Битва в затоці Кула

Битва в затоці Кула
Друга світова війна, Війна на Тихому океані
Дата: 6 липня 1943 року Місце: Околиці острова Коломбангара, архіпелаг Соломонові острови Результат: Тактична нічия, стратегічна перевага американців
Сторони
США	Японська імперія
Командувачі
Волден Ейнсуорт	Теруо Акіяма †
Військові сили
3 легких крейсери, 4 есмінця	10 есмінців
Втрати
1 легкий крейсер потонув, 168 загиблих	2 есмінці потонуло, 324 загиблих

Битва в затоці Кула — одне із бойових зіткнень в ході Тихоокеанської кампанії Другої Світової війни. Відбулася 6 липня 1943 року поблизу острова Коломбангара.

Передумови

Вночі 4 липня оперативна група 36.1 під командуванням контр-адмірала Ейнсуорта займалась артобстрілом японських позицій в Еногаї-Інліт і Віла-Стенморі. Потім, повертаючись на острів Еспіріту-Санто для поповнення запасів, з'єднання отримало наказ командуючого Вільяма Холсі перехопити черговий рейс Токійського експресу на Нову Джорджію, що віз підкріплення для гарнізону Мунди. Здійснивши швидкий перехід, з'єднання прибуло в затоку Кула вночі з 5 на 6 липня.

Склад сторін

США		Японія
9-й дивізіон крейсерів	легкий крейсер «Гонолулу» (флагман)	група прикриття	есмінець «Ніідзукі» (флагман)
	легкий крейсер «Сент-Луїс»		есмінець «Судзукадзе»
	легкий крейсер «Гелена»		есмінець «Танікадзе»
21-а ескадра есмінців	есмінець «Ніколас»	1-а трансп. група	есмінець «Мотідзукі»
	есмінець «О'Баннон»		есмінець «Мікадзукі»
	есмінець «Редфорд»		есмінець «Хамакадзе»
	есмінець «Дженкінс»	2-а трансп. група	есмінець «Нагацукі»
			есмінець «Сацукі»
			есмінець «Амагірі»
			есмінець «Хацуюкі»

Бій

Японське з'єднання складалося з 10 есмінців і було поділене на дві транспортні групи і групу підтримки. Підійшовши до Коломбангара, контр-адмірал Акіяма наказав першій транспортній групі висаджувати війська в Вілі, проміжному пункті перед відправкою в Мунду. В 1:43 він віддав аналогічне розпорядження другій групі, незважаючи на те, що в 1:36 був встановлений перший радіолокаційний контакт з американськими кораблями. Але, трохи пізніше, оцінивши сили противника, Акіяма наказав транспортним групам повернутися і вступити в бій.

В 1:57 американські кораблі відкрили артилерійський вогонь, а японці випустили торпеди. Американці зосередили вогонь на головному есмінці «Ніідзукі», і він, отримавши багато влучень, швидко потонув. Два інших есмінці з групи підтримки, «Судзукадзе» і «Танікадзе», випустили торпеди і, маючи невеликі пошкодження, сховалися за димовою завісою. В 2:04 американський крейсер «Гелена» отримав торпедне влучання в носову частину, протягом двох наступних хвилин ще два влучання в район міделя, і почав швидко тонути.

В 2:21 «Сент-Луїс» і «Гонолулу» відкрили вогонь по другій транспортній групі японців, що підійшла до місця бою. Обмінявшись артилерійськими залпами з американцями, японські есмінці відступили. При відступі «Нагацукі» наскочив на мілину в районі Віли і сильно застряг. «Сацукі» намагався його зтащити, але невдало.

До половини третьої основний бій закінчився і Ейнсуорт наказав головним силам повертатися на базу. Проте, на полі бою ще залишалися есмінці обох сторін, що займалися рятуванням екіпажів затонувши кораблів. «Редфорд» і «Ніколас» підбирали екіпаж «Гелени», а «Амагірі» намагався врятувати екіпаж «Ніідзукі». «Ніколас» і «Амагірі», помітили один одного та обмінялися торпедними залпами, а пізніше і артилерійськими залпами. «Амагірі» отримав влучання і відступив, прикрившись димовою завісою. Екіпаж «Ніідзукі» так і залишився в воді.

«Ніколас» і «Редфорд» продовжували рятувати екіпаж «Гелени», і пізніше на них напоровся «Мотідзукі», що повертався з Віли. Втім, артилерійська перестрілка не принесла практично жодних результатів.

«Нагацукі», який сів на мілину, урешті-решт був залишений екіпажем, а вранці був розбомблений американською авіацією.

Результати бою

Незважаючи на відносно рівні втрати (легкий крейсер проти двох есмінців), доставка підкріплення була практично зірвана — з 2 600 осіб мети досягли лише 850. Виходячи з цього, можна казати про стратегічну перевагу, отриману американцями по результатам бою.

Література

• Brown, David (1990). Warship Losses of World War Two. Naval Institute Press. ISBN 1-55750-914-X.
• Crenshaw, Russell Sydnor (1998). South Pacific Destroyer: The Battle for the Solomons from Savo Island to Vella Gulf. Naval Institute Press. ISBN 1-55750-136-X.
• D'Albas, Andrieu (1965). Death of a Navy: Japanese Naval Action in World War II. Devin-Adair Pub. ISBN 0-8159-5302-X.
• Dull, Paul S. (1978). A Battle History of the Imperial Japanese Navy, 1941-1945. Naval Institute Press. ISBN 0-87021-097-1.
• Domagalski, John J. (2012). Sunk in Kula Gulf: The Final Voyage of the USS Helena and the Incredible Story of Her Survivors in World War II. Potomac Books Inc. ISBN 1597978396.
• Hara, Tameichi (1961). Japanese Destroyer Captain. New York & Toronto: Ballantine Books. ISBN 0-345-27894-1.
• Hone, Thomas C. (1981), The Similarity of Past and Present Standoff Threats, Proceedings of the U.S. Naval Institute, Annapolis, Maryland, № Vol. 107, No. 9, September 1981, с. 113—116, ISSN 0041-798X
• Kilpatrick, C. W. (1987). Naval Night Battles of the Solomons. Exposition Press. ISBN 0-682-40333-4.
• McGee, William L. (2002). Operation TOENAILS. The Solomons Campaigns, 1942-1943: From Guadalcanal to Bougainville--Pacific War Turning Point, Volume 2 (Amphibious Operations in the South Pacific in WWII). BMC Publications. ISBN 0-9701678-7-3.
• Morison, Samuel Eliot (1958). Breaking the Bismarcks Barrier, vol. 6 of History of United States Naval Operations in World War II. Castle Books. ISBN 0-7858-1307-1.
• Roscoe, Theodore (1953). United States Destroyer Operations in World War Two. Naval Institute Press. ISBN 0-87021-726-7.

Посилання

• Шерман, Фредерік Війна на Тихому океані. Авіаносці в бою [Архівовано 3 листопада 2007 у Wayback Machine.]
• Склад сторін [Архівовано 26 вересня 2008 у Wayback Machine.]