Еміль Адольф фон Берінг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еміль Адольф фон Берінг
нім. Emil Adolf von Behring
Еміль Адольф фон Берінг
Еміль Адольф фон Берінг
Еміль Адольф фон Берінг
Народився 15 березня 1854(1854-03-15)
Гансдорф
Помер 31 березня 1917(1917-03-31) (63 роки)
Марбург
·пневмонія
Країна  Німецька імперія
 Королівство Пруссія
Національність німець
Діяльність лікар-імунолог, лікар, письменник-документаліст, викладач університету, фізіолог, бактеріолог
Alma mater HU Berlin
Галузь фізіолог, імунолог
Заклад Марбурзький університет
Університет Мартіна Лютера
Шаріте
Науковий ступінь PhD
Науковий керівник Роберт Кох і Кітасато Сібасабуро
Відомі учні Йоганес Фібіґер
Членство Academy of Science for Public Utilityd
Американська академія мистецтв і наук
Pépinière-Corpsd
Corps Guestphalia et Suevoborussia Marburgd
Germania Marburgd
У шлюбі з Else von Behringd
Нагороди

Нобелівська премія з фізіології або медицини (1901)

Орден Червоного орла 2-го ступеня
Залізний хрест 2-го класу для некомбатантів
Залізний хрест 2-го класу для некомбатантів
Офіцер ордена Почесного легіону
Офіцер ордена Почесного легіону
Орден Грифона (Мекленбург)
Орден Грифона (Мекленбург)

CMNS: Еміль Адольф фон Берінг у Вікісховищі

Емі́ль А́дольф фон Бе́рінг (15 березня 1854(1854-03-15), Лавіце, Kreis Rosenberg in Westpreußend, Західна Пруссія — 31 березня 1917(1917-03-31), Марбург, Гессен-Нассау) — німецький бактеріолог, вважається творцем імунології, перший лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини за 1901 рік.

Народився у багатодітній родині (сім'я мала 13 дітей, він був п'ятим) у родині вчителя. Закінчив військово-медичну школу в Берліні, служив у війську. З 1888 р. був асистентом Роберта Коха. Від 1895 року професор університету в Галле та Інституту Терапії у Марбурзі.

Праці[ред. | ред. код]

Вперше показав, що сироватка крові імунізованих тварин має антитоксичні властивості. Разом з Кітасато Сібасабуро і незалежно від Еміля Ру створив сироватку, ефективну проти правця (1890) і дифтерії (1901). У наступні роки чимало працював над проблемою імунізації проти туберкульозу.

Був автором багатьох наукових праць, між іншим:

  • Die praktischen Ziele der Blutserumtherapie (1892)
  • Aetiologie und aetiologische Therapie des Tetanus (1904)
  • Diphterie (1910)
  • Einfuehrung in die Lehre von der Bekaempfung der Infektionskrankheiten (1912)

Нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. База даних малих космічних тіл JPL: Еміль Адольф фон Берінг (англ.). 

Література[ред. | ред. код]

  • Bernhard vom Brocke In: Walther Killy (Hrsg.): 1. Auflage. Band 1: Aachen–Boguslawski. K. G. Saur. — München 1995. — S. 402—403. — ISBN 3-598-23161-X. (нім.)
  • Richard Bieling Der Tod hatte das Nachsehen. Emil von Behring — Gestalt und Werk. — Bielefeld: Bielefelder Verlag, 1954. (нім.)
  • Ulrike Enke Behrings Nachlässe — Behrings Biographien. In: Berichte zur Wissenschaftsgeschichte. 37, 2014. — S. 216—239. (нім.)
  • Werner Köhler Behring, Emil von. In: Werner E. Gerabek, Bernhard D. Haage, Gundolf Keil, Wolfgang Wegner (Hrsg.): Enzyklopädie Medizingeschichte. — De Gruyter, Berlin, New York, 2005. — ISBN 3-11-015714-4. — S. 160 f. (нім.)
  • Derek S. Linton Emil von Behring. Infectious Disease, Immunology, Serum Therapy. — American Philosophical Society, Philadelphia 2005. — ISBN 0-87169-255-4. (англ.)
  • Hans Schadewaldt Die Anfänge der Immunologie. Emil Behrings Serumtherapie. In: Heinz Schott (Hrsg.): Meilensteine der Medizin. — Harenberg, Dortmund, 1996. — ISBN 3-611-00536-3. — S. 375—380. (нім.)