Битва на Желяні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Битва на Желяні
Русько-половецькі війни
Дата: 23 липня 1093 року[1][2]
Місце: річка Желянь, біля Києва
Результат: Перемога половців
Сторони
Русь Половці
Командувачі
Святополк Ізяславич невідомо
Військові сили
невідомо невідомо
Втрати
великі невідомо

Би́тва на Желя́ні — битва між Руссю та половцями, що відбулася 23 липня 1093 року на річці Желянь, в урочищі поблизу Києва[3]. Згадується в «Повісті временних літ». Руське військо, яке складалося з киян, очолював великий князь київський Святополк Ізяславич. Командири з половецького боку в літописі не вказані. Закінчилася розгромом русів. Після перемоги половці повернулися до облоги Торчеська, який невдовзі здобули і спалили.

Опис[ред. | ред. код]

Битва сталася через два місяці після розгромної поразки Святополка та його братів на річці Стугна, біля Треполя. Половці, які після перемоги тримали в облозі Тобольськ, розділи свої сили, пустивши частину своїх вояків плюндрувати княжі володіння між Києвом і Вишгородом[1][2]. Святополк вийшов зі своєю дружиною на Желянь, аби перехопити їх, і зійшовся з противником. У бою руси не витримали і побігли перед половцями[1][2]. За свідченням літописця Святополкове військо зазнало величезних втрат — убитих з руського боку було більше ніж в битві під Стугною[1][2]; сам князь повернувся до столиці лише з двома мужами[1][2]. Через цей розгром, наступного дня, 24 липня, в день святих Бориса і Гліба, в Києві була велика жалоба[1][2].

Іпатський літопис[1] Переклад[2]

и стоӕше ѡколо города . нед̑ . о҃ . и раздилишасѧ на двое . едини сташа оу града рать борющю . а друзии поидоша Кыѥву . и пустиша на воропъ . межи Кыевъ . и Вышегородъ .

Ст҃ополкъ же вынииде на Желѧню . и поидоша ѡбои противу собѣ . и ступишасѧ . и въкриписѧ брань . побѣгоша наши предъ иноплеменнѣкы . и падаху ӕзвенѣи предъ врагы нашими . и мнози погибоша и быша мр҃тви . паче неже во Треполѧ . Ст҃ополкъ же приде Кыеву . самъ третѣи . а Половцѣ оузъвратишасѧ к Торочкому .

ї быша же си злаӕ . мц҃а июлѧ . к҃г . навътреӕ же . въ . к҃д . оу ст҃ою мчн҃ку Бориса и Глѣба . быс̑ плачь великъ . оу городѣ грѣхъ ради наших̑ великихъ . за оумноженье безаконии наших̑ .

се на ны Бъ҃ пусти поганыӕ . не милуӕ их̑ . но насъ казнѧ да быхом сѧ востѧгнули ѿ злъıхъ дѣлъ . симь казнить ны . нахоженьемь поганыхъ . се бо есть бо батъгъ . Божии . да нѣколи смıрившесѧ оуспомѧнемсѧ ѿ злаго пути . сего ради во праздникы Бъ҃ намъ наводить сѣтованье . ӕкоже сѧ створи в се лѣто . первое зло на вознесенье . оу Треполѧ . в҃ . оу на празникъ Бориса и Глѣба . иже есть праздникъ новои Рускъıи .

І стояли [половці] навколо города [Торчського] дев'ять неділь, і розділилися надвоє: одні стали коло города, раттю борючись, а другі рушили до Києва і пустилися в напад межи Києвом і Вишгородом.

Святополк же вийшов на [річку] Желянь, і пішли обоє одні проти одних, і зступилися, і покріпшала битва. [І] побігли наші перед іноплемінниками, і падали поранені перед ворогами нашими, і многі погибли, і було мертвих більше, ніж коло Треполя. Святополк же прийшов до Києва з двома [мужами], а половці вернулися до Торчського.

І сталося ж се лихо місяця липня у двадцять і третій [день]. А назавтра, у двадцять і четвертий [день], у [день] святих мучеників Бориса і Гліба, був плач великий у городі [Києві] за гріхи наші великі, за умноження беззаконь наших.

Напустив же бог на нас поганих, не їх милуючи, а нас караючи, щоби удержались ми од злих діл. Тому карає він нас навалою поганих, що се ж єсть | бич божий, щоб коли-небудь, смирившись, ми опам'яталися, [одійшли] од злої путі. Через це в празники бог насилає нам тужбу, як воно сталося в се літо: перше лихо — на Вознесіння коло Треполя, друге — на празник Бориса і Гліба, який є новим празником руським.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж ПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стлб. 212—213. — л.81об.
  2. а б в г д е ж Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О. В. Мишанич. — Київ: Дніпро, 1989. С. 135.
  3. Квітницький М. В. Половці // Енциклопедія історії України… Т. 8. С. 350.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]