Благоє Берса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Благоє Берса (хорв. Blagoje Bersa; 21 грудня 1873, Дубровник1 січня 1934, Загреб) — хорватський композитор і педагог.

Навчався у Загребської консерваторії у Івана Зайця та О. Штекля, у Віденській — у Р. Фукса і Ю. Епштейна. У 192034 роках — професор Музичної академії в Загребі (композиція, інструментування).

Музика Берси романтичного, ліричного характеру. Найбільшу цінність представляють його романси. Берсі належать також твори великої форми. У симфонічих поемах і оперній творчості відчутний вплив Ріхарда Вагнера, Ріхарда Штрауса, Миколи Римського-Корсакова, а також «веристів». Опери Берси були написані на німецькі лібретто і поставлені у перекладі на хорватську мову у Загребі.

Твори
  • опери — Вогонь (Der Eisenhammer, 1906; Oganj, 1911), Швець з Дельфта (Der Schuster von Delft, 1912; Postolar od Delfta, 1914);
  • для оркестру — симфонічні поеми Сонячні поля (Suncana polja, 1919), Привиди (Sablasti, 1926) та інші, Драматична увертюра (1898), Ідилія (1902), капричо-скерцо (1902);
  • струнний квартет;
  • для фортепіано — сюїта, п'єси;
  • хори, романси тощо.

Література[ред.ред. код]

  • Kutarić М., В. Bersa, Zagreb, 1959;
  • Kovacević К., Hrvatski kompozitori i njihova djela, Zagreb, 1960, s. 32-40;
  • Cipra M., Blagoja Bersa, "Suncana polja", Zagreb, 1968.
  • Музыкальная энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия, Советский композитор. Под ред. Ю. В. Келдыша. 1973—1982.