Бесєдовський Григорій Зіновійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бесєдовський Григорій Зіновійович
Бесідовський Гірш Зелікович
Бесєдовський Г З.jpg
Народився 1896(1896)
Полтава, Російська імперія
Помер невідомо
Франція
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяFlag of the Ukrainian State.svg УНРСРСР СРСР
Національність українець
Діяльність Дипломат
Alma mater Комерційне училище

Григорій Зіновійович Бесєдовський (Бесідовський Гірш Зелікович, нар. 1896, Полтава, Російська імперія — 19??, Франція), український дипломат, розвідник.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в 1896 році в Полтаві.

Закінчив Комерційне училище (1912), Електротехнічний, аграрний інститут у Франції, Ново-Олександрійський сільськогосподарський технікум (1918).

З 1919 — член колегії Полтавського губліскому.

З 1919 по 1920 — член Полтавського губернського комітету Партії лівих соціалістів-революціонерів.

З 1920 — голова Полтавського губліскому.

З 1920 — голова Полтавського губернського відділу Спілки деревообробників.

З 1921 по 01.1922 — голова Полтавської губернської Ради Народного Господарства (РНГ).

З 12.1921 по 01.1922 — член Полтавського губернського комітету Компартії України.

З 1921 — працював в наркоматі закордонних справ України.

З 1921 — консул України в Австрії.

З 1922 по 16.07.1923 — повноважний представник України в Австрії.

З 11.1922 по 16.07.1923 — 1-й секретар представництва УРСР в Польщі.

З 1923 по 1925 — працював в радянському представництві в Польщі.

З 1925 по 1926 — член Правління Американської торговельної організації «Амторг» в Нью-Йорці.

У 1926 — неофіційний (унаслідок відсутності дипломатичних відносин) дипломатичний представник у США.

З 1926 по 1927 — радник радянського представництва в Японії.

З 1927 по 1929 — радник радянського представництва у Франції.

03.10.1929 — будучи тимчасовим повіреним у справах (за відсутності посла В.Довгалевського), під загрозою арешту й примусового вивезення до СРСР утік з посольства, звернувся до французької поліції, за допомогою якої звільнив дружину та сина, яких утримували як заручників. Отримав політичний притулок у Франції.

З 1929 по 1932 — головний редактор газети «Боротьба». Демонстративно розірвав з більшовицьким режимом, дав численні інтерв'ю та опублікував у паризьких часописах серію викривальних статей про залаштункові подробиці внутрішньої і зовнішньої політики СРСР, у т. ч. в "українському питанні".

З 1932 по 1941 — співробітничав з газетами «Відродження» та «Останні новини».

З 1941 по 1945 — учасник французького руху опору. Був заарештований й утримувався в таборі для інтернованих.

У повоєнний час займався переважно літературною працею. За деякими даними – таємний агент, якого радянські спецслужби використовували для постачання на Захід дезінформації про ситуацію в СРСР.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Автобіографічна книга «На шляху до Термидора» (1931)
  • Pamiętniki dyplomaty sowieckiego. Poznań , 1929;
  • На путях к Термидору. Париж, 1930. Те саме. М., 1997.

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: Посли України в Австрії
1922 - 1923
Наступник:
Коцюбинський Юрій Михайлович Костенко Юрій Васильович
Попередник: Посли України в Польщі
1922 - 1923
Наступник:
Шумський Олександр Якович Старак Теодозій Васильович