Бетманове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Селище Бетманове
Герб Бетманового
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Покровський район
Громада Очеретинська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка Бетманове 
Основні дані
Населення 913
Поштовий індекс 86041
Телефонний код +380 6236
Географічні координати 48°11′32″ пн. ш. 37°54′54″ сх. д. / 48.19222° пн. ш. 37.91500° сх. д. / 48.19222; 37.91500Координати: 48°11′32″ пн. ш. 37°54′54″ сх. д. / 48.19222° пн. ш. 37.91500° сх. д. / 48.19222; 37.91500
Висота над рівнем моря 153 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Скотувата
Селищна влада
Адреса 86020, Донецька обл., Ясинуватський район, селище міського типу Очеретине, ВУЛИЦЯ ПЕРВОМАЙСЬКА, будинок 12
Голова селищної ради Странадко Павло Юрійович
Карта
Бетманове. Карта розташування: Україна
Бетманове
Бетманове
Бетманове. Карта розташування: Донецька область
Бетманове
Бетманове
Мапа

Бетманове у Вікісховищі

Бе́тманове (до 2016 — селище Кра́сний Партиза́н) — селище Очеретинської селищної громади Покровського району Донецької області, в Україні. Населення становить 913 осіб.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Відстань до райцентру становить близько 9 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Землі села межують із територією смт Ясинівка Кіровського району Макіївки Донецької області.

Через селище проходить автошлях E50.

Назва[ред. | ред. код]

У другій половині XIX ст. населений пункт носив назву хутір Батманка (від назви річки Батманівка). На честь власника цих земель земського начальника Михайла Пестерова перейменований на Михайлівку.

У 1923 році депутати Авдіївської волості клопотали про повернення назви «Батманка», але було прийняте рішення назвати хутір — Червоний (Красний) Партизан (рос. Красный Партизан).

12 травня 2016 року Верховна Рада України затвердила перейменування селища на Бетманове[1]. Окупаційна адміністрація РФ використовує назву «Красный Партизан».

Історія[ред. | ред. код]

13 вересня 2014 року у бою під Бетмановим загинули вояки 93-ї бригади сержант Олексій Драган та солдат Володимир Серебринський. 22 січня 2015 року російські збройні формування на бронетехніці заїхали у селище Красний Партизан, де знаходився блокпост зі взводом 20-го окремого мотопіхотного батальйону. 20 оборонців блокпосту, незважаючи на чисельну перевагу противника — до роти, яких з іншого боку посилювали танки, відбивалися дві години. Згодом терористи свідчили, що старший лейтенант Колісник, бився до кінця та загинув як герой. Коли закінчилися набої, ВС РФ запропонували воякам здатися, але Колісник відмовився та віддав наказ відступати, сам же не покинув позиції. 9 українських вояків терористи полонили. Завдяки мужності вояків військові на інших блокпостах мали змогу мобілізуватися та ускладнили шлях терористів, котрі намагалися безперешкодно проїхати з Донецька в Горлівку. Капелан 20-го батальйону отець Дмитро Поворотний вивіз з окупованої території тіла Колісника, молодшого сержанта Романа Сеха, солдата Сергія Слісаренка, молодшого сержанта Альберта Саруханяна.

Під час перебігу російсько-української війни селище вважалося «нейтральною територією». Станом на ранок 24 січня 2015 року з'явилася інформація про те, що селище Красний Партизан відійшло під контроль російсько-терористичних військ.[2] Пізніше ця інформація підтвердилася.

Станом на 14 листопада 2021 селище контролюють сепаратисти.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення селища становило 913 осіб, із них 7,01 % зазначили рідною мову українську, 92,88 % — російську та 0,11 % — білоруську мову[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 9 червня 2022. 
  2. Селище Червоний Партизан відійшло під контроль терористів. Архів оригіналу за 28 січня 2015. Процитовано 24 січня 2015. 
  3. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 11 жовтня 2016. 

Джерела[ред. | ред. код]