Битва при Араузіоні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Битва при Араузіоні
Кімврська війна
The migrations of the Cimbri and the Teutons
Координати: 44°07′59″ пн. ш. 4°48′00″ сх. д. / 44.13333300002777548° пн. ш. 4.80000000002777760244043748° сх. д. / 44.13333300002777548; 4.80000000002777760244043748
Дата:
Місце: Араузіон, Франція
Результат:
Військові сили
Близько 200,000 60,500 чоловік (10-12 легіонів),
більше 40,000 підтримки і постачальників
Втрати
Невідомо, можливо близько кількох тисяч від 80,000 до 120,000 легіонерів

Битва при Араузіоні — найбільша поразка римської армії від германців, що сталося 6 жовтня 105 до н. е. між містом Араузіоном і Роною. Щоб відкинути орди кімврів, тевтонів і союзних їм херусків, маркоманів, амбронів, тігурнів і можливо гельветів що просувалися вглиб римських територій, туди був посланий експедиційний корпус з двох армій під начальством проконсула Квінта Сервілія Цепіона і консула Гнея Маллія Максима. Ці армії через конфлікт очільників, спровокований, мабуть, зневагою Сервілія до Маллія як «нової людини») стали окремими таборами. Союзні германські і галльські племена очолював молодий вождь кімврів Бойоріг. Загальне їх число невідоме, але, мабуть, перевершувало чисельність римлян, а надто що кімври і тевтони йшли на війну з сім'ями, возами і худобою.

Перша битва[ред. | ред. код]

Перше зіткнення сталося, коли вексілляція легата Марка Аврелія Скавра була розбита авангардом германців. Захоплені мужністю Скавр кімври запропонували йому приєднатися до них і навіть очолити один з загонів, однак він запропонував кімврам відступити оскільки за його словами їм ніколи не перемогти римлян. Ці зухвалі слова розлютили варварів і Скавра спалили живцем. Максим тим часом вкотре запропонував Цепіону чий табір знаходився за кілька миль з'єднатися, але той знову відмовився й навіть більше того — переправився на лівий, південний берег Рони. Зустрівши основні сили супротивника Бойоріг тимчасово зупинив наступ і навіть почав переговори з Максимом. Однак до компромісу прийти не вдалося, бо римляни відмовилися пропускати кімврів на південь Нарбоннської Галлії чи до Іспанії. Цепіон вирішив, що перемовини свідчать про невпевненість ворога і зважився на раптову атаку. Однак через непродумані дії та стійкість кімврів військо Цепіона було повністю розгромлене, римський табір залишився практично незахищеним і його було захоплено. Обозники, фуражири і невелике число легіонерів намагалося відступити до річки, де й загинули або від рук германців, або ж потонули у Роні, однак сам Цепіон встиг відплисти на човні.

За Гранієм Ліцініаном, що посилається на сучасника тих подій Рутілія Руфа, загинуло 70 тис. легіонерів і легкоозброєних піхотинців, що побічно говорить про те, що всього було, мабуть, 4 легіони, штатна чисельність яких і число союзників були збільшені через попередні невдачі. За Лівієм (періоха LXVII, 1) загинуло 80 тис., а з урахуванням кінноти та обозників — бл. 112 тис. (найчастіше зустрічається ця цифра), a за Валерію Анціату — 120 тис., з них 40 тис. обозників.

«Вороги, захопивши обидва табори і величезну здобич, у ході якогось невідомого й небаченого священнодійства знищили все, чим опанували. Одежі були порвані і викинуті, золото і срібло скинуто в річку, військові панцирі порубані, кінські фалери покручені, самі коні скинуті в безодню, а люди повішені на деревах — в результаті ні переможець не насолодився нічим …, ні переможений не побачив ніякого милосердя» — писав Орозій.

Поразка мала серйозні в стратегічному плані наслідки: альпійські проходи, по інший бік яких стали кімври, залишилися незахищеними, в Римі, дорога на який була фактично відкрита, не було військ, через що всі жителі Італії, здатні нести зброю, присягнули не залишати країну. На щастя, ситуація, що склалася після битви при Аллії, коли був обложений Капітолій, не повторилася — кімври, з'єднавшись з підкореними ними арвернами, розділилися на 3 частини — перша під начальством Бойоріга рушила через романізованих галлів до Іспанії, друга, очолюваний Тевтободом, — теж в Іспанію, більш південним маршрутом, а третя, очолювана Геторігом, залишилася в центральній Галлії.

За ці фатальні помилки Цепіон після повернення в Рим був звинувачений народним трибуном Гаєм Норбаном в «розгромі власної армії» і насилу уникнув страти: він був позбавлений римського громадянства, його майно конфісковано, а сам був оштрафований на 15 тис. талантів золота і відправлений на заслання в малоазійську Смірну з ізоляцією від друзів і сім'ї (тим не менше, частина золота, награбованого під час взяття Толози, залишилася при ньому). Так само як і після Канн, Сенат декретом оголосив траур.

Примітки[ред. | ред. код]