Битва на Танаїсі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Битва на Танаїсі (Дон) — військове зіткнення[1][2] на початку 370-х років між гунами та аланами-танаїтами поблизу річки Дон, яка в античності визначала кордон між Азією і Європою[3]. Перемога гунів завершила гуно-аланську війну 360-370-х рр., після якої відбулося спільне гуно-аланське вторгнення у Готське королівство Германаріха. Поразку аланів у війні з гунами датують по-різному: 370[4], 371[5], 372[6][7], 373[8], 375[9][10] рр.

Усі припущення про окрему велику битву[11] мають гіпотетичний характер і сходять до праці Амміана Марцелліна[12]:

Гуни, пройшовши через землі аланів, котрі межують із гревтунгами й зазвичай називаються танаїтами, вчинили у них жахливі винищення й спустошення, а інших прив’язали до себе договором примирення, з їхньою допомогою більш впевнено раптовим набігом вдерлися в широко розкидані й родючі угіддя Германаріха, найбільш войовничого короля, котрого боялися через численні різні подвиги сусідні народи («Діяння» — Книга XXXI)[13]

Гунська перемога над аланами мала наслідком включення частини останніх до гунського союзу племен, з яким вони рушили далі до Західної Європи. Внаслідок розпочатого вторгненням гунів переселення народів у Північному Причорномор’ї зменшилася роль іранських племен, що ознаменувало зростання слов’янського впливу[14]. З іншого боку, з часу гунських перемог над аланами розпочався більш ніж тисячолітній період панування у степах Східної Європи тюркомовних кочових народів[15][16].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «На берегах Танаїсу військові потуги гунів і аланів зіткнулися з рівною доблестю, але з нерівним успіхом. Гуни перемогли в кривавому змаганні; цар аланів був убитий; а останки переможеного народу були розсіяні в звичайній альтернативі — втекти чи підкоритися». Edward Gibbon. History of the decline and fall of the Roman Empire. 1845 (Revised ed.). Text.
  2. «Нечисленність доступної інформації не дозволяє зібрати докупи перебіг сутичок між гунами та аланами, але очевидно, що перші були переможними і алани, що вижили, приєдналися до переможців у їхніх наступних військових починаннях. (...) Події мали місце на початку 370 рр.» The Cambridge History of Early Inner Asia, Ed. by Denis Sinor. Cambridge University Press, 1990. Vol. 1. P. 180.
  3. «Загальноприйнято, що гуни (...) вторглися на територію аланів і стикнулися з ними в районі Дону близько 370 року; Bachrach, 1973, 26; Maenchen-Helfen, 1973, 18-19; Piot, 2002, 224 (...) Назва аланів-танаїтів виводиться від назви річки Танаїс (Дон), кордону між Європою та Азією». Philological and Historical Commentary on Ammianus Marcellin. XXXI. By J. den Boeft, J. W. Drijvers, D. den Hengst, H. G. Teitler. Leiden, Boston, 2018. P. 39-40.
  4. Жайнаков Е. Государства Великой степи. «Адамар», 2007. С. 35; Грушевський М. Історія України-Руси. К., 1913. Том I. Розділ III. С. 154
  5. «Алани (...) були розбиті гунами у битві на річці Танаїс 371 року». William Rosen. Justinian's Flea: Plague, Empire and the Birth of Europe. (2010). Page 42.
  6. «У 372 р. алани були розбиті гуннами, що призвело до втрати сарматами панівного становища у причорноморських степах». Бойко О. Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Академія, 1999. С. 19.
  7. «...битва з гунами в 372 р.» Марковин В. И., Мунчаев Р. М. Северный Кавказ: очерки Древней и средневековой истории и культуры / РАН, Ин-т археологии. М.; Тула, 2003. С. 196; «Є підстави вважати, що в 372 р. гуни розбили і підкорили не тільки аланів-танаїтів, але й завдали удару по аланах Прикубання й інших рівнинних районах Північного Кавказу». Кузнецов B. A. Очерки истории алан. Владикавказ, 1992. С. 64.
  8. «У битві біля ріки Танаїс (Дон), що відбулася, ймовірно, 373 року, гуни розбили аланів…» Дюпюи Р., Дюпюи Т. Война. Полная энциклопедия. Все битвы, сражения и военные кампании мировой истории, 2015; «Свідчення уривчасті, проте гунни, очевидно, завдали поразки аланам». The Encyclopedia of Warfare. Ancient Wars c. 2500BCE — 500CE by Dennis Showalter, London, Amber Books, 2013.
  9. «375 були розбиті гунами та включені до складу їхнього союзу племен, з яким дійшли до Зх. Європи, частково осівши у Франції». Симоненко О. В. Алани // Енциклопедія історії України. К., 2005. Т. 1. С. 63.
  10. «* 375 — Підкорення аланів гунами. Знищення остроготського царства Ерманаріха гунами та аланами. (...) Амміан Марцеллін (§2.17.3.а); Амвросій (§2.16.а); Йордан (§4.17.1.с)». Алемань Агусти. Аланы в древних и средневековых письменных источниках. М.: «Менеджер», 2003. С. 560. «Послідовність подій доволі уривчаста: частина європейських аланів, або принаймні ті, котрі жили в районі Дону (Tanaitas), після поразки від гунів стали союзниками останніх (...)» Там же. С. 78.
  11. «Гуни… вторглися на поля Аланів і завдали їм на березі Танаїсу поразки у великій битві». Josephus Nelson Larned. History for Ready Reference from the Best Historians, Том 3. 1901. P. 1594; History of the Fall of the Roman Empire. By J.C.L. De Sismondi. London, 1834. V. 1. P. 101.
  12. «Гуни зіткнулися з аланськими племенами в районі Дону. Це, схоже, все, що ми можемо витягнути з розповіді Амміана». Отто Менхен-Хельфен. История и культура гуннов. М.: Центрполиграф, 2014.
  13. Цит. за: Головченко В., Матвієнко В. Дипломатична історія України (від найдавніших часів до XIX століття): Навчальний посібник. К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2007. С. 41.
  14. Вернадский Г. В. Древняя Русь. М., 1996. Глава IV. Гунно-Антский период (370—558 гг.).
  15. «Першими тюрками на землях України були гуни, які у 370-х рр. виграли битву за Дон у іранців-аланів і вийшли в українське Причорномор’я...» Історія України: Навч. посіб. для студ. ВНЗ / О. Г. Бажан та ін. К.: Дельта, 2006. С. 74.
  16. Головченко В., Матвієнко В. Дипломатична історія України (від найдавніших часів до XIX століття): Навчальний посібник. К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2007. С. 41.

