Бзів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бзів
Bziv gerb.png
Герб
Краєвид села з Миколаївською церквою
Краєвид села з Миколаївською церквою
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Баришівський район
Рада/громада Бзівська сільська рада
Код КОАТУУ 3220280401
Основні дані
Засноване 1780[1]
Населення 906
Площа 2,82 км²
Густота населення 321,28 осіб/км²
Поштовий індекс 07527
Телефонний код +380 804476
Географічні дані
Географічні координати 50°18′54″ пн. ш. 31°12′47″ сх. д. / 50.31500° пн. ш. 31.21306° сх. д. / 50.31500; 31.21306Координати: 50°18′54″ пн. ш. 31°12′47″ сх. д. / 50.31500° пн. ш. 31.21306° сх. д. / 50.31500; 31.21306
Середня висота
над рівнем моря
100 м
Водойми Ільта
Місцева влада
Адреса ради 07527, Київська обл., Баришівський р-н c. Бзів, вул. Свято-Миколаївська, буд. 24, тел. 3-02- 66
Карта
Бзів. Карта розташування: Україна
Бзів
Бзів
Бзів. Карта розташування: Київська область
Бзів
Бзів
Мапа

Бзів у Вікісховищі?

Бзів — село Баришівського району Київської області, центр сільської ради. Розташоване над річкою Ільта.

Історія[ред. | ред. код]

Миколаївська церква. 1863 р.

Утворилося 1780 року.

Голодомор[ред. | ред. код]

Село особливо сильно постраждало від насильницької колективізації та Голодомору, проведених радянським урядом у 1929-1933 роках.

У 1929 році в селі створили колгосп. Його керівниками в період Голодомору були:

  • Чихман Ф. П. – голова колгоспу,
  • Гурин Т.О. – секретар партійної організації,
  • Гурин М.Н. – голова сільської ради.

Власне керівництво колгоспу є найбільш відповідальними за колективізацію та розкуркулювання, конфіскацію харчів і Голодомор 1932-1933 років.

У 1932-1933 роках у селі було два колгоспи «Червоний Клин» та «Новоселиця».

Місцеві жителі-очевидці трагедії Миниця М. В. (1912 р.н.), Восколович Є. Д. (1926 р.н.), Гурін А. М. (1916 р.н.), Чихман О. В. (1923 р. н.) та інші засвідчили, що в селі від голодної смерті загинуло кілька сотень односельців, проте їхні прізвища на разі повністю встановити неможливо. За наявними та доступними архівними документами за 1932 р. та червень-жовтень 1933 р. встановлено 100 прізвищ[2].

Повоєнний період[ред. | ред. код]

В «Історії міст і сіл Української РСР» про Бзів початку 1970-х було подано таку інформацію:

Бзів- село, центр сільської Ради, розташоване за 7 км від районного центру і за 4 км від залізничної станції Сулимівка. Населення- 846 чоловік.

На території села знаходиться перший відділок Морозівської птахофабрики. За успіхи, досягнуті в розвитку сільського господарства у післявоєнні роки, 19 трудівників села одержали урядові нагороди.

У Бзові є клуб, бібліотека, початкова школа, директором якої до 1963 року працювала заслужена вчителька школи УРСР Н. С. Бурко. За багаторічну сумлінну працю вона нагороджена орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора[3].

Хата з села Бзів Баришівського району Київської області, Київ, Пирогів
Хата з села Бзів Баришівського району Київської області, Київ, Пирогів

Персоналії[ред. | ред. код]

Батьківщина Олександра Івановича Сердюка — народного артиста СРСР, лауреата Державних премій 1947 і 1948 років.

Братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, село Бзів, біля будинку культури
Братська могила воїнів Радянської Армії, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, село Бзів, біля будинку культури

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВРУ
  2. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні: Київський обласний том. — «Буква», 2008. - с. 29-30
  3. Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Джерела[ред. | ред. код]

Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Посилання[ред. | ред. код]