Битва під Кірхольмом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Битва під Кірхольмом
Польсько-шведські війни
Kirholm 1605 I.JPG
Битва під Кірхольмом, картина Пітера Снаєрса, 1630
56°50′54″ пн. ш. 24°20′53″ сх. д. / 56.84861111111099774° пн. ш. 24.34805555555600165° сх. д. / 56.84861111111099774; 24.34805555555600165
Дата: 27 вересня 1605
Місце: Кіргхольм, Латвія
Результат: перемога польсько-литовської армії
Сторони
Coat of arms of Sweden.svg
Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow.svg
Командувачі
PB Vasa CoA.png Карл IX Ваза Herb Chodkiewicz mały.png Ян Кароль Ходкевич
Військові сили
8 500 піхоти
2 500 кавалерії
11 гармат
1 000 піхоти
2 600 кавалерії
(крилатих гусарів)
4-7 гармат
Втрати
~ 5 000 ~ 100 вбитих
200 поранених

Битва під Кірхольмом (27 вересня 1605) — одна з найбільших битв польсько-шведської війни 1600—1611 років. Битва закінчилася перемогою польсько-литовського війська та запам'яталася як один з найбільших тріумфів кавалерії Речі Посполитої.

Передумови[ред.ред. код]

Гетьман Ян Кароль Ходкевич зібрав своє військо під Дерптом, вранці 25 вересня вивів їх маршем на Ригу, де була шведська облога, розпочата 23 вересня 1605 року. Дводенний 80-кілометровий марш закінчився ввечері 26 вересня неподалік від Кірхольму.

Шведський король Карл IX Ваза, дізнавшись про підхід польсько-литовського війська, вивів в ніч на 27 вересня майже все військо назустріч Яну Каролю Ходкевичу, залишивши під Ригою невеликі сили для підтримки облоги.

Учасники[ред.ред. код]

Річ Посполита:

Хід битви[ред.ред. код]

Схема битви

Ян Кароль Ходкевич, маючи менші сили, спробував ввести в оману супротивника, почав з атаки кавалерії під командуванням Дуброви на шведський лівий фланг, з подальшим удаванням відступом. Шведи вирішили, що противник почав відступати і спрямували в навздогін свою кавалерію. Піхота Речі Посполитої відкрила вогонь, завдавши шведам значних втрат, після чого гусари швидко перегрупувалися і кинулися на шведські бойові порядки. Шведські мушкетери змогли зробити один постріл, після чого приблизно 300 гусарів з роти Вінцента Війни вклинилися в центр бойових порядків шведської піхоти та скували основні сили.

У цей час гусари Дуброви перейшли в контратаку, відкинувши кавалерію Карла ІХ Вази за фланг власної піхоти, частина королівської кавалерії тікала, навздогін за нею кинулися легкоозброєні кавалеристи. Ліве крило шведів було розгромлено, на правому крилі гусари Яна Петра Сапєги вступили в бій. Карл ІХ кинув на праве крило всі резерви, включно з рейтарами, це був критичний момент. Ходкевич зрозумів, що у шведів не залишилося свіжих військ, і направив в бій хоругви Ляцького, який виконав обхідний маневр і розгромив королівських рейтарів. Потім кавалерія Ляцького обрушилася на шведську й німецьку піхоту — долю битви було вирішено, хоча шведи й німці билися стійко, вмираючи зі зброєю в руках, але тих, хто вдавався до втечі, наздоганяла легка кавалерія.

Наслідки[ред.ред. код]

Після поразки шведський король був змушений залишити облогу Риги, відмовитися від контролю над північною Латвією та Естонією. Перемир'я було підписано в кінці 1611 році, але 1617 року війна спалахнула знову.

Учасники[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]