Битва на Чудському озері

Льодове побоїще
Новгородська республіка
Дата: 5 квітня 1242 Місце: Чудське озеро, кордон Новгородського князівства та Лівонського ордену Результат: перемога Новгородського князівства
Сторони
Новгород, Володимир	Тевтонський орден, данські лицарі, дерптське ополчення
Командувачі
Олександр Невський, Андрій Ярославич	Андреас фон Фельфен
Військові сили
4-5 тисяч осіб	1,2 - 1,8 тисяч осіб
Втрати
невідомо	400 естонців, «брати» Тевтонського ордена: 20 загинуло, 6 полонених.

Льодове побоїще (нім. Schlacht auf dem Eise, лат. Prœlium glaciale — «Льодова битва»), також відоме як битва на Чудському озері (нім. Schlacht auf dem Peipussee) — бій дружини новгородців і володимирців під проводом Олександра Невського проти збірного лівонсько-естонського загону в складі якого було кілька десятків лицарів Лівонського ордена, який тоді був васалом Тевтонського ордена, в районі Чудського озера, що сталася 5 квітня 1242 року.

Передумови

З кінця 1230-х шведи вели підготовку до вторгнення до району Неви, на новгородські землі. Ця операція могла би відрізати Русь від Балтійського моря. У Новгороді тим часом правив Олександр Ярославич. Влітку 1240 дружина Олександра Ярославовича із новогордцями розбила військо шведів в гирлі Неви. Після цієї перемоги князь Олександр отримав прізвисько «Невський».

Зимою 1240–1241 у Новгородській землі з'являються тевтонські лицарі. У цей період їм вдалось захопити територію племені водь, на схід від Нарова, «повоеваша все и дань на них возложиша». Захопивши Водську пятину, лицарі оволоділи Тесівом (на р. Оредеж) і їх роз'їзди з'являлися в 35 км від Новгорода. Таким чином, в руках тевтонців була велика територія в районі Ізборськ — Псков — Тесів — Копор'є.

Папа Римський «передав» узбережжя Неви і Карелію під юрисдикцію Єзельскому єпископу, який уклав з лицарями договір і давав десяту частину всього, що дає земля, а все інше — рибні лови, сіножаті, ріллі — надав лицарям.

Олександр організував військо з новгородців, ладожан, карелів і іжорців. Князь вирішив завдати першого удару на Копор'є, а потім вже звільнити від загарбників Псков.

У 1241 військо під командуванням Олександра виступило в похід, досягло Копор'є, опанувало фортецею «и изверже град из основание, а самих немец изби, а иных с собою приводе в Новгород, а иных пожалова отпусти, бе бо милостив паче меры, а вожан и чюдцев переветников (тобто зрадників) извеша (повісив)»

Хід битви

Хід війни

Лівонія в 1260

Льодове побоїще. Мініатюра Особового літописного зводу середини XVI століття

Руське військо виходить на Чудське озеро. Літописна мініатюра

У березні 1242 новгородці знову виступили в похід і незабаром були під Псковом. Олександр, вважаючи, що для атаки сильної фортеці у нього сил недостатньо, чекав свого брата Андрія Ярославича з суздальськими дружинами, які незабаром і підійшли. Орден не встиг надіслати підкріплення своїм лицарям. Псков був оточений, і лицарський гарнізон взято в полон. Орденських намісників Олександр відправив у Новгород. У бою було вбито 70 знатних орденських братів і багато рядових лицарів.

Після цієї поразки Орден став зосереджувати свої сили в межах Дерптського єпископства, готуючи наступ.

Олександр вирішив перенести війну на територію самого Ордену «І пішов, — повідомляє літописець, — на землю німецьку, мститися за кров християнську». Руська рать виступила на Ізборськ. Олександр вислав вперед кілька розвідувальних загонів. Один з них, під командою брата посадника Домаша Твердиславича і Кербета, натрапив на німецьких лицарів і чудь (естів), був розбитий і відступив, при цьому Домаш загинув. Тим часом розвідка з'ясувала, що противник послав на Ізборськ незначні сили, а головні його сили рухаються до Чудського озера.

