'Orsay
Рік | Нагорода | Категорія | Фільм | Результат |
---|---|---|---|---|
1973 | Приз Луї Деллюка | Годинникар із Сен-Поля | Перемога | |
1974 | Берлінський міжнародний кінофестиваль | Спеціальний Приз журі (Срібний ведмідь) | Перемога | |
Премія OCIC | Перемога | |||
Золотий ведмідь | Номінація | |||
1976 | Премія «Сезар» | Найкраща режисерська робота | Нехай розпочнеться свято | Перемога |
Найкращий оригінальний сценарій | Перемога | |||
Найкращий фільм | Номінація | |||
Синдикат французьких кінокритиків | Приз за найкращий французький фільм | Перемога | ||
1977 | Премія «Сезар» | Найкращий оригінальний сценарій | Суддя і вбивця | Перемога |
Найкращий фільм | Номінація | |||
Найкраща режисерська робота | Номінація | |||
1982 | Синдикат французьких кінокритиків | Приз за найкращий французький фільм | Бездоганна репутація | Перемога |
Премія «Сезар» | Найкращий фільм | Номінація | ||
Найкраща режисерська робота | Номінація | |||
Найкращий оригінальний сценарій | Номінація | |||
1984 | Каннський кінофестиваль | Найкраща режисерська робота | Неділя за містом | Перемога |
Золота пальмова гілка | Номінація | |||
1985 | Премія «Сезар» | Найкращий адаптований сценарій | Номінація | |
Найкращий фільм | Номінація | |||
Найкраща режисерська робота | Номінація | |||
1986 | Венеційський кінофестиваль | Найкращий фільм | Близько півночі | Перемога |
Золотий лев | Номінація | |||
1988 | Премія «Боділ» | Найкращий європейський фільм | Перемога | |
1989 | Європейський кіноприз | Найкращий європейський фільм | Життя і нічого більшого | Перемога |
1990 | Премія BAFTA | Найкращий неангломовний фільм | Номінація | |
Давид ді Донателло | Найкращий іноземний фільм | Номінація | ||
1995 | Берлінський міжнародний кінофестиваль | Золотий ведмідь | Приманка | Перемога |
1997 | Премія «Сезар» | Найкращий фільм | Капітан Конан | Номінація |
Найкраща режисерська робота | Перемога | |||
Найкращий оригінальний або адаптований сценарій | Номінація | |||
Синдикат французьких кінокритиків | Приз за найкращий французький фільм | Перемога | ||
1999 | Берлінський міжнародний кінофестиваль | Приз ФІПРЕССІ | Це починається сьогодні | Перемога |
Приз екуменічного журі | Перемога | |||
Золотий ведмідь | Номінація | |||
2002 | Золотий ведмідь | Пропуск | Номінація | |
2009 | Золотий ведмідь | В електричному тумані | Номінація | |
2010 | Каннський кінофестиваль | Золота пальмова гілка | Принцеса де Монпансьє | Номінація |
2011 | Премія «Сезар» | Найкращий адаптований сценарій | Номінація | |
2014 | Найкращий адаптований сценарій | Набережна Орсе | Номінація | |
Премія «Люм'єр» | Найкращий режисер | Номінація | ||
Найкращий сценарій | Номінація |
У 2018 підтримав звернення Асоціації режисерів Франції на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[11]
- М.М. Черненко (составитель). Бертран Таверье // Режиссерская энциклопедия. Кино Европы / Г.Н. Компаниченко. — М. : Научно-исследовательский институт киноискусства, 2002. — С. 149-150. — ISBN 5-85646-077-4.
- ↑ а б Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
- ↑ а б в Fichier des personnes décédées mirror
- ↑ а б Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
- ↑ Le Figaro, Figaro / A. Brézet — Paris: Société du Figaro, 1826. — 322497 екз. — ISSN 0182-5852; 2496-8994
- ↑ http://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article6038
- ↑ Maslin, Janet (20 грудня 1982). Clean Slate (1981) 'Coup De Torchon,' Life in a French Colony. The New York Times. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 14 квітня 2015.
- ↑ Filmreference.com. 10 квітня 2012.
- ↑ Bertrand Tavernier speaks with the WSWS. World Socialist Web Site. Процитовано 17 квітня 2013.
- ↑ Berlinale: 1999 Prize Winners. berlinale.de. Архів оригіналу за 27 березня 2014. Процитовано 29 січня 2012.
- ↑ Повний перелік нагород і номінацій Бертрана Таверньє [Архівовано 17 липня 2015 у Wayback Machine.] на сайті IMDb
- ↑ Appel pour la libération d'Oleg Sentsov. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 13 червня 2018.