Битва при Сауле
| Битва при Сауле | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Лівонський хрестовий похід | |||||||
 Битва при Сауле (В. Вімба, 1937) | |||||||
| Координати: 56°06′54″ пн. ш. 23°30′51″ сх. д. / 56.11500000002777711° пн. ш. 23.51444444002777701° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| Балти-язичники: |
Християни: | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Вікінт |
Фольквін † | ||||||
| Військові сили | |||||||
| невідомо | невідомо 200 псковичів[2] | ||||||
| Втрати | |||||||
| невідомо | 48 братів-лицарів 180 псковичів[2] | ||||||
Би́тва при Са́уле (нім. Schlacht von Schaulen; латис. Saules kauja; лит. Saulės mūšis) — битва, що відбулася 22 вересня 1236 року в місцевості Сауле (Шауле) між балтськими язичниками і християнськими силами під проводом Ордену мечоносців. Основу балтського війська становили литовські жмудини та латвійські земгали. Сили Ордену складалися з німецьких хрестоносців, яких очолював магістр Фольквін, і союзників — русинів-псоковичів і балтів-християн (естів, латгалів, лівів). Закінчилася великим розгромом мечоносців; в ході бою загинуло 48 братів-лицарів включно з магістром. Спричинила розформування Ордену мечоносців, що 1237 року став Лівонським відділом Тевтонського ордену. Описана у «Лівонській римованій хроніці». Одна із важливих подій Лівонського хрестового походу.
Передумови[ред. | ред. код]
У другій половині літа 1236 року був організований хрестовий похід на Жемайтію, у якому брав участь Орден мечоносців та лицарі із Західної Європи. У війську хрестоносців були також християнізовані ести, ліви, латгали, а також 200 вояків із Пскова.[2]
Хід[ред. | ред. код]
Коли учасники походу вертались із здобиччю назад, на них напали жемайти та земгали. У болотистій місцевості, важка кіннота лицарів не змогла протистояти легкоозброєному противнику. У битві загинув магістр Фолькевін, 48 лицарів та значна кількість інших хрестоносців.
Наслідки[ред. | ред. код]
В результаті поразки ордену проти нього повстали курші, земгали і сели. Він фактично втратив раніше завойовані землі на лівому березі Двіни.
З псковського загону додому повернувся лише кожен десятий[2]
У 1237 році Лівонський орден змушений був об'єднатись із Тевтонським орденом. Жемайти на певний період позбавились загрози хрестових походів.
Вшанування[ред. | ред. код]
2000 року парламенти Литви та Латвії постановили 22 вересня Днем балтійської єдності для вшанування пам'яті про перемогу литовсько-латвійських сил у битві при Сауле[3].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Місце битви у німецьких хроніках назване Сауле, яке зараз локалізують із сучасним Шауляєм у Литві, або ж із Вецсауле на території сучасної Латвії.
- ↑ а б в г Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. М.-Л., 1950. Стр. 74.
- ↑ Vaiškūnas, Jonas (12 вересня 2008). Baltų vienybė (лит.). Delfi.lt. Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 7 квітня 2017.
Джерела[ред. | ред. код]
- Саўлеская бітва 1236 / Вялікає Княства Літоўскае: в 2 т. — Мінск: Беларуская энцыклапедыя імя Петра Броўкі, 2007. ISBN 978-985-11-0393-1
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Битва при Сауле- Juškevičs, J. Kauja pie Saules 22.sept. 1236.gadā. [Архівовано 7 квітня 2017 у Wayback Machine.] Aizsargs. 1926. 5, 140.-143.lpp.