Література[ред. | ред. код]

  • Аммиан Марцеллин. Римская история / Пер. Ю. А. Кулаковского и А. И. Сонни, 1906—1908; ред., предисл. и комм. Л. Ю. Лукомского. 3-е изд. СПб.: Алетейя, 2000.
  • Иордан. О происхождении и деяниях гетов / Пер., комм. Е. Ч. Скржинской. Спб. Алетейя. 1997. С. 85.
  • Bernard S. Bachrach. A History of the Alans in the West. University of Minnesota Press, 1973. P. 26.
  • Otto Maenchen-Helfen. The World of the Huns: Studies in Their History and Culture». Рос. перекл.: Отто Менхен-Хельфен. История и культура гуннов. М.: Центрполиграф, 2014.
  • Spencer C. Tucker — A Global Chronology of Conflict: From the Ancient World to the Modern Middle East [6 volumes]: From the Ancient World to the Modern Middle East — 2777 pages — ISBN 1851096671 — p. 162
  • John Keegan[en] — A History of Warfare[en] — 1994—432 pages — ISBN 9780679730828 — page 184
  • William Rosen — Justinian's Flea: Plague, Empire, and the Birth of Europe — 2007 — Viking — 367 pages — ISBN 0670038555 — page 42

Посилання[ред. | ред. код]