Перейти до вмісту

Биструшкін Олександр Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Биструшкін Олександр Павлович
Народився1 січня 1949(1949-01-01)[1] (77 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Галич, Станіславська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьактор
Роки діяльності1969 — тепер. час
ДітиБиструшкін Ярослав Олександровичd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНаціональна спілка кінематографістів України Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbnm1250830
Нагороди та премії
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Народний артист України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Олекса́ндр Па́влович Бистру́шкін (*1 січня 1949(19490101), Галич, Івано-Франківська область) — український актор театру та кіно, поет, державний діяч. Народний артист України (2001), член Національної комісії ЮНЕСКО, Національної спілки театральних діячів, Національної спілки кінематографістів, автор численних збірок поезій.

Освіта

[ред. | ред. код]

Закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого

Кар'єра

[ред. | ред. код]

1970–1993 — актор Київського драматичного театру імені Івана Франка.

1993–2006 — очолював Головне управління культури Київської міськдержадміністрації. Результат діяльності:

  • проектування Державного театру ляльок,
  • створення Театру на Подолі,
  • створення Молодіжного театру на Троєщині,
  • створення Центру творчості «Натхнення», базового для Всеукраїнської академії танцю,
  • створення музею «Повернута спадщина»,
  • створення музичної школи Стефана Турчака в Шевченківському районі столиці,
  • створення Київської дитячої академії мистецтв.

Засновані й діють

  • Міжнародний конкурс балету імені Сержа Лифаря,
  • Міжнародний конкурс молодих піаністів пам'яті Володимира Горовиця,
  • хоровий фестиваль «Золотоверхий Київ»,
  • «Київ травневий — театральний»,
  • фестиваль споріднених міст,
  • музичний молодіжний фестиваль «Чайка».

Запрацювали

  • Державний музей книги і друкарства,
  • Київська міська галерея мистецтв «Лавра»
  • багато інших культурно-мистецьких проектів, що підтримують нашу духовність.

2007–2010 — керівник Головної служби гуманітарної політики та з питань збереження національного культурного надбання Секретаріату Президента України.

Творчість

[ред. | ред. код]
Олександр Биструшкін у студії Українського радіо

З 1970 в Київському драматичному театрі імені Івана Франка упродовж кількох десятиліть акторської праці створив близько 50 сценічних образів.

Зіграв понад 20 ролей у кіно.

2010 — у рамках проекту «Твої сини, Україно, — твій біль, твоя слава» записав аудіокниги з творами Т.Шевченка, І.Франка, В.Стуса[2]., П.Тичини[3].

2012 — створив «Аудіоантологію української поезії» (9 дисків, 10 годин запису, 13 поетів, наклад — 1000 примірників)[4]. «Аудіоантологію української поезії» Спілкою звукорежисерів України було висунуто на здобуття Національної премії України імені Тарас Шевченка.

Родина

[ред. | ред. код]

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Тетяна Череп. «Народе мій, до тебе я ще верну» // Слово Просвіти, 27.09.2010. Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 8 грудня 2011. [Архівовано 2015-01-08 у Wayback Machine.]
  3. Тетяна Череп. Сила та ніжність болю // Слово Просвіти, 10.11.2010. Архів оригіналу за 27 жовтня 2019. Процитовано 29 травня 2022. [Архівовано 2019-10-27 у Wayback Machine.]
  4. Людмила Олтаржевська. «Душа, що пробудилася, не дасть скоїти зло» // Україна молода, 4.05.2012. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 4 травня 2012.
  5. Про нагородження Биструшкіна О.П. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України. Архів оригіналу за 8 травня 2022. Процитовано 29 січня 2019.
  6. Указ Президента України від 10 листопада 2003 року № 1285/2003 «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій міста Києва». Архів оригіналу за 30 січня 2019. Процитовано 29 січня 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]