Биков Дмитро Львович

Дмитро Биков
Дмитрий Львович Быков
При народженні	Дмитрий Львович Быков
Дата народження	20 грудня 1967(1967-12-20) (48 років)
Місце народження	Москва, СРСР
Громадянство	СРСР →  Росія
Рід діяльності	поет, письменник і літературознавець
Премії	Міжнародна літературна премія імені А.і Б.Стругацьких
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Дмитро Биков (повне ім'я Дмитро Львович Биков, *20 грудня 1967(19671220), Москва) — російський письменник і журналіст, біограф російських поетів Бориса Пастернака та Булата Окуджави.

Біографія

Уродженець міста Москва. У 1984 р. закінчив школу з золотою медаллю. Вірші почав писати з шести років.

Батьки (Лев Мойсейович Зільбельтруд і Наталя Йосипівна Бикова) розійшлися. Сина виховувала мати, вчителька російської мови та літератури. Дмитро закінчив факультет журналістики МГУ з червоним дипломом, пройшов службу в армії. Працювати почав як позаштатний кореспондент з 1982 року. Дмитра прийнято в Союз письменників Росії з 1991 року.

Одружений, жінка — Ірина Лукьянова, дитяча письменниця. В родині троє дітей.

Творча біографія

У 2003–2006 роках Дмитро Биков вів майстер-клас в Інституті журналістики і літературної творчості.

Мав друковані твори (полемічні, літературознавські, критичні статті) майже у всіх значних московських виданнях:

• «Огоньок» (до 2007 р.);
• «Нова газета»;
• «Труд»;
• «Столиця»;
• «Вечірній клуб»;
• «Російське життя».

Дебютував на російському ТБ у 1992 році в програмі Кіри Прошутінської. На ATV вів власну програму «Добре БИков» (російською «Хорошо БЫков»), був також одним з ведучих програми «Врємєчко». У 2009 році його запросили бути ведучим програми «Народжені в СРСР» (канал «Ностальгія»). Окрім телебачення, Дмитро Биков вів програму «Сіті шоу з Дмитром Биковим» на радіо Сіті-FM.

Орден куртуазних маньєристів

• Куртуазний маньєризм — течія в сучасній російській поезії. Про їх появу написана навіть стаття в російській вікіпедії.

Гурток сформувався в 1980-ті роки, офіційна поява якого зафіксована 22 грудня 1988 року. Перша спільна збірка «Чарівна отрута кохання» (російською «Волшебный яд любви») надрукована у 1989 році і мала твори засновників, серед яких

• Вадим Степанцов
• Дмитро Биков
• Олександр Вулих
• Андрій Добринін
• Віктор Пеленягре
• Константен Григор'єв.

Симптоматична поява подібного гуртка в часи розвалу і зникнення СРСР, останної імперії. Це відсилає дослідників культури до Італії 16 століття і ганебного пограбування і руйнації Риму у 1527 році. Тоді, в травні 1527 р. вояки католицького короля Карла V захопили і зруйнували центр католицизму — Рим. Одновірці католики не зупинились перед пограбуванням католицьких монастирів, церков і католицьких же святинь. Це призвело до кризи в суспільстві, рішучої відмови від гуманізму як ідейної течії і появи маньєризму в світогляді і творах сучасників і митців. Переживати почуття тривоги, жаху від трагедій, страшного розчарування в політиках і політиці — нормально для творчої(чи не творчої) особи цілком природньо в часи суспільних катастроф. Але після таких переживань не виникають комедії чи гармонійні твори.

Зникнення СРСР (на щастя) не супроводжувалося руйнаціями в столицях чи масовими вбивствами, як у Римі 1527 року. Але запанували настрої кризи, невіри, розбрату. Значно підвищилась зацікавленість до епох занепаду і занепадницьких течій в минулому — декадансу на зламі 19-20 століть, маньєризму 16-17 століть, занепаду Римської імперії.

Маніфест куртуазних маньєристів

Гурток вважає своїми попередниками поетів Парні́, Пу́шкіна тощо. Ідейним напрямом слугують настої вакхічних пісень чи рядки (російською):

• Давайте пить и веселиться,
• Давайте жизнию играть
• Пусть чернь слепая суетится
• Не нам безумной — подражать.
• Пусть наша ветреная младость
• Потонет в неге и вине,
• Пусть изменяющая радость
• нам улыбнётся хоть во сне.

• «Пусть Моцарт играет нам на своём волшебном клавесине, а мы, куртуазные маньеристы, пустимся в бешеную мазурку с самыми блистательными из дам, созданных нашим воображением.»

Але історія знає чимало прикладів, коли засновники самі не дотримуються проголошених принципів і ідейного напрямку. Є й приклади, коли грандіозна обдарованість прихильників гуртка перероста обмеженість схоластичних принципів проголошеного напримку і буває відкинута талантами(Чехов і доба декадансу, Альбер Марке в гуртку «Фовістів»… [Дмитро Биков і орден куртуазних маньєристів ?])

Якщо правда, що після зникнення імперій повинні залишитися не руїни і братські поховання, а меланхолійні спогади, і література допомагає виникненню лише меланхолійних спогадів та путівників по столицях колишніх імперій, хай буде і орден куртуазних маньєристів.

Політичні погляди

Опозиційно настроєний. Двічі відмовлявся від зустрічі із Путіним.

Неповний перелік друкованих творів Бикова (назви російською)

• «Оправдание», (роман про фантастические версии биографий людей, выживших в сталинских концлагерях, 2001)
• «Блюд труда» (публицистика, 2003)
• «Орфография», (роман, 2003), присвячений реформі російської орфографії у 1918 році, яку започаткував Ленін.
• «Правда» (разом з Максимом Чертановим в жанрі витівкового роману про В. І. Леніна, 2005)
• «Хроники ближайшей войны» (статьи, 2005)
• «Эвакуатор» (роман про теракти в Москві, 2005)
• «Борис Пастернак» (художня біографія поета, серия «Жизнь замечательных людей», 2005)
• «В мире животиков. Детская книга для взрослых, взрослая книга для детей» (разом з дружиною, 2005)
• «Последнее время: стихи, поэмы, баллады», (2006)
• «ЖД» (роман, 2006)
• «Вместо жизни», (статьи, 2006)
• «Списанные» (2008)
• «На пустом месте» (статьи, 2008)
• «Булат Окуджава» (серия «Жизнь замечательных людей», 2009)
• «Отчёт» (поетична збірка, 2010)

Літературні премії Дмитра Бикова

• Міжнародна літературна премія імені А.і Б.Стругацьких за роман «Орфографія» (АВС-премія)
• Міжнародна літературна премія імені А.і Б.Стругацьких за роман «Эвакуатор»
• Премія «Національний бестселлер» за біографічну книгу «Борис Пастернак» у 2006 році
• Премія «Большая книга» за біографічну книгу «Борис Пастернак» у 2006 році
• Міжнародна літературна премія імені А.і Б.Стругацьких за роман «ЖД».
• Премії міжнародної асамблеї фантастики «Портал» у 2008 році за оповідання «Отпуск» і 2011 році за роман «Остромов, или ученик чародея».

Посилання

• Страница на сайте www.sobesednik.ru
• Статьи в журнале «Огонёк»
• Статьи в журнале «Русская жизнь»
• Официальный сайт «АБС-премии»
• Сайт куртуазных маньеристов (рос)
• ОФИЦИАЛЬНЫЙ сайт куртуазных маньеристов (рос)