Битва під Білою Церковою (1665)
| Битва під Білою Церковою | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Московсько-польська війна (1654—1667), Руїна | |||||||
_p21_KALM%C3%9CCKEN.jpg) Калмицькі вершники | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg){kind=small} Московське царство  Гетьманщина
|
 Річ Посполита
| ||||||
| Командувачі | |||||||
| Лизогуб Яків Кіндратович | Станіслав Ян Яблоновський | ||||||
| Військові сили | |||||||
| 7 тис калмицької кінноти на службі у Гетьманщини | |||||||
| Втрати | |||||||
| незначні («щастливо воротились») | біля 1000 кінноти, «піхоти много побито», 80 человік здалися в полон і були вбиті | ||||||
Битва під Білою Церквою 1665 року - одне із заключних битв московсько-польської війни 1654-1667 років, яке відбулося між гетьманськими військами, представленими головним чином калмицьким загоном в 7 тисяч вершників, і польською армією невідомої кількості, представленої «гусарами, рейтарами, німцями і ротами козацьких ляхів».
Хід бою[ред. | ред. код]
У січні 1665 р. С.Чарнецький стягував польські війська під Білу Церкву. Калмики - союзники Брюховецького - напали на польський табір в 20-ти верстах від Білої Церкви і змусили поляків відійти під прикриття білоцерківського замку.
За повідомленнями сучасників, масована копійна атака калмицької кінноти розгромила польську армію, змусивши відступити елітні загони знаменитої тоді в Європі польської кавелеріі (гусар, рейтар і «пансирних») і найману німецьку піхоту, при цьому калмики вбили і тих, хто здався в полон. Описуючи трофеї калмиків після бою, гетьман Брюховецький доповідав про обладунках і озброєнні гусар і інших «служивих рухледях лядських», відзначаючи, що «... там же на бою багато гусари, рейтари, німці, і рот козацьких ляхи пропали і переможені суть, а війська вашого царської пресвітлої величності, а імянно калмицькі, в конях, в платтях, в панцирях, в збруях і списах гусарських і в інших служивих рухледех військових лядських добившіся, щасливо назад повернулися».
Кількість втрат польської армії в ході битви визначалося очевидцями в 1 тисячу вершників і «піхоти багато», також 80 осіб здалися в полон, але були вбиті калмиками (традиція калмиків не брати полонених під час бою відзначалася також кримськими татарами і османами). Відзначається також, що польські війська відступили в укріплений табір, однак не змогли його утримати і «насилу вирвалися», сам табір польської армії був спалений (можливо самими відступаючими поляками).
Посилання[ред. | ред. код]
- Леонид Бобров. Калмыцкая конница в Русско-польской войне 1654—1667 годов. Вооружения, тактика, военная стратегия. Процитовано 2013-02-21..