Битва над Бугом (1018)
| Битва над Бугом | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Усобиця Володимировичів, Українсько-польські війни | |||||||
 | |||||||
| Координати: 52°30′29″ пн. ш. 21°05′02″ сх. д. / 52.50813611002777748° пн. ш. 21.084080560027778972° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Київська Русь
|
 Польське князівство
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Ярослав I Мудрий
|
Болеслав I ХоробрийСвятополк I Окаянний
| ||||||
| Військові сили | |||||||
| князівська дружина русь варязькі найманці новгородське ополчення разом близько 5000 |
близько 4000 поляків 500 мадярських вершників 300 німецьких лицарів 100 печенезьких вершників | ||||||
| Втрати | |||||||
| >99% | невідомо | ||||||
Битва над Бугом (22-23 липня 1018) — бій, що відбувся поблизу сучасного містечка Грубешів (Люблінське воєводство, Польща), над річкою Західний Буг між військами польського князя Болеслава І Хороброго з одного боку і військом київського князя Ярослава I Мудрого з іншого, внаслідок якого військо Ярослава було вщент розгромлене, а сам він з кількома дружинниками утік до Новгорода (на думку Юрія Диби й Ігоря Мицька, цим Новим городом міг бути розташований на Лузі волинський го́род — дитинець майбутнього Володимира[1]).
Передісторія[ред. | ред. код]
У 1016 р. Ярослав на чолі новгородських і найманих варязьких військ здобув перемогу над Святополком та його союзниками печенігами під Любечем на Дніпрі і став великим князем київським. 1017 року Київ витримав печенізьку облогу.
У 1018 році на Русь рушив Болеслав Хоробрий, Ярослав вийшов на Волинь назустріч йому з київсько-новгородсько-варязьким військом.
Хід битви[ред. | ред. код]
Два війська зустрілися на Західному Бузі і деякий час не наважувалися перейти річку. Це несподівано зробив Болеслав, тягнучи за собою своїх воїнів. Ярослав зазнав нищівної поразки.
Наслідки[ред. | ред. код]
Святополк увійшов у Київ і розмістив польські війська в містах, де почало назрівати невдоволення, а потім і за наказом самого Святополка стали організовуватися вбивства поляків. У нагороду за допомогу в відвоюванні київського престолу Святополк віддав Болеславу завойовані Володимиром Святим червенські гради на лівому березі Західного Бугу, і польські війська залишили Русь.
Після поразки Ярослав утік у Новгород і хотів тікати далі до Швеції, але був затриманий новгородцями, що побоюються помсти Святополка. 1019 року було зібране нове військо, причому на його оснащення був проведений збір коштів у розмірі 4 кун з мужів, по 10 гривень зі старійшин і по 18 гривень з бояр. Святополк виявився не готовий до протистояння і відразу втік до печенігів, поступившись київським престолом Ярославу. У тому ж році Святополк воював з ним у вирішальній битві на річці Альті.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Повість временних літ [Архівовано 8 липня 2014 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Janet Martin, Medieval Russia 980—1054 (Cambrdige: Cambridge University Press, 1995), 22-23.
- Полное собрание Русских летописей. — Т. 1. Лаврентьевская летопись. — Л., 1926. — Стлб. 69-102.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Битва над Бугом (1018)
| |||||
- ↑ Диба Ю., Мицько І. Неіснуючий похід 981 р. князя Володимира на ляхів [Архівовано 14 червня 2020 у Wayback Machine.] // Старий Луцьк. — 2015. — Вип. ХІ. — С. 32.