Битва за острів Вейк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва за острів Вейк
Друга світова війнаВійна на Тихому океані
USMC-M-Wake-17.PNG
Знищений японський патрульний катер
19°17′23″ пн. ш. 166°36′03″ сх. д. / 19.28999999999999915° пн. ш. 166.600999999999999091° сх. д. / 19.28999999999999915; 166.600999999999999091
Дата: 8-23 грудня 1941 року
Місце: о. Вейк
Результат: Окупація острова Японією
Сторони
Flag of Japan (1870-1999).svg Японська імперія US flag 48 stars.svg США
Командувачі
Flag of Japan (1870-1999).svg Садаміті Кадзіока,
Flag of Japan (1870-1999).svg Марумо Кунінорі
US flag 48 stars.svg Джеймс Деверо
Військові сили
3 легких крейсери,
6 есмінців,
допоміжні кораблі,
2 500 чоловік десанту,
бомбардувальники базової авіації
523 солдати,
12 літаків
Втрати
700-900 загиблих,
2 есмінці,
2 допоміжних кораблі,
7-8 літаків
122 загиблих,
49 поранених,
12 літаків


Битва за острів Вейк (англ. Battle of Wake Island) почалась одночасно з нападом на Перл-Гарбор, 7 грудня 1941 року та закінчилась 23 грудня 1941 року здачею острова японцям.

Передумови[ред.ред. код]

В січні 1941 року на острові Вейк, розташованому за 2000 миль від Перл-Гарбора, США збудували військову базу. 19 серпня на острові з'явився перший постійний гарнізон - резервні сили 1-го батальйону морської піхоти, чисельністю до 450 офіцерів та солдатів під командуванням майора Джеймса Деверо (англ. James P.S. Devereux), які мали на озброєнні десяток 76-мм зенітних гармат та декілька старих 127-мм гармат. Також на острові перебували близько 1 200 цивільних, що будували аеродром та базу підводних човнів. 4 грудня авіаносець «Ентерпрайз» доставив на острів 12 літаків F4F Вайлдкет.

Перша спроба висадки[ред.ред. код]

Карта бою 11 грудня

7 грудня 1941 року японські літаки, розташовані на острові Кваджелейн, почали бомбардування острова, знищивши 8 з 12 літаків. На світанку 11 грудня японські сили у складі 3 легких крейсерів та 6 есмінців з'явились в районі острова. Коли японські кораблі наблизились до острова, артилеристи морської піхоти відкрили вогонь з 127-мм гармат, а літаки-винищувачі піднялись в повітря. Після того, як два есмінці були потоплені, а два крейсери отримали пошкодження, японці відійшли, так і не висадивши десант.

Адмірал Газбенд Кіммел розробив план допомоги острову. Авіаносець «Саратога» під командуванням контр-адмірала Флетчера повинен був прикривати поповнення, яке прямувало на острів, в той час як 2 інші авіаносці складали групу підтримки. Проте час був згаяний. «Саратога», що тільки-но прибув у Перл-Гарбор із західного узбережжя США, закінчив прийом палива тільки до вечора 16 грудня. 21 грудня він перебував за 600 миль від Вейка, але йому знадобилось ще 2 дні, щоб поповнити запаси палива на есмінцях супроводження.

Друга атака[ред.ред. код]

Зони висадки японців 23 грудня
Карта бою 23 грудня

Швидко оговтавшись від поразки, 23 грудня японці відправили до острова нові, більші сили під прикриттям 3 важких крейсерів. Адмірал Нагумо, що повернувся з Перл-Гарбору, виділив для цієї групи ще 2 авіаносці — «Хірю» та «Сорю», щоб підтримати висадку десанту. На світанку 22 та 23 грудня літаки з цих авіаносців знищили літаки американців, що ще залишились в строю, а вночі 23 грудня японський десант підійшов до берега, вибравши для висадки такі 3 пункти, де не могла діяти артилерія морської піхоти. В той же час японські крейсери почали обстрів острова, залишаючись на відстані, недосяжній для 127-мм гармат.

Після безнадійної боротьби захисники острова вимушені були здатись.

Японці утримували острів до 4 вересня 1945 року, допоки японський гарнізон не здався ескадрі ВМС США.

Джерела[ред.ред. код]