Битва на Чудському озері
| Льодове побоїще | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Новгородська республіка | |||||||
| Координати: 58°40′ пн. ш. 27°28′ сх. д. / 58.667° пн. ш. 27.467° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| Новгород, Володимир |
Тевтонський орден, данські лицарі, дерптське ополчення | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Олександр Невський, Андрій Ярославич |
Андреас фон Фельфен | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 4-5 тисяч осіб | 1,2 - 1,8 тисяч осіб | ||||||
| Втрати | |||||||
| невідомо | 400 естонців, «брати» Тевтонського ордена: 20 загинуло, 6 полонених. | ||||||
Льодове побоїще (нім. Schlacht auf dem Eise, лат. Prœlium glaciale — «Льодова битва»), також відоме як битва на Чудському озері (нім. Schlacht auf dem Peipussee) — бій дружини новгородців і володимирців під проводом Олександра Невського проти збірного лівонсько-естонського загону в складі якого було кілька десятків лицарів Лівонського ордена, який тоді був васалом Тевтонського ордена, в районі Чудського озера, що сталася 5 квітня 1242 року.
Передумови[ред. | ред. код]
З кінця 1230-х між Новгородом і Швецією почастішали прикордонні конфлікти за Карелію . 1240 року дружина Олександра Ярославовича із новогордцями розбила загін шведів в гирлі Неви.
Зимою 1240–1241 у Новгородській землі з'являються тевтонські лицарі. У цей період їм вдалось захопити територію племені водь, на схід від Нарова, «повоеваша все и дань на них возложиша». Захопивши Водську пятину, лицарі оволоділи Тесівом (на р. Оредеж) і їх роз'їзди з'являлися в 35 км від Новгорода. Таким чином, в руках тевтонців була велика територія в районі Ізборськ — Псков — Тесів — Копор'є.
Папа Римський «передав» узбережжя Неви і Карелію під юрисдикцію Єзельскому єпископу, який уклав з лицарями договір і давав десяту частину всього, що дає земля, а все інше — рибні лови, сіножаті, ріллі — надав лицарям.
Олександр організував військо з новгородців, ладожан, карелів і іжорців. Князь вирішив завдати першого удару на Копор'є, а потім вже звільнити від загарбників Псков.
У 1241 військо під командуванням Олександра виступило в похід, досягло Копор'є, опанувало фортецею «и изверже град из основание, а самих немец изби, а иных с собою приводе в Новгород, а иных пожалова отпусти, бе бо милостив паче меры, а вожан и чюдцев переветников (тобто зрадників) извеша (повісив)»
Хід битви[ред. | ред. код]
У березні 1242 новгородці напали на німецький гарнізон Пскова і знищили його.
Олександр Ярославич подумав , що розгромив головні сили Ордену і вторгся у його безпосередні землі.
Новгородське військо стикнулося із загоном лицарів і зазнало поразки. Олександр Ярославич почав відступ до Чудського озера , на березі і на льоду якого він зміг перемогти авангард противника. Важкоозброєна лицарська кіннота не змогла зманеврувати на полі бою і новгородцям удалося її швидко перемогти.
Наслідки[ред. | ред. код]
Загін Ордену , який було вислано вигнати новгородців , складався здебільшого з підкорених естів і лише кіннота була лицарською. Тому у бою загинуло коло 400 естів і лише 20 лицарів. Новгородські втрати невідомі.
Влітку 1242 між Орденом і Новгородом було укладено мирний договір , але пізніше між ними знову спалахували конфлікти.
В мистецтві та пропаганді[ред. | ред. код]
Радянський режисер Сергій Ейзенштейн написав сценарій та як режисер поставив художній фільм «Олександр Невський» на персональне замовлення Й. Сталіна[1].
Пам'ятники[ред. | ред. код]
Памятник дружинам Олександра Невського на горі Соколиха у Пскові
Філателія та нумізматика[ред. | ред. код]
Пам'ятна монета Росії, 1992
Олександр Невський (Марка 1967 року с фрагментом триптиху Павла Коріна, створеного у 1942)
