Битва за Алжир (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Битва за Алжир
італ. La Battaglia di Algeri
Жанр докудрама і драматичний фільм
Режисер Джилло Понтекорво
Продюсер Антоніо Мосуd
Сценарист Джилло Понтекорво, Saadi Yacefd і Franco Solinasd[1]
У головних
ролях
Jean Martind, Saadi Yacefd, Brahim Hadjadjd, Larbi Zekkald, Fusia El Kaderd і Mohamed Ben Kassend
Оператор Марчелло Гаттіd
Композитор Енніо Морріконе
Джилло Понтекорво
Дистриб'ютор RCS MediaGroupd і Netflix
Тривалість 120хв.
Мова французька, арабська
Країна Італія Італія
Алжир Алжир
Рік 1966
Дата виходу 8 вересня (Алжир)
Кошторис $800000
Касові збори 962 002 $[2] і 879 794 $[3]
IMDb ID 0058946
CMNS: Битва за Алжир у Вікісховищі

«Битва за Алжир» (італ. La Battaglia di Algeri; араб. معركة الجزائر‎; фр. La Bataille d'Alger) — військова кінодрама італійського режисера Джилло Понтекорво, відзначена вищою нагородою Венеційського кінофестивалю — «Золотий лев». Фільм заснований на книзі мемуарів Язєва Сааді — одного з лідерів Фронту національного звільнення, він спродюсував картину і зіграв у ній самого себе. Вихід картини на екрани в 1966 у став одним з найгучніших кіноскандалів десятиліття. Широко відома музика до фільму, яку написав Енніо Морріконе.

На 1 березня 2024 року фільм займав 241-шу позицію у списку 250 кращих фільмів за версією IMDb.

Сюжет[ред. | ред. код]

В центрі фільму — події алжирської боротьби за незалежність в проміжку між 1954 і 1960 рр., Пропущені через спогади головного героя.

Війна показана з обох сторін. Алжирці домагаються незалежності. Зіткнення цих сил викликає вибух. Французи застосовують тортури, алжирці — підривають бомби в магазинах. Війна показана як огидна річ, яка плямує усіх, хто в ній бере участь.

В ролях[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

  • 1966 — приз «Золотий лев» і приз ФІПРЕССІ Венеційського кінофестивалю.
  • 1967 — три премії «Срібна стрічка» Італійського національного синдикату кіножурналістів: найкращий режисер (Джилло Понтекорво), найкращий продюсер (Антоніо Мусу), найкраща чорно-біла операторська робота (Марчелло Гатті).
  • 1967 — номінація на премію «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою.
  • 1969 — дві номінації на премію «Оскар»: найкращий режисер (Джилло Понтекорво), найкращий оригінальний сценарій (Джилло Понтекорво, Франко Солінас).
  • 1972 — приз ООН (UN Award) в рамках премії BAFTA.

Посилання[ред. | ред. код]


  1. ČSFD — 2001.
  2. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. Box Office Mojo — 1999.