Битола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Битола
Битола

Герб Прапор
герб прапор
Битола
Битола
Основні дані
41°01′00″ пн. ш. 21°20′00″ сх. д. / 41.01667° пн. ш. 21.33333° сх. д. / 41.01667; 21.33333
Країна Північна Македонія
Адмінодиниця Бітола
Столиця для Монастир і Бітола
Площа 422 км²
Населення 95 385
Висота НРМ 576 м
Географічна зона Пелагонія
Міста-побратими Земун, Бурса, Едеса, Треллеборг, Бреїла, Епіналь, Кременчук, Rockdaled, Рієка, Феррара, Плевен, Херцег-Новий, Велико-Тирново (23 листопада 2006), Велико-Тирново (23 листопада 2006)
Телефонний код 043 і 047
Часовий пояс CET і CEST
GeoNames 792578
OSM 2598354 ·R (Бітола)
Поштові індекси 7000
Міська влада
Мер міста Владимир Талеський
Веб-сторінка www.bitola.gov.mk
Мапа


CMNS: Битола у Вікісховищі

Би́тола[1] (Битоль, Монастир, мак. Битола) — місто в Північній Македонії біля кордону з Грецією, в історико-географічній області Пелагонія. Залізничний вузол.

Населення — 95,4 тис. жителів (2004).

Підприємства тютюнової, текстильної, шкіряної промисловості. Кустарне виробництво килимів. Залізничне сполучення з портом Салоніки (Греція).

Етимологія[ред. | ред. код]

Назва Битола походить від ст.-сл. ѡ҆би́тѣл҄ь (обитель), що означає «монастир, обитель». Коли значення слова вже більше не було зрозуміле, воно втратило префікс «о-».

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване в 14 км на північ від кордону з Грецією на висоті 576 метрів над рівнем моря біля підніжжя гори Баба (2,601 м) в центральній частині Пелагонії. Через місто протікає річка Драгор. Традиційно є важливим торговим і пасажирським транспортним вузлом на шляху між Адріатичним і Егейським морями.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат перехідний від континентального до середземноморського.

Клімат Бітоли
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Середній максимум, °C 2 5 10 15 20 25 27 27 23 17 10 5
Середня температура, °C −1 2 5 10 15 18 20 20 16 11 5 0
Середній мінімум, °C −4 −1 0 5 7 10 12 11 8 5 0 −2
Джерело: weatherreports.com[2]

Історія[ред. | ред. код]

Античні часи та Візантійський період[ред. | ред. код]

Регіон, де знаходиться місто, в античні часи називався Лінкестіда, історична область Верхньої Македонії, яка керувалася напівнезалежними вождями, допоки, пізніше, славнозвісна династія Аргеади не встановила незалежне Македонське королівство.

Плем'я Линкестідів, яке проживало на цій території, було відоме за античною назвою Линкестай. Це було грецьке плем'я, яке належало до Молосської групи Епірів. В цьому регіоні знаходять важливі металеві артефакти з античного періоду. Золота сережка 4-го століття до н. е., яка була знайдена в цьому регіоні, зображена на лицьовій стороні македонської банкноти в десять денарів, виданої в 1996 році.

Поблизу міста Бітола, в античний період, розташовувалося відоме місто за назвою Гераклея Лінкестіс. Поселення було засноване Філіппом II Македонським в середині 4-го століття в честь давньогрецького героя Геракла. Вдало вибрана стратегічна локація стала поштовхом для розвитку міста. Стародавній Рим завоював цю частину Македонії в 148 році до н. е. та зруйнував політичну владу в місті. Проте процвітання міста продовжувалось завдяки римській дорозі «Віа Егнатія», яка проходила неподалік міста. Декілька споруд з римських часів залишилися в Гераклії, включаючи портик, термальні ванни, амфітеатр та кілька базилік. Театр міг вмістити в себе близько 3 000 людей.

У візантійський період (4-6 століття н. е.) Гераклія була важливим єпискоським центром. Залишками цього періоду є мала та велика базиліка, резиденція єпископів, поховальна базиліка біля некрополіса. Три нефи у Великій Базиліці Гераклії були покриті дуже дорогою квітковою мозаїкою та образною іконографією; ця добре збережена мозаїка часто розглядається як добрий приклад раннього періоду християнського мистецтва. Місто було пограбовано остготами під керівництвом Теодоріха Великого в 472 році та, незважаючи на великі дари від місцевого єпископа, знову у 479. Місто було відновлено в кінці 5-го на початку 6-го століття. Наприкінці 6-го століття місто постраждало від успішних атак слов'янських племен та поступово спустіло.

