Битва під Любечем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Битва під Любечем
Усобиця Володимировичів
Битва під Любечем, Радзивіллівський літопис

Битва під Любечем,
Радзивіллівський літопис
Дата: осінь 1016
Місце: поблизу Любеча
(сучасне село Ріпкінського району Чернігівської області)
Результат: Перемога військ Ярослава
Сторони
Командувачі
Святополк Окаянний Ярослав Володимирович
конунг Еймунд
Військові сили
невідомо новгородці 40 000
варязькі найманці з конунгом Еймундом 1 000
Втрати
значні невідомо

Лю́бецька би́тва (1016) — битва між військами турівського князя Святополка Володимировича і новгородського князя Ярослава Володимировича Мудрого в 1016 біля міста Любеча на Чернігівщині.

Після смерті Володимира Святославича (1015) між його синами розпочалась міжусобна боротьба за великокнязівський престол. Старший з них — Святополк Володимирович зайняв київський престол, і намагаючись позбутись інших претендентів на великокнязівську владу, вбив своїх братів Бориса, Гліба та древлянського князя Святослава.

Проти Святополка виступив Ярослав Володимирович, який зібрав велике військо (40 тисяч новгородців і 1 тисяча варягів з князем Еймундом). Дві дружини зустрілись неподалік Любеча і протягом трьох місяців не відважувались розпочати бойові дії.

Врешті-решт наприкінці 1016 року відбулася вирішальна битва, в якій військо Святополка зазнало поразки, а він сам втік до свого тестя, польського короля Болеслава І Хороброго.

Ярослав вступив у Київ і вперше став великим князем київським.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Битва під Любечем