Битва під Ольшаницею
| Битва під Ольшаницею | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Координати: 49°40′00″ пн. ш. 30°37′00″ сх. д. / 49.666667000027771905479° пн. ш. 30.616667000027778300364° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
 Велике Князівство Литовське
|
.png){kind=icon} Кримське ханство
| ||||||
| Командувачі | |||||||
 Костянтин Острозький Андрій Якубович Немирович Остафій Дашкович
|
невідомо | ||||||
| Військові сили | |||||||
| невідомо | від 34 до 40 тисяч | ||||||
| Втрати | |||||||
| невідомо | 24 тисячі вбито, 700 взято в полон | ||||||
Би́тва під Ольшани́цею (також Битва під Каневом) — одна з найбільших перемог над татарами русько-литовського війська під проводом князя Костянтина Острозького, що сталася 27 січня 1527 року біля села Ольшаниця.
Взимку 1527 року татари (найімовірніше, згідно з Ф. Сперулі, 7000 вояків ВКЛ проти 20000 татар; Михалон Литвин вказував 25000 нападників проти 3,5 тис.[1] за іншими даними, 34 чи 40 тисяч) за наказом турків пішли на Полісся і добралися аж до Пінська. Коли ж верталися з ясиром, князь Костянтин зненацька вдарив на них під Ольшаницею в Київщині (над річкою Гороховаткою, припливом Росі). Разом із коронними військами під проводом київського воєводи Андрія Немировича та черкаського старости Остафія Дашковича, в битві взяли участь почти княжат Юрія Слуцького, Федора Сангушка, Юрія Радзивілла, Івана та Олександра Корибутів-Вишневецьких, Олександра Чорторийського.
Бій йшов у глибоких снігах. Загинуло 24 тисячі татар, десь із сімсот дісталося в полон, з полону визволено 40 тисяч бранців. За цю славну перемогу Острозького величали найвищим вождем, «summus cum Tataris belli gerendi imperator», а король Сигізмунд І уладив йому у Кракові тріумфальний в'їзд, «приймав його з найбільшими почестями у прияві всього двору; коли він в'їздив у місто й на замок, перед ним несли воєнні знаки, здобуті на ворогові у цій війні й вели забраних у неволю татар»[2].
Погром під Ольшаницею став реваншем князя Костянтина за нещасливу Сокальську поразку.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дмитро Вирський. Татарська війна взимку:… — С. 215.
- ↑ Іван Крип'якевич, Історія українського війська — Частина ІІ: В боротьбі з татарами (Видання Івана Тиктора, Львів, 1936). Архів оригіналу за 20 листопада 2008. Процитовано 8 вересня 2008.
Джерела[ред. | ред. код]
- Іван Крип'якевич. Історія українського війська — Частина II: В боротьбі з татарами (Видання Івана Тиктора. — Львів, 1936) [Архівовано 20 листопада 2008 у Wayback Machine.]
- Дмитро Вирський. Татарська війна взимку: опис битви під Ольшаницею 1527 р. Й. Л. Деція // Український історичний журнал. — К., 2008. — № 5 (482) (вер.-жовт.). — С. 210—216. — ISSN 0130-5247.
- Piotr Borawski. Tatarzy w dawnej Rzeczypospolitej. — Warszawa: Ludowa Spółdzielnia Wydawnicza, 1986. — S. 80-83. — ISBN 83-205-3747-9.
- Paweł Jasienica. Polska Jagiellonów. — Warszawa: Państwowy Instytut Wydawniczy 1975. — Tom II. — S. 62
- Mała Encyklopedia Wojskowa, 1967, Wydanie I
- Leszek Podhorodecki. Chanat Krymski i jego stosunki z Polską w XV-XVIIIw. — Warszawa, 1987. — S. 85-86. — ISBN 83-05-11618-2.