Битва на Чудському озері
| Льодове побоїще | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Новгородська республіка | |||||||
| Координати: 58°14′ пн. ш. 27°30′ сх. д. / 58.233° пн. ш. 27.500° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| Новгород, Володимир |
Тевтонський орден, данські лицарі, дерптське ополчення | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Олександр Невський, Андрій Ярославич |
Андреас фон Фельфен | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 4-5 тисяч осіб | 1,2 - 1,8 тисяч осіб | ||||||
| Втрати | |||||||
| невідомо | 400 естонців, «брати» Тевтонського ордена: 20 загинуло, 6 полонених. | ||||||
Льодове побоїще (нім. Schlacht auf dem Eise, лат. Prœlium glaciale — «Льодова битва»), також відоме як битва на Чудському озері (нім. Schlacht auf dem Peipussee) — бій дружини новгородців і володимирців під проводом Олександра Невського проти збірного лівонсько-естонського загону, у складі якого було кілька лицарів[1] Лівонського ордена, який тоді був васалом Тевтонського ордена, в районі Чудського озера, що сталася 5 квітня 1242 року.
Передумови[ред. | ред. код]
З кінця 1230-х між Новгородом і Швецією почастішали прикордонні конфлікти за Карелію. 1240 року дружина Олександра Ярославовича із новогородцями розбила загін шведів у гирлі Неви.
Зимою 1240–1241 у Новгородській землі з'явилися тевтонські лицарі. У цей період їм вдалось захопити територію племені водь, на схід від Нарова, «повоеваша все и дань на них возложиша». Захопивши Водську пятину, лицарі оволоділи Тесівом (на р. Оредеж) і їх роз'їзди з'являлися за 35 км від Новгорода. Таким чином, у руках тевтонців була велика територія в районі Ізборськ — Псков — Тесів — Копор'є.
Папа Римський «передав» узбережжя Неви й Карелію під юрисдикцію Єзельскому єпископу, який уклав із лицарями договір і збирав десяту частину всього, що дає земля, а все інше — рибні лови, сіножаті, ріллі — надав лицарям.
Олександр організував військо з новгородців, ладожан, карелів й іжорців. Князь вирішив завдати першого удару на Копор'є, а потім звільнити від загарбників Псков.
У 1241 військо під командуванням Олександра виступило в похід, досягло Копор'є, опанувало фортецею «и изверже град из основание, а самих немец изби, а иных с собою приводе в Новгород, а иных пожалова отпусти, бе бо милостив паче меры, а вожан и чюдцев переветников (тобто зрадників) извеша (повісив)»
Хід битви[ред. | ред. код]
У березні 1242 новгородці напали на німецький гарнізон Пскова і знищили його.
Олександр Ярославич подумав, що розгромив головні сили Ордену і вдерся у його землі.
Новгородське військо зіткнулося із загоном лицарів і зазнало поразки. Олександр Ярославич почав відступ до Чудського озера, на березі й на льоду якого він зміг перемогти авангард противника. Важкоозброєна лицарська кіннота не могла маневрувати на полі бою і новгородцям удалося її швидко здолати.
Наслідки[ред. | ред. код]
Загін Ордену, який було вислано вигнати новгородців, складався здебільшого з підкорених естів і лише кіннота була лицарською. У бою загинуло кілька лицарів. Новгородські втрати невідомі.
Влітку 1242 між Орденом і Новгородом було укладено мирний договір, але пізніше між ними знову спалахували конфлікти.
Археологічні дані[ред. | ред. код]
У 1958—1959 роках на місці, де, як вважається, відбувалася битва, проводилися археологічні розскопки експедицією Інституту археології Академії наук СРСР під керівництвом Г.Н.Караєва [2]. Матеріальних свідоцтв, які могли б пов'язати це місце із битвою 1242 року, не було знайдено [3] [4].
У мистецтві та пропаганді[ред. | ред. код]
Радянський режисер Сергій Ейзенштейн написав сценарій та як режисер поставив художній фільм «Олександр Невський» на персональне замовлення Й. Сталіна[5][6].
Пам'ятники[ред. | ред. код]
Філателія та нумізматика[ред. | ред. код]
Пам'ятна монета Росії, 1992
Олександр Невський (Марка 1967 року с фрагментом триптиху Павла Коріна, створеного у 1942)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Плахонін А. Г. Олександр Невський // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 572-573. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- ↑ https://ru.wikipedia.org/wiki/Караев,_Георгий_Николаевич
- ↑ Ледовое побоище 1242 г.: Труды комплексной экспедиции по уточнению места Ледового Побоища. — М.-Л., 1966. — 253 с. — С. 60—64.
- ↑ https://ru.wikipedia.org/wiki/Музей_истории_экспедиции_АН_СССР_по_уточнению_места_Ледового_побоища_1242_года
- ↑ «Ледовое побоище — миф, созданный Эйзенштейном». Историк Игорь Данилевский о том, зачем государству Александр Невский.(рос.)
- ↑ РИА.НОВОСТИ: 70 лет «Александру Невскому»: как Сталин сохранил жизнь полководцу(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Битва на Чудському озері
- Новгородская Первая Летопись старшего извода (1233–1265)
- Битва на Чудском озере («Ледовое побоище») (1242 год)(рос.)
|
