Битва при Каннах (1018)
| Битва при Каннах | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Нормандське завоювання Південної Італії | |||||||||
| 41°17′47″ пн. ш. 16°09′06″ сх. д. / 41.29638889° пн. ш. 16.15166667° сх. д. | |||||||||
| |||||||||
| Сторони | |||||||||
| Візантійська імперія | Лангобарди Норманські найманці (кавалерія) | ||||||||
| Командувачі | |||||||||
| Василь Боіоанн | Мелус Барійський Жільбер Буатер | ||||||||
| Втрати | |||||||||
| Невідомі | Важкі | ||||||||
Битва при Каннах — битва, що була частиною Нормандського завоювання Південної Італії, яка відбулася у 1018 році між візантійцями під командуванням італійського катепана Василя Боіоанна та лангобардами під проводом Мелуса Барійського поблизу Канн в Апулії, що перебувала тоді під владою Візантійської імперії[1]; в тому ж місці, де карфагенський полководець Ганнібал розгромив римську армію у 216 році до нашої ери. Лангобардів підтримували нормандські найманці під командуванням Жільбера Буатера[2]; візантійці були посилені елітним загоном варязької гвардії[1]. Битва закінчилася перемогою візантійців, лангобардсько-нормандські сили зазнали нищівної поразки[1].
Декількома роками раніше Мелус очолив повстання проти візантійського панування, але після початкових успіхів зазнав поразки і був вигнаний. 1016 року почалося нове повстання, цього разу ініційоване нормандцями. Успіхи повстанців у 1017 році змусили імператора Василія II направити до Апулії на допомогу гарнізону загін варязької варти.
Дві армії зустрілися біля річки Офанто, в тому ж місці, де під час Другої пунічної війни відбулася набагато відоміша Битва при Каннах. Повстанців було розгромлено. Жільбер Буатер загинув у бою, а разом з ним і більшість нормандців. Мелусу вдалося втекти до Папської області і, зрештою, до двору імператора Священної Римської імперії Генріха II в Бамберзі, де він і помер у 1020 році.
Однак поразка не завадила нормандським завойовникам у наступні роки встановити свою гегемонію над Італією. Через рік після Битви при Каннах норманський гарнізон був розміщений у Трої на утриманні Візантійської імперії, головним чином, він був сформований з нормандців Буатера, які вціліли у битві[3]. У 1071 році, завоювавши візантійський Барі, нормандці остаточно оволоділи останнім оплотом Візантії на Апеннінському півострові.
- Norwich, John Julius. Normans in the South 1016—1130. Longmans: London, 1967.
- 1 2 3 John Beeler (1971) Warfare in Feudal Europe, 730—1200. Cornell University Press. pp. 65-66. ISBN 9780801491207
- ↑ Georgios Theotokis (2014) The Norman Campaigns in the Balkans, 1081—1108. Boydell Press. p. 3. ISBN 978-1843839217
- ↑ Georgios Theotokis (2014) The Norman Campaigns in the Balkans, 1081—1108. Boydell Press. p. 53. ISBN 978-1843839217
