Битва при Лавтулах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Битва при Лавтулах
Друга самнітська війна
Карта з імовірним розташуванням Лавтул

Карта з імовірним розташуванням Лавтул
Координати: 41°16′59″ пн. ш. 13°15′00″ сх. д. / 41.28333300002777406° пн. ш. 13.250000000028° сх. д. / 41.28333300002777406; 13.250000000028
Дата: 315 р. до н. е.
Місце: біля Лавтул, недалеко від сучасної Террачини
Результат: перемога самнітів
Сторони
Римська Республіка самніти
Командувачі
Квінт Фабій Максим Рулліан невідомо
Військові сили
невідомо невідомо
Втрати
невідомо невідомо

Битва при Лавтулах — битва між самнітами та римлянами під командуванням Квінта Фабія Максима Рулліана, що відбулась у 315 р. до н. е. під час Другої самінтської війни поблизу Лавтул, недалеко від сучасної Террачини. В ході битви самніти здобули перемогу.


Передумови[ред. | ред. код]

Перша фаза війни закінчилася перемир'ям. Однак римляни напали на м. Сатикулу, яке було союзником самнітів —  в 316 р. до н. е. війна поновилася. Вони осаджували це місто і в наступному році Сатикула здалося. Водочас самніти штурмом взяли Плістику. Також вони впевнили населення Сори вбити римських колоністів, що жили там і заключити союз із самнітами[1]. Тим часом самніти  оголосили мобілізацію і зарахували усіх, хто був призивного віку. З іншої сторони Рим назначив диктатором Квінта Фабія, а кіннотою керував Квінт Авлій[2]. Тіт Лівій зазначає, що римляни осаджували Сору, коли розвідка їм повідомила про наближення самнітської армії. Полководець вирушив на перехоплення ворожого війська і у Лавтул відбулося зіткнення цих двох сил[3].

Хід битви[ред. | ред. код]

Тіт Лівій повідомляє про дві версії битви. В обох випадках римляни брали в облогу Сору. Коли їхні розвідники сповістили про те, що наближається велика самнітська армія, Квінт Фабій повів армію і зустрівся в бою з самнітами поблизу Лавтул, на південь від Понтійських боліт. За першою з версій битва тривала один день і завершилися внічию. За другою — римські воїни здобули перемогу після першого зіткнення. Гай Фабій прибув із Риму з новим військом, а Квінт Фабій збрехав воїнам, що вороття назад немає. Вони кинулися, як скажені, на супротивників — самніти розбіглися врозтіч і були розбиті[3]. Щоправда, Гаентано де Санктіс не вірить в цю другу битву, обґрунтовуючи свою позицію тим, що в ліпших джерелах вона не відмічена, а тут барвисто розписана. Лівій приписав перемогу диктатору, щоб згладити ганебну поразку[4].

Діодор Сицилійський характеризує цю битву як значну поразку римлян. Самніти після захоплення Плістики отримали підкріплення внаслідок чого мали певну перевагу. В ході битви римська армія понесла великі втрати, що вилилося в панічні настрої серед воїнів і, відповідно, відступ[5]. З витривалими самнітами римські новобранці  не змогли зрівнятися — це в тому числі й спричинило їхню поразку. Тільки Квінт Авлій залишився на полі бою і загинув смертю хоробрих, самотужки продовживши боротьбу проти самнітів[6].

Наслідки[ред. | ред. код]

З однієї сторони, перемога в Лавтульській битві відкрила самнітам дорогу для просування в Лацій, чим вони відразу ж і скористалися, дійшовши до Ардеїв, про що повідомляє Страбон[7]. Самніти, просуваючись вглиб Італії, руйнували міста Кампанії, які підтримували Рим[8]. На додачу до цього прибуття самнітів після перемоги сприяло загальним повстанням і змовам проти Риму[9], зокрема кампанців, авзонів, апулійської Луцерії, аврунських Мінтурн та Весції. Негативний досвід цієї битви дав зрозуміти римлянам необхідність укріплення контролю над народами, які вони підкорили. З 314 р. до н. е. сенат приймає рішення заселяти стратегічно важливі пункти колоністами для посилення свого впливу. Зокрема 2,5 тис. чол. прибули в Луцерію[10].

З іншої сторони, поразка римлян в битві при Лавтулах виявилася переломним моментом у ході Другої самнітської війни, оскільки далі самніти не змогли просунутися через вкорінене положення римлян в Північній Апулії. Вже через декілька місяців римлянам вдалося повернути Луцерію і Террачину. В подальшому стратегічна ініціатива перейшла до рук Риму. За думкою Б. Нібура, самніти втратили шанси на перемогу у війні саме після Лавтульської битви[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тіт Лівій, Історія від заснування міста, IX, 22.
  2. Діодор Сицилійський, Історична бібліотека, XIX, 72, 5.
  3. а б Тіт Лівій, Історія від заснування міста, IX, 23.
  4. Gaetano De Sanctis, Storia dei Romani, vol.2, Italia: Firenze 1988, pp. 305-308.
  5. Діодор Сицилійський, Історична бібліотека, XIX, 72, 7.
  6. Діодор Сицилійський, Історична бібліотека, XIX, 72, 8.
  7. Страбон, Географія, V, 4,11.
  8. Діодор Сицилійський, Історична бібліотека, XIX, 76, 1.
  9. Тіт Лівій, Історія від заснування міста, IX, 25.
  10. Тіт Лівій, Історія від заснування міста, IX, 26.
  11. Niebuhr B.G.The History of Rome, vol. 3, London, 1842. P. 231

Джерела та література[ред. | ред. код]