Середньовіччя[ред. | ред. код]

В шостому та сьомому століттях регіон навколо Битоли починає заселятися слов'янськими племенами. В цей період на місці спустошеного театру було збудовано декілька будинків. Слов'яни також навколо власного поселення збудували фортифікаційні укріплення. З 8-го до початку 11-го століття Битола була під правлінням Першої Болгарської Імперії. В дев'ятому та десятому століттях тут поширили християнство Климент Охридський та Наум Охридський. В цей період в місті побудовано багато монастирів та церков. В 10-му столітті Бітола була під правлінням болгарського царя Самуїла. Він збудував замок в місті, яким потім користувався його наступник Гаврил Радомир. Битола була згадана в кількох середньовічних джерелах. Іоанн Скіліца в хроніці 11-го століття зазначив що імператор Василій II спалив замок Гаврила в Битолі, коли спустошував Пелагонію. Друга золота булла (1019) Василія II зазначає, що єпископ Бітоли залежить від Охридської архієпископії. Під час правління Самуїла Болгарського місто було важливим центром країни та місцем, де розташовувався єпископат. В багатьох середньовічних джерелах, особливо західних, Пелагонія була синонім до Битольського єпископату, а в деяких з них Битола відома за назвою Гераклія. В 1015 цар Гаврил Радомир був вбитий своїм двоюрідним братом Іваном Владіславом, який проголосив себе царем та реконструював фортечні укріплення в місті. Святкуючи цей захід, у фортеці було встановлено кам'яну табличку, написану кирилицею; в ній згадується слов'янська назва міста Бітол.

Після битв з царем Іваном Владиславом, візантійський імператор Василій II зайняв Монастир в 1015 році. У житті Битоли були два великі повстання проти візантійського правління, відповідно в 1040 та 1072 роках. Після того як Болгарську державу було відновлено наприкінці 12-го століття, Битола перейшла під правління царя Калояна. В кінці 13 століття місто знову перейшло під візантійське правління. В першій половині 14-го століття Битола стала частиною Сербії, після завоювання Стефаном Душаном.

У середньовічнний період Бітола відігравала важливу роль в житті регіону як військовий, політичний, культурний та релігійний центр.

Османське правління[ред. | ред. код]

З 1382 по 1912 роки, Манастир (зараз Битола) був частиною Османської імперії.

Перш ніж взяти місто, турки проводили запеклі бої на цих територіях з сербами. Османське правління зрештою було встановлено після смерті Марко Мрнявчевича в 1395, коли заснувала Охридський санджак як частину провінції Румелія. Спочатку центром даної території була Битола, але згодом став Охрид, тому на початках регіон деколи називали Монастирський санджак. Після Австро-Османської війни розвиток торгівлі та загальне процвітання міста було пригнічене. Проте наприкінці 19 століття Битола знову стала другим найбільшим містом на південних Балканах, після Салоніки. В 1874 році Монастир став центром Монастирського вілайєту.

В епоху Османської імперії в Битолі було багато консульств європейських країн; вона отримала прізвисько «місто консулів». До 1912 року значну частину населення складали греки.

Югославія[ред. | ред. код]

Під час Першої світової війни Битола опинилася в Сербському королівстві, а потім стала частиною Королівства сербів, хорватів та словенців, перейменованого потім в Югославію (1929).

Населення[ред. | ред. код]

  • 1953 — 37 700
  • 2004 — 95 385
Етнічні групи[3]
Македонці
  
88.5%
Албанці
  
3.1%
Турки
  
2.0%
Цигани
  
3.4%
Арумуни
  
1.3%
Серби
  
0.6%
Босняки
  
0.02%
інші
  
0.6%
національність кількість
осіб
% від загального населення
Македонці 66.038 88.5
Албанці 2.360 3.1
Турки 1.562 2.0
Цигани 2.577 3.4
Арумуни 997 1.3
Серби 499 0.6
Босняки 20 0.02
інші 497 0.6

Освіта[ред. | ред. код]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

  • Стародавнє місто Гераклея, засноване Філіпом II Македонським в четвертому столітті до нашої ери. Місто було атаковано римлянами в 148 р. до н. е., збережені фрагменти ранньої християнської базиліки, візантійські фортеці та амфітеатр.
  • турецькі мечеті Айдар-каді (XV століття) та Єні (XVI століття)
  • церква св. Дімітрія, побудована в 1930 році
  • башта з годинником Саат Кула з шістнадцятого століття
  • критий турецький ринок — Безістен (XVI століття)

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

У місті народились:

Див. також[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Югославія // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Просеци за времето за Битола (англиски). weatherreports.com. Процитовано 14 јуни 2012. 
  3. Попис на Македонија (македонски). Завод за статистика на Македонија. 2002. Процитовано 2012-05-26. 

Джерела[ред. | ред. код]