Битва на Альті (1068)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Битва на Альті
Русько-половецькі війни
Battle of the Alta River 1068.jpg
битва на Альті (Радзивілівський літопис)
Дата: 1068
Місце: річка Альта (Ільтиця)
Результат: перемога половців
Сторони
Русь Половці
Командувачі
Ізяслав Ярославич
Святослав Ярославич
Всеволод Ярославич
невідомо
Військові сили
невідомо невідомо
Втрати
невідомо невідомо

Би́тва на А́льті — битва, що відбулася 1068 року на берегах річки Альта між Руссю та половцями. Згадується у «Повісті временних літ». Руськими військами керував триумвірат Ярославичів — великий князь київський Ізяслав Ярославич, чернігівський князь Святослав Ярославич і переяславський князь Всеволод Ярославич. Командири з половецького боку в літописі не вказані. Закінчилася перемогою половців. Після поразки в Києві спалахнуло велике повстання проти київського князя, внаслідок якого Ізяслав був змушений тікати закордон.

Передумови[ред. | ред. код]

За руськими літописами степові кочовики половці вперше з'явилися біля Русі 1055 року, на кордоні Переяславської землі. Тоді половецький хан Блуш уклав із переяславським князем Всеволодом Ярославичем мир[1]. Проте вже 1061 року половці здійснили перший напад на Русь — хан Сокал сплюндрував Переяславщину; 2 лютого 1062 року він розбив Всеволодове військо й повернувся до степу[2]. 1068 року половці знову пішли походом на Русь й атакували Переяславську землю. Всеволод, навчений минулою поразкою, звернувся по допомогу до старших братів — київського князя Ізяслава Ярославича та чернігівського князя Святослава Ярославича, з якими перебував у триумвіраті. Кожен з братів привів свою дружину, а Iзяслав — ще й київське ополчення[3].

Хід[ред. | ред. код]

Детальних відомостей про перебіг битви не збереглось. Точна дата також невідома. У «Повісті временних літ» згадується лише, що бій відбувався вночі, на річці Альта. Половці здобули перемогу, а Ярославичі з уцілілими військами втекли з поля битви — Ізяслав і Всеволод до Києва, а Святослав — до Чернігова.

Іпатський літопис[4] Переклад[5]

В лѣт̑ . ҂s҃ . . ф҃ . о҃s . [6576 (1068)] Придоша иноплеменьници . на Рускую землю . Половци мнозѣ . Изѧславъ же и Ст҃ославъ . и Всеволодъ . изиидоша противу имъ . на Льто и бывши нощи . поидоша противу собѣ . грѣхъ ради нашихъ . попусти Бъ҃ Н на ны поганыӕ . и побѣгоша Половци

У рік 6576 [1068]. Прийшли іноплемінники на Руську землю, половці многі. А Ізяслав, і Святослав, і Всеволод вийшли супроти них на [річку] Альту. І коли настала ніч, рушили вони одні проти одних. За гріхи наші напустив бог на нас поганих, і побігли руські князі, і перемогли[6] половці.

Наслідки[ред. | ред. код]

Кияни визволяють Всеслава з в'язниці (Радзивілівський літопис)

Київське ополчення повернулося до Києва, зібрало віче на Подільському торгу і стало вимагати від князя Ізяслава коней і зброю, щоб помститися половцям[3]. Князь відмовив їм, певно, остерігаючись озброїти вороже налаштованих до нього городян[3]. Тоді «люди київські» підняли повстання і вигнали Ізяслава[3]. Повстанці визволили Всеслава Брячиславича, що був ув'язнений за попередньої влади, й поставили його новим київським князем. Ізяслав утік до родичів в Польщу, й у квітні 1069 року відвоював Київ за допомоги військ польського князя Болеслава II.

Тим часом Святослав відновив свої сили у Чернігові й того ж 1068 року повернув собі славу, розбивши половецьке військо на річці Снов.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 151. — л.60об.; Літопис руський… С. 99.
  2. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 152. — л.61.; Літопис руський… 100.
  3. а б в г Котляр М. Ф. Альта, битва на річці 1068 // Енциклопедія історії України… — С. 71.
  4. ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 156. — л.62об.
  5. Літопис руський / пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. С. 104.
  6. Додано з Лаврентіївським літописом; в Іпатському літописі тут змістова помилка, бо пропущено слова «русьскыи князи, и побЂдиша» (Літопис руський… С. 104.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]