Биков Дмитро Львович
| Дмитро Биков | |
|---|---|
| Дмитрий Львович Быков | |
 |
|
| При народженні | Дмитрий Львович Быков |
| Народження | 20 грудня 1967 (49 років) |
| Москва, СРСР | |
| Громадянство |  СРСР →  Росія |
| Alma mater | Московський державний університет імені Ломоносова |
| Мова творів | російська мова[1] |
| Рід діяльності | поет, письменник і літературознавець |
| Жанр | проза, вірш і публіцистика |
| Нагороди та премії | |
| Міжнародна літературна премія імені А.і Б.Стругацьких | |
 Висловлювання у Вікіцитатах |
|
 Биков Дмитро Львович на Вікісховищі |
|
Дмитро Биков (повне ім'я Дмитро Львович Биков, *20 грудня 1967, Москва) — російський поет, письменник, літературознавець і журналіст; професор літератури російського Державного інституту міжнардних відносин, викладач МПДУ та Мерілендського університету (США); біограф російських поетів Бориса Пастернака та Булата Окуджави.
Зміст
Біографія[ред. • ред. код]
Уродженець міста Москва. У 1984 р. закінчив школу з золотою медаллю. Вірші почав писати з шести років.
Батьки (Лев Мойсейович Зільбельтруд і Наталя Йосипівна Бикова) розійшлися. Сина виховувала мати, вчителька російської мови та літератури. Дмитро закінчив факультет журналістики МГУ з червоним дипломом, пройшов службу в армії. Працювати почав як позаштатний кореспондент з 1982 року. Дмитра прийнято в Союз письменників Росії з 1991 року.
Одружений, жінка — Ірина Лукьянова, дитяча письменниця. В родині троє дітей.
Творча біографія[ред. • ред. код]
У 2003–2006 роках Дмитро Биков вів майстер-клас в Інституті журналістики і літературної творчості.
Мав друковані твори (полемічні, літературознавські, критичні статті) майже у всіх значних московських виданнях:
- «Огоньок» (до 2007 р.);
- «Нова газета»;
- «Труд»;
- «Столиця»;
- «Вечірній клуб»;
- «Російське життя».
Дебютував на російському ТБ у 1992 році в програмі Кіри Прошутінської. На ATV вів власну програму «Добре БИков» (російською «Хорошо БЫков»), був також одним з ведучих програми «Врємєчко». У 2009 році його запросили бути ведучим програми «Народжені в СРСР» (канал «Ностальгія»). Окрім телебачення, Дмитро Биков вів програму «Сіті шоу з Дмитром Биковим» на радіо Сіті-FM.
Орден куртуазних маньєристів[ред. • ред. код]
- Куртуазний маньєризм — течія в сучасній російській поезії. Про їх появу написана навіть стаття в російській вікіпедії.
Гурток сформувався в 1980-ті роки, офіційна поява якого зафіксована 22 грудня 1988 року. Перша спільна збірка «Чарівна отрута кохання» (російською «Волшебный яд любви») надрукована у 1989 році і мала твори засновників, серед яких
- Вадим Степанцов
- Дмитро Биков
- Олександр Вулих
- Андрій Добринін
- Віктор Пеленягре
- Константен Григор'єв.
Симптоматична поява подібного гуртка в часи розвалу і зникнення СРСР, останної імперії. Це відсилає дослідників культури до Італії 16 століття і ганебного пограбування і руйнації Риму у 1527 році. Тоді, в травні 1527 р. вояки католицького короля Карла V захопили і зруйнували центр католицизму — Рим. Одновірці католики не зупинились перед пограбуванням католицьких монастирів, церков і католицьких же святинь. Це призвело до кризи в суспільстві, рішучої відмови від гуманізму як ідейної течії і появи маньєризму в світогляді і творах сучасників і митців. Переживати почуття тривоги, жаху від трагедій, страшного розчарування в політиках і політиці — нормально для творчої(чи не творчої) особи цілком природньо в часи суспільних катастроф. Але після таких переживань не виникають комедії чи гармонійні твори.
Зникнення СРСР (на щастя) не супроводжувалося руйнаціями в столицях чи масовими вбивствами, як у Римі 1527 року. Але запанували настрої кризи, невіри, розбрату. Значно підвищилась зацікавленість до епох занепаду і занепадницьких течій в минулому — декадансу на зламі 19-20 століть, маньєризму 16-17 століть, занепаду Римської імперії.
Маніфест куртуазних маньєристів[ред. • ред. код]
Гурток вважає своїми попередниками поетів Парні́, Пу́шкіна тощо. Ідейним напрямом слугують настої вакхічних пісень чи рядки (російською):
- Давайте пить и веселиться,
- Давайте жизнию играть
- Пусть чернь слепая суетится
- Не нам безумной — подражать.
- Пусть наша ветреная младость
- Потонет в неге и вине,
- Пусть изменяющая радость
- нам улыбнётся хоть во сне.
- «Пусть Моцарт играет нам на своём волшебном клавесине, а мы, куртуазные маньеристы, пустимся в бешеную мазурку с самыми блистательными из дам, созданных нашим воображением.»
Але історія знає чимало прикладів, коли засновники самі не дотримуються проголошених принципів і ідейного напрямку. Є й приклади, коли грандіозна обдарованість прихильників гуртка перероста обмеженість схоластичних принципів проголошеного напримку і буває відкинута талантами(Чехов і доба декадансу, Альбер Марке в гуртку «Фовістів»… [Дмитро Биков і орден куртуазних маньєристів ?])
Якщо правда, що після зникнення імперій повинні залишитися не руїни і братські поховання, а меланхолійні спогади, і література допомагає виникненню лише меланхолійних спогадів та путівників по столицях колишніх імперій, хай буде і орден куртуазних маньєристів.
Політичні погляди[ред. • ред. код]
Опозиційно настроєний. Двічі відмовлявся від зустрічі із Путіним.[2]
Неповний перелік друкованих творів Бикова (назви російською)[ред. • ред. код]
- «Оправдание», (роман про фантастические версии биографий людей, выживших в сталинских концлагерях, 2001)
- «Блюд труда» (публицистика, 2003)
- «Орфография», (роман, 2003), присвячений реформі російської орфографії у 1918 році, яку започаткував Ленін.
- «Правда» (разом з Максимом Чертановим в жанрі витівкового роману про В. І. Леніна, 2005)
- «Хроники ближайшей войны» (статьи, 2005)
- «Эвакуатор» (роман про теракти в Москві, 2005)
- «Борис Пастернак» (художня біографія поета, серия «Жизнь замечательных людей», 2005)
- «В мире животиков. Детская книга для взрослых, взрослая книга для детей» (разом з дружиною, 2005)
- «Последнее время: стихи, поэмы, баллады», (2006)
- «ЖД» (роман, 2006)
- «Вместо жизни», (статьи, 2006)
- «Списанные» (2008)
- «На пустом месте» (статьи, 2008)
- «Булат Окуджава» (серия «Жизнь замечательных людей», 2009)
- «Отчёт» (поетична збірка, 2010)
Літературні премії Дмитра Бикова[ред. • ред. код]
- Міжнародна літературна премія імені А.і Б.Стругацьких за роман «Орфографія» (АВС-премія)
- Міжнародна літературна премія імені А.і Б.Стругацьких за роман «Эвакуатор»
- Премія «Національний бестселлер» за біографічну книгу «Борис Пастернак» у 2006 році
- Премія «Большая книга» за біографічну книгу «Борис Пастернак» у 2006 році
- Міжнародна літературна премія імені А.і Б.Стругацьких за роман «ЖД».
- Премії міжнародної асамблеї фантастики «Портал» у 2008 році за оповідання «Отпуск» і 2011 році за роман «Остромов, или ученик чародея».
Примітки[ред. • ред. код]
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Биков Дмитро Львович |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Биков Дмитро Львович |
