Биков Дмитро Львович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Биков
Дмитрий Львович Быков
Dmitry Bykov at Moscow opposition rally 12 June 2013 1.JPG
Ім'я при народженні Дмитрий Львович Быков
Народився 20 грудня 1967(1967-12-20) (50 років)
Москва, СРСР
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Діяльність поет, письменник і літературознавець
Alma mater факультет журналістики МДУ[d]
Мова творів російська[1]
Жанр проза, вірш і публіцистика
Партія Russian Opposition Coordination Council[d]
Премії Міжнародна літературна премія імені А.і Б.Стругацьких

Дмитро Биков у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Дмитро Биков (повне ім'я Дмитро Львович Биков, *20 грудня 1967(19671220), Москва) — російський поет, письменник, літературознавець і журналіст; професор літератури російського Державного інституту міжнародних відносин, викладач МПДУ; біограф російських поетів Бориса Пастернака та Булата Окуджави.

Біографія[ред. | ред. код]

Уродженець міста Москва. У 1984 р. закінчив школу з золотою медаллю. Вірші почав писати з шести років.

Батьки (Лев Мойсейович Зільбельтруд і Наталя Йосипівна Бикова) розійшлися. Сина виховувала мати, вчителька російської мови та літератури. Дмитро закінчив факультет журналістики МГУ з червоним дипломом, пройшов службу в армії. Працювати почав як позаштатний кореспондент з 1982 року. Дмитра прийнято в Союз письменників Росії з 1991 року.

Одружений, жінка — Ірина Лукьянова, дитяча письменниця. В родині троє дітей.

Творча біографія[ред. | ред. код]

У 2003–2006 роках Дмитро Биков вів майстер-клас в Інституті журналістики і літературної творчості.

Мав друковані твори (полемічні, літературознавські, критичні статті) майже у всіх значних московських виданнях:

  • «Огоньок» (до 2007 р.);
  • «Нова газета»;
  • «Труд»;
  • «Столиця»;
  • «Вечірній клуб»;
  • «Російське життя».

Дебютував на російському ТБ у 1992 році в програмі Кіри Прошутінської. На ATV вів власну програму «Добре БИков» (російською «Хорошо БЫков»), був також одним з ведучих програми «Врємєчко». У 2009 році його запросили бути ведучим програми «Народжені в СРСР» (канал «Ностальгія»). Окрім телебачення, Дмитро Биков вів програму «Сіті шоу з Дмитром Биковим» на радіо Сіті-FM.

Орден куртуазних маньєристів[ред. | ред. код]

  • Куртуазний маньєризм — течія в сучасній російській поезії. Про їх появу написана навіть стаття в російській вікіпедії.

Гурток сформувався в 1980-ті роки, офіційна поява якого зафіксована 22 грудня 1988 року. Перша спільна збірка «Чарівна отрута кохання» (російською «Волшебный яд любви») надрукована у 1989 році і мала твори засновників, серед яких

  • Вадим Степанцов
  • Дмитро Биков
  • Олександр Вулих
  • Андрій Добринін
  • Віктор Пеленягре
  • Константен Григор'єв.

Симптоматична поява подібного гуртка в часи розвалу і зникнення СРСР, останної імперії. Це відсилає дослідників культури до Італії 16 століття і ганебного пограбування і руйнації Риму у 1527 році. Тоді, в травні 1527 р. вояки католицького короля Карла V захопили і зруйнували центр католицизму — Рим. Одновірці католики не зупинились перед пограбуванням католицьких монастирів, церков і католицьких же святинь. Це призвело до кризи в суспільстві, рішучої відмови від гуманізму як ідейної течії і появи маньєризму в світогляді і творах сучасників і митців. Переживати почуття тривоги, жаху від трагедій, страшного розчарування в політиках і політиці — нормально для творчої(чи не творчої) особи цілком природньо в часи суспільних катастроф. Але після таких переживань не виникають комедії чи гармонійні твори.

