Бладгаунд
| Бладгаунд | |
|---|---|
| |
| Походження | Бельгія |
| Характеристики | |
| Зріст | 64—72 см (пси) 58—66 см (суки) |
| Вага | 46—54 кг (пси) 40—48 кг (суки) |
| Класифікація МКФ: | |
| № FCI | 84 |
| Стандарти породи | |
| FCI | [6 стандарт] |
| Пес свійський (Canis lupus familiaris) | |
Бладгаунд (Бладхаунд) — мисливський собака, зареєстрований Міжнародною кінологічною федерацією як бельгійська порода, проте сучасний бладгаунд з'явився завдяки мистецтву англійських кінологів.
Це дуже стара порода. Її вже розводили стародавні греки. Звідти ці собаки попали до Риму і далі на захід. Можна передбачити, що існувало два види бладгаундів: чорний і білий.
У VIII ст. обидва потрапили під захист ченців Сан-Губерта (Святого Губерта), які зберігали їх чистокровність протягом декількох століть. Завдяки розведенню та схрещуванню з іншими породами виникла велика кількість порід гончих собак: англійських, французьких, швейцарських. Всі вони більшою чи меншою мірою відрізнялися «