Битва при замку Іттер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Битва при замку Іттер
Західний фронт Друга світова війна
Замок Іттер в 1979 році
Замок Іттер в 1979 році

Замок Іттер в 1979 році
Координати: 47°28′14″ пн. ш. 12°08′23″ сх. д. / 47.47055555558333140° пн. ш. 12.13972222225000053° сх. д. / 47.47055555558333140; 12.13972222225000053
Дата: 5 травня 1945
Місце: Замок Іттер, Тіроль, Австрія
Результат: Перемога союзників
Сторони
  • США США
  • Вермахт Вермахт
  • Франція Французькі полонені
  • Австрія Австрійські сили опору
Третій Рейх Третій Рейх
Командувачі
Георг БохманКапітуляція
Військові формування
Ваффен-СС
Військові сили
36 осіб особового складу
4 танки
150—200 чоловік
3 зенітні гармати
Втрати
1 убитий і 4 поранені
1 танк знищено
Невідомі вбиті та поранені
100 полонених

Битва при замку Іттер відбулася 5 травня 1945 року в австрійському селі Іттер у Північному Тіролі в останні дні Другої світової війни на західно-європейському театрі воєнних дій.

Війська 23-го танкового батальйону 12-ї бронетанкової дивізії XXI корпусу США на чолі з капітаном Джоном С. «Джеком» Лі-молодшим, ряд солдатів вермахту на чолі з майором Йозефом «Зеппом» Ганґлем, гауптштурмфюрером СС Куртом-Зігфрідом Шредером і нещодавно звільнені французькі військовополонені захищали замок Іттер від наступаючої 17-ї танково-гренадерської дивізії СС, поки не прибула підмога від американського 142-го піхотного полку 36-ї дивізії XXI корпусу США.

Серед французьких в'язнів були колишні прем'єр-міністри, генерали, зірка тенісу Жан Боротра та сестра Шарля де Голля. Це один із двох відомих випадків війни, коли американці та німці воювали пліч-о-пліч, інший — операція «Ковбой». Популярні розповіді про битву називають її найдивнішою битвою Другої світової війни[1].

Битва

[ред. | ред. код]

Невдовзі після прибуття підкріплення, загін із 100—150[2] солдатів Ваффен-СС на чолі з Георгом Бохманом, які займали деякі пагорби поблизу міста, вирішили розпочати атаку[3]. Лі наказав французьким полоненим сховатися, але вони залишилися на вулиці та билися разом з американськими солдатами та солдатами Вермахту[4]. Всю ніч захисникам дошкуляла розвідувальна група, відправлена для оцінки їхньої сили та дослідження фортеці на наявність слабких місць. Перед початком основного штурму Ґангль зміг зателефонувати Алоїзу Майру, лідеру австрійського Руху опору у Верглі, і попросити підкріплення.

Вранці 5 травня почалася атака сил Вермахту. Танк «Шерман» надавав кулеметну вогневу підтримку, поки не був знищений вогнем німців з 88-мм гармати ; на той час його займав лише радист, який прагнув відремонтувати несправну радіостанцію танка; він не зазнав ушкоджень[5].

Тим часом опівдні до 142-ї нарешті дійшла звістка про жахливе становище захисників, і було відправлено сили допомоги[5]. Усвідомлюючи, що він не зміг надати 142-му повну інформацію про ворога та його дислокацію до того, як зв'язок був розірваний, Лі прийняв пропозицію тенісної зірки Боротри проскочити через стіну замку та пройти через рукавицю опорних пунктів СС і засідок, щоб доставити його[6]. Зірку тенісу впізнав Рене Левеск, франко-канадський репортер, який був зі 142-м, а пізніше прем'єр-міністрі Квебеку[7]. Боротра попросив американську військову форму, а потім приєднався до сил, оскільки поспішав дістатися до в'язниці, перш ніж її захисники залишаться без боєприпасів.

Сили допомоги прибули близько 16:00, і СС були швидко розбиті[8]. За повідомленнями, було взято близько 100 полонених солдат СС[9]. Французьких полонених евакуювали до Франції того ж вечора[10], які досягли Парижа 10 травня[11].

Наслідки та історичне значення

[ред. | ред. код]

За службу в обороні замку Лі отримав Хрест за заслуги[12].

Ґангль загинув під час бою від кулі снайпера, намагаючись уберегти від небезпеки колишнього прем'єр-міністра Франції Поля Рейно[11][13] і був вшанований як австрійський національний герой[14]; його іменем названо вулицю у Верглі[15][16]. Він був єдиним захисником, який загинув під час бою, хоча четверо інших були поранені. Популярні розповіді про битву назвали її найдивнішою битвою Другої світової війни[14][1]. Битва відбулася через п'ять днів після того, як Адольф Гітлер покінчив життя самогубством[1] і лише за два дні до підписання Акту про беззастережну капітуляцію Німеччини.

Список літератури

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Harding, 2013, с. 2.
  2. Harding, 2013, с. 144.
  3. Mayer, 1945.
  4. Harding, 2013, с. 146—152.
  5. а б Lateiner, Donald (21 березня 2014). The Last Battle: When U.S. and German Soldiers Joined Forces in the Waning Hours of World War II in Europe. Michigan War Studies Review. Архів оригіналу за 8 November 2020. Процитовано 26 вересня 2014.
  6. Léon-Jouhaux, Augusta (1973). Prison pour hommes d'État. Collection femme (фр.). Paris: Denoël. с. 157. OCLC 636148523.
  7. Castle Itter: The Strangest Battle of World War II. Архів оригіналу за 26 November 2021. Процитовано 12 лютого 2022.
  8. Harding, 2013, с. 157—161.
  9. Bell, Bethany (7 травня 2015). The Austrian castle where Nazis lost to German-US force. BBC News. Архів оригіналу за 20 May 2021. Процитовано 21 червня 2018.
  10. Benz, Wolfgang; Distel, Barbara; Königseder, Angelika, ред. (2005). Der Ort des Terrors, volume 2 (нім.). Munich: C. H. Beck. ISBN 978-3406529627.
  11. а б Koop, Volker (2010). In Hitlers Hand: die Sonder- und Ehrenhäftlinge der SS (нім.). Böhlau. ISBN 9783412205805.
  12. Harding, 2013, с. 165.
  13. Harding, 2013, с. 150.
  14. а б Roberts, 2013.
  15. Harding, 2013, с. 169.
  16. Sepp Gangl-Straße in Wörgl • Strassensuche.at. Strassensuche.at. Архів оригіналу за 19 August 2021. Процитовано 18 вересня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]