Бешуйська залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бешуйська залізниця — вузькоколійна залізниця, що існувала на Кримському півострові у 1920—1950 роках. Проходила від вугільних копалень на схилі гори Бешуй (село Шахти/Чаїр, тепер територія Кримського природного заповідника, трохи подалі с. Верхоріччя) уздовж річки Кача до станції Сюрень (зараз "Сирень"). Довжина 20 кілометрів. Розібрана в 1950.

залізнична гілка
"Сюрень" — "Пачаджи" — "Коуш" — "Копі"[1][2] (Копальні, с. Шахти)

Історія[ред. | ред. код]

Ще в 1919 при уряді Сулькевича біля гори Бешуй розпочали видобуток бурого вугілля та мінералу гагат. Хоча вугілля звідси було невисокої якості, це було єдине в Криму місце, де були його поклади, а в умовах громадянської війни потрібно було зміцнити незалежність економіки півострова. Збільшити обсяг видобутку допомогла залізниця, яку побудували за наказом барона Врангеля в 1920 році. Хоча тоді добудувати залізницю до кінця не встигли, навіть недобудована дільниця колії дозволила налагодити поставку вугілля на флот. У вересні повстанський загін більшовиків підірвав підйомник на копальні, відтоді залізниця втратила значення для війська Врангеля.

Після завершення громадянської війни залізницю добудували більшовики. Під час окупації півострова нацистами у Другу світову залізниця не працювала. Вже після війни на короткий час її функціонування відновилося, а вже у 1949 копальні закрили, і 1950 року залізницю розібрали.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бешуйські копальні. Путівник, Jalita. Процитовано 2017-5-15. (рос.)
  2. 10 верстова мапа Криму. Кримське Статистичне Управління. etomesto.com. 1922. Процитовано 2017-5-15. 

Посилання[ред. | ред. код]