Битва при Клокотниці
| Битва при Клокотниці | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Візантійсько-болгарські війни | |||||||
 План битви | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Друге Болгарське царство |
 Епірський деспотат | ||||||
| Командувачі | |||||||
|
Іван Асен II |
Феодор Комнін Дука | ||||||
| Сили | |||||||
| невідомо | невідомо | ||||||
| Втрати | |||||||
| невідомо | невідомо | ||||||
Битва при Клокотниці — битва між військами Другого Болгарського царства та Епірським деспотатом, що відбулася 9 березня 1230 року. Завершилася перемогою болгарського війська, очолюваного царем Іваном Асенем II.
Передумови[ред. | ред. код]
У 1221—1222 роках Болгарія (Іван Асен II) та Епір (Феодор Комнін) уклали союз проти Латинської імперії. Забезпечивши мир, деспот Феодор вторгається у королівство Фессалоніки та захоплює його і частину Македонії.
Після смерті латинського імператора у 1228 році деспот Феодор вважав, що єдиною перешкодою до захоплення Константинополя є Болгарія. Тому в березні 1230 року він виступив із великим військом проти неї[1].
Хід битви[ред. | ред. код]
Феодор Комнін зібрав значну військову силу, включно із найманцями із Заходу, а Іван Асен II зміг зібрати набагато менше військо, оскільки цей похід був несподіванкою для нього. Деспот Епіру був настільки впевнений у власній перемозі, що взяв увесь свій двір разом із дружиною та дітьми у похід. Війська Болгарії та Епіру зустрілися 9 березня 1230 року поблизу села Клокотниця. Іван Асен II наказав прибити до хоругви договір 1221—1222 років, порушений Феодором Комніним. У ході битви болгарський цар зміг оточити епірське військо. Після цього значна частина війська Феодора Комніна була знищена. Сам деспот із сім'єю потрапив у полон[2].
Наслідки[ред. | ред. код]
Іван Асен II звільнив полонених, через що багато фортець у Епірі здавалися болгарам без бою. Феодора Комніна спочатку з почестями прийняли при дворі болгарського царя, проте згодом його осліпили, звинувачуючи у підготовці змови. Болгарія зайняла володіння Епіру у Фракії до Фессалонік, включно з Адріанополем та Дидимотикою, а також Македонію і північну Албанію. Епірський деспотат став другорядною державою, а Болгарія — провідною на Балканах.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ К. Иречек - История на българите - 25. macedonia.kroraina.com. Процитовано 18 березня 2023.
- ↑ Akropolites, George (2007). The History. Translated by Macrides, Ruth. Oxford: Oxford University Press. p. 178. ISBN 978-0-19-921067-1.
Джерела[ред. | ред. код]
- Дуйчев Иван, Из старата българска книжнина, т.II, С. (1944). стр. 38–39
- Златарски Васил Н., История на българската държава през средните векове, Т.III, Второ българско царство. стр. 587—596
- Успенскиій Ф. И. О, древностях города Тырнова, Известія Руского Археалогического Института в Константинополе, 1901, VII, вып 1. стр. 6–7 и табл. 5
|
