Бируля Олександр Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бируля Олександр Костянтинович
Byrulia.jpg
Народився 27 березня 1882(1882-03-27)
м. Новоалександрівськ (Литва)
Помер 4 серпня 1967(1967-08-04) (85 років)
м. Харків
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Діяльність архітектура, містобудування
Відомий завдяки краєзнавець, архітектор, інженер
Alma mater Петербурзький державний університет шляхів сполучення
Науковий ступінь доктор технічних наук
Нагороди
Орден Леніна Орден Трудового Червоного Прапора Орден Червоної Зірки
Медаль «За трудову доблесть»

Биру́ля Олекса́ндр Костянти́нович нар. 1882, м. Новоалександрівськ, Литва — архітектор, інженер, краєзнавець. Доктор технічних наук (з 1940 р.), професор (з 1953 р.), заслужений діяч науки УРСР (1953 р.).

Біографія[ред. | ред. код]

Учасник Першої та Другої світових воєн. У 1910 р. здобув освіту в Паневезькому реальному училищі. У 1916 р. закінчив Петроградський інститут інженерів шляхів сполучення. У 19251931 рр. керував шляховим будівництвом на Східному Поділлі. Одночасно викладав у Вінницькому учительському інституті, технікумах міста, брав активну участь у краєзнавчих дослідженнях, займався вивченням історії забудови Вінниці, геології та гідрології Поділля. Створив в обласному центрі науково-дослідницьку станцію. Започаткував роботи з вивчення та використання в дослідному і виробничому відношенні місцевих матеріалів і нових конструкцій дорожніх покриттів.

Краєвид з греблі Сабарівської ГЕС

Брав участь у проектуванні об'єктів промислового призначення міста. Серед його найбільш відомих реалізованих проектів — гідроелектростанція у передмісті Вінниці — Сабарові.
В 1931–1934 рр. — заступник директора науково-дослідного інституту шляхів у Харкові.

У 1935 р. вищою атестаційною комісією йому було присвоєно вчене звання професора, а у 1937 році без захисту дисертації присуджено вчену ступінь кандидат технічних наук. У 1939 році був призначений заступником директора Харківського автомобільно-дорожнього інституту з навчальної та наукової роботи. Захистив докторську дисертацію у 1940 році — «Експлуатаційні якості автомобільних доріг в залежності від мікропрофілю покриттів».

У вересні 1941 року добровільно вступає до лав Червоної Армії разом з групою студентів та співробітників. Керуючи роботою військово-дорожніх загонів з дорожнього забезпечення ряду бойових операцій Червоної Армії на Північному Кавказі та Причорномор'ї, він вивчає і аналізує службу військових доріг при інтенсивному русі. Олександра Бирулю у серпні 1945 року було призначено директором Харківського автомобільно-дорожнього інституту, де він працював до 1959 року. 1953 було присвоєно почесне звання заслуженого діяча науки УРСР. Помер і похований у Харкові у 1967 р.

Нагороди[ред. | ред. код]

Біруля Олександр був нагороджений:

Основні наукові та краєзнавчі праці[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]