Новгородське військо повернуло на озеро, «німці ж і чудь підійшла по них». Новгородці постаралися зробити обхідний маневр над німецькими лицарями. Вийшовши на Чудськое озеро, новгородське військо опинилося в центрі можливих шляхів руху противника на Новгород. Там Олександр вирішив дати бій і зупинився на Чудському озері північніше урочища Узменя, біля острова Вороний Камінь. «Воя великого княже Александра исполнишася духа ратна, бяху бо сердце их аки львом», и готовы были «положите главы своя». Сили новгородців були трохи більше лицарського війська.

На світанку 5 квітня 1242 лицарі вишикувалися «клином», або «свинею». Олександр збудував новгородське військо в бойовий порядок. Можна вважати, що це був «полчний ряд»: сторожовим полком попереду. Обрана позиція була вигідна тим, що німці, що наступали з відкритого льоду, були позбавлені можливості визначити розташування, чисельність і склад руської дружини.

Виставивши довгі списи, німці атакували центр («чоло») порядку противника. «Ось прапори братів проникали в ряди стрільців, було чутно, як дзвенять мечі, і було видно, як рубалися шоломи, з обох боків падали мертві». Про прорив новгородських полків пише літописець: «Німці ж і чудь пробивались свинею крізь полки». Однак, зіткнувшись на обривистий берег озера, малорухливі, закуті в лати лицарі не могли розвинути свій успіх. Навпаки, лицарська кіннота скупчилась, задні шеренги лицарів підштовхували передні шеренги, яким ніде було розвернутися для бою.

Фланги руського бойового порядку («крила») не дозволили німцям розвинути успіх операції. Німецький «клин» виявився затиснутим в клин. У цей час дружина Олександра завдала удар з тилу і завершила оточення супротивника.

Воїни, які мали спеціальні списи з гаками, стягували лицарів з коней, вояки, озброєні ножами виводили з ладу коней, після чого лицарі ставали легкою здобиччю. Лід під вагою збитих в купу важкоозброєних лицарів став тріщати. Деяким лицарям вдалося прорвати кільце оточення, і вони намагалися врятуватися втечею, але багато з них потонули.

Новгородці переслідували залишки втікачів лицарського війська по льоду Чудського озера аж до протилежного берега. Переслідування залишків розбитого ворога поза полем бою було новим явищем у розвитку руського військового мистецтва. Новгородці не святкували перемогу «на костях», як було прийнято раніше.

Наслідки

Тевтонці зазнали поразки. У бою за німецькими джерелами загинуло 20 лицарів, за руськими — 500 осіб, взято в полон 20 «нарочитих воєвод», тобто знатних лицарів.

Влітку 1242 «орденські брати» надіслали до Новгорода послів з поклоном: «есмя зашли мечем Псков, Водь, Лугу, Латыголу, и мы ся того всего отступаем, а что есмя изоимали в полон людей ваших (пленных), а теми ся розменим, мы ваших пустим, а вы наших пустите, и псковски полон пустим». Новгородці погодилися з цими умовами, і мир був укладений.

В мистецтві та пропаганді

Радянський режисер Сергій Ейзенштейн написав сценарій та як режисер поставив художній фільм «Олександр Невський» на персональне замовлення Й. Сталіна.

Пам'ятники

• 

  Памятник дружинам Олександра Невського на горі Соколиха у Пскові

Філателія та нумізматика

• 

  Поштова марка, Росія, 1992

• 

  Пам'ятна монета Росії, 1992

• 

  Олександр Невський (Марка 1967 року с фрагментом триптиху Павла Коріна, створеного у 1942)

Посилання

• Новгородская Первая Летопись старшего извода (1233–1265)
• Битва на Чудском озере («Ледовое побоище») (1242 год)