Зникнення СРСР (на щастя) не супроводжувалося руйнаціями в столицях чи масовими вбивствами, як у Римі 1527 року. Але запанували настрої кризи, невіри, розбрату. Значно підвищилась зацікавленість до епох занепаду і занепадницьких течій в минулому — декадансу на зламі 19-20 століть, маньєризму 16-17 століть, занепаду Римської імперії.

Маніфест куртуазних маньєристів[ред. | ред. код]

Гурток вважає своїми попередниками поетів Парні́, Пу́шкіна тощо. Ідейним напрямом слугують настої вакхічних пісень чи рядки (російською):

  • Давайте пить и веселиться,
  • Давайте жизнию играть
  • Пусть чернь слепая суетится
  • Не нам безумной — подражать.
  • Пусть наша ветреная младость
  • Потонет в неге и вине,
  • Пусть изменяющая радость
  • нам улыбнётся хоть во сне.
  • «Пусть Моцарт играет нам на своём волшебном клавесине, а мы, куртуазные маньеристы, пустимся в бешеную мазурку с самыми блистательными из дам, созданных нашим воображением.»

Але історія знає чимало прикладів, коли засновники самі не дотримуються проголошених принципів і ідейного напрямку. Є й приклади, коли грандіозна обдарованість прихильників гуртка перероста обмеженість схоластичних принципів проголошеного напримку і буває відкинута талантами(Чехов і доба декадансу, Альбер Марке в гуртку «Фовістів»… [Дмитро Биков і орден куртуазних маньєристів ?])

Якщо правда, що після зникнення імперій повинні залишитися не руїни і братські поховання, а меланхолійні спогади, і література допомагає виникненню лише меланхолійних спогадів та путівників по столицях колишніх імперій, хай буде і орден куртуазних маньєристів.

Політичні погляди[ред. | ред. код]

Опозиційно налаштований. Двічі відмовлявся від зустрічі із Путіним.[2]

У грудні 2016 підтримав засудженого у Росії українського режисера Олега Сенцова[3]

Неповний перелік друкованих творів Бикова (назви російською)[ред. | ред. код]

  • «Оправдание», (роман про фантастические версии биографий людей, выживших в сталинских концлагерях, 2001)
  • «Блюд труда» (публицистика, 2003)
  • «Орфография», (роман, 2003), присвячений реформі російської орфографії у 1918 році, яку започаткував Ленін.
  • «Правда» (разом з Максимом Чертановим в жанрі витівкового роману про В. І. Леніна, 2005)
  • «Хроники ближайшей войны» (статьи, 2005)
  • «Эвакуатор» (роман про теракти в Москві, 2005)
  • «Борис Пастернак» (художня біографія поета, серия «Жизнь замечательных людей», 2005)
  • «В мире животиков. Детская книга для взрослых, взрослая книга для детей» (разом з дружиною, 2005)
  • «Последнее время: стихи, поэмы, баллады», (2006)
  • «ЖД» (роман, 2006)
  • «Вместо жизни», (статьи, 2006)
  • «Списанные» (2008)
  • «На пустом месте» (статьи, 2008)
  • «Булат Окуджава» (серия «Жизнь замечательных людей», 2009)
  • «Отчёт» (поетична збірка, 2010)

Літературні премії Дмитра Бикова[ред. | ред. код]

  • Міжнародна літературна премія імені А.і Б.Стругацьких за роман «Орфографія» (АВС-премія)
  • Міжнародна літературна премія імені А.і Б.Стругацьких за роман «Эвакуатор»
  • Премія «Національний бестселлер» за біографічну книгу «Борис Пастернак» у 2006 році
  • Премія «Большая книга» за біографічну книгу «Борис Пастернак» у 2006 році
  • Міжнародна літературна премія імені А.і Б.Стругацьких за роман «ЖД».
  • Премії міжнародної асамблеї фантастики «Портал» у 2008 році за оповідання «Отпуск» і 2011 році за роман «Остромов, или ученик чародея».

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]