Бершадський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бершадський район
Coat of Arms of Bershad raion.svg Flag of Bershad raion.svg
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Вінницька область
Код КОАТУУ: 0520400000
Утворений: 1920
Населення: 58 449 (01.01.2018)
Площа: 1285.8 км²
Густота: 45,46 осіб/км²
Тел. код: +380-4352
Поштові індекси: 24400—24473
Населені пункти та ради
Районний центр: м. Бершадь
Міські ради: 1
Сільські ради: 28
Міста: 1
Села: 40
Селища: 4
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 24400, Вінницька область, м. Бершадь, вул. Героїв України, 24, 2-33-19
Веб-сторінка: Бершадська РДА Бершадська райрада
Голова РДА: Стефанцов Іван Васильович
Голова ради: Бурлака Михайло Григорович

Commons-logo.svg Бершадський район у Вікісховищі

Бершадський район — район Вінницької області в Україні. Населення — 58449. Адміністративний центр — місто Бершадь.

Географія[ред. | ред. код]

Теплицький район Черкаська область
(Уманський район)
Тростянецький район Gray compass rose.svg Кіровоградська область
(Гайворонський район)
Чечельницький район Одеська область
(Балтський район)

Розміщений у межах лісостепової зони на південному сході Вінницької області, на Придніпровській і Подільській височинах, природньою межею яких є річка Південний Буг, що ділить район навпіл. Районний центр місто Бершадь. Район межує із трьома сусідніми районами Вінницької області: Тростянецьким, Теплицьким, Чечельницьким, а також із Савранським районом Одеської, Гайворонським районом Кіровоградської та Уманським районом Черкаської областей.

Головні річки: Південний Буг, з притоками Дохна, Берладинка, Удич.

Історія[ред. | ред. код]

Як свідчать археологічні дані, люди в цих місцях жили дуже давно. Це підтверджують кургани епохи бронзи, поселення передскіфського часу, черняхівської культури.

Ще у 4-3 ст. до н. е. на місці сучасного села Лісничого існувало місто Копистирин.

Територія, де зараз розміщений Бершадський район, до 14 ст. перебувала під монголо-татарською владою, згодом — у складі Брацлавського воєводства Литовської держави, а з 1569 р. це землі Речі Посполитої. Після Андрусівського миру ці землі відійшли до Польщі, а з 1672р — вони під владою турків, які зруйнували місто і навколишні села.

Жителів району не обійшли стороною і події 1905—1907рр, 1917р, Громадянської війни, голодоморів та колективізації, призвівши до багатотисячних людських жертв. Під час Громадянської війни влада переходила з рук в руки — німців, денікінців, військ Петлюри, Директорії.

З середини 20х років почали створюватися сільськогосподарські артілі, товариства спільного обробітку землі, колгоспи.

27 лютого 1932 року було утворено Вінницьку область, до якої ввійшли 69 районів, у тому числі Бершадський і Джулинський.

Під час найстрашнішого Другого голодомору 1932—1933 рр. кількість загиблих вважається рівною 18186 чоловік. Але цифра точно применшена, оскільки спухлих від голоду людей ніхто не рахував, а збирали підводами і скидали в ями за селами.

У середині ХХ століття розпочалось криваве побоїще — Друга світова війна. Немало молодих людей було направлено на штурм Фінляндії тощо. 29 липня 1941 року район було окуповано німецько-румунськими військами й поділено на дві частини. На фронтах воювало понад 17 тис. бершадців, майже 10 тис. з них загинули.

14 березня 1944 року війська 2-го Українського фронту визволили район від німецьких загарбників. Було встановлено радянську владу, фактично війна не припинялася, хоча формально запанував мир: через два роки по війні — знову в районі голод. У 1947 році в районі померло від голоду близько 2 тис. чоловік.

Бершадський район за післявоєнні роки став одним із провідних в області і в країні з вирощування високих урожаїв сільськогосподарських культур.

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Вікнинську та Червонянську сільради Бершадського району Вінницької області до складу Гайворонського району Кіровоградської області.[1]

У 1991 році 52112 громадян району (95 %) на Всеукраїнському референдумі проголосували за підтвердження акту проголошення незалежності України.

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

Район поділяється на 1 міську раду і 28 сільських рад, що об'єднують 45 населених пунктів. Адміністративний центр — місто Бершадь[2].

Економіка[ред. | ред. код]

Нині у Бершадському районі — 12 промислових підприємств, 6 будівельних організацій, 2 автотранспортних підприємства, понад 300 магазинів, 41 заклад громадського харчування. Райвузол поштового зв'язку об'єднує 29 відділень, працює 29 АТС

Підприємницькою діяльністю займаються близько 2 тис. чол.

Найбільшими промисловими підприємствами є: «Бершадський спиртовий завод», «Бершадьмолоко», «Бершадський пивокомбінат», «Бершадський електротехнічний завод» «Бершадське районне підприємство „Агромаш“». У селі Війтівці розташований потужний птахокомбінат «Бершадський»

Характерними для району є нерудні корисні копалини. Є достатні запаси граніту, глини, кварцових пісків, каоліну.

Транспорт[ред. | ред. код]

На станції Рудниця можна зробити пересадку на поїзди та електрички Одеського, Львівського, Київського напрямків. Колись у районі була дуже густа мережа під'їзних вузькоколійок до цукрових заводів.

Бершадський район ніколи не вирізнявся якісними автодорогами. Переважно дороги — стерті в осколки і порох залишки асфальту, з-під яких визирають сторічні закатані колись в асфальт булижники, або гола бруківка, або взагалі бездоріжжя з калабанями по коліно. Кілька асфальтованих доріг в районі все ж є.

Населення[ред. | ред. код]

Загальна чисельність населення Бершадського району становить понад 60 тис. чоловік, в тому числі міського 13 тис. 95 % населення району — українці. Населених пунктів 45. Сільських рад — 28, міська рада — 1.

Національний склад населення за даними перепису 2001 року[3]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 68897 96,62 %
росіяни 1842 2,58 %
молдовани 142 0,20 %
євреї 83 0,12 %
білоруси 73 0,10 %
інші 273 0,38 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 69292 97,17 %
російська 1767 2,48 %
молдовська 82 0,11 %
вірменська 49 0,07 %
білоруська 29 0,04 %
інші 91 0,13 %

Політика[ред. | ред. код]

Влада[ред. | ред. код]

Голови РДА

  • Шульц Світлана Леонідівна
  • Снігур Олександр Федорович
  • Бурлака Михайло Григорович
  • Стефанцов Іван Васильович

Голови ради: Бурлака Михайло Григорович

Грабчак Микола Петрович

Структура Бершадської РДА 1.JPG
Структура Бершадської РДА 2.JPG

Вибори[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Бершадського району були створені 53 виборчі дільниці. Явка на виборах складала — 69,62 % (проголосували 34 573 із 49 658 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 62,08 % (21 463 виборців); Юлія Тимошенко — 18,10 % (6 256 виборців), Олег Ляшко — 7,94 % (2 744 виборців), Анатолій Гриценко — 5,32 % (1 838 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,77 %.[4]

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У районі 40 загальноосвітніх шкіл, професійно-технічна та дитяча музична школи. Працюють станції юних техніків і юних натуралістів, будинок дитячої творчості, дитячо-юнацька спортивна школа. З 1967 року працює медичне училище — навчальний заклад І рівня акредитації.

Крім центральної районної лікарні та поліклініки, є 7 дільничних лікарень, 6 лікарняних амбулаторій, 3 амбулаторії сімейної медицини, 26 фельдшерсько-акушерських пунктів, санітарно-епідеміологічна станція.

Культурні потреби населення забезпечують 44 заклади культури клубного типу, 40 бібліотек, районний краєзнавчий музей, музей історії с. Баланівка, музей культури села і галерея художника Прокопа Колісника в Поташні.

Діє понад 30 релігійних споруд.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

  • Савелій Бойко (1917–1998) — Герой Радянського Союзу (1945), учасник вторгнення СРСР до Польщі, інтервенції СРСР до Фінляндії та німецько-радянської війни.
  • Воронцов Микола Олексійович (1922–1943) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу (1944, посмертно), учасник німецько-радянської війни.
  • Анатолій Матвієнко (1953) — український політик, голова Вінницької ОДА (1996–1998), голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим (2005), народний депутат України 1, 3, 4, 5, 6, 8 скликань.
  • Юрій Коваленко (1977–2014) — підполковник Збройних сил України, заступник командира загону спеціального призначення 3-го окремого полку спеціального призначення (Кропивницький) Сухопутних військ ЗСУ, Герой України.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та посилання[ред. | ред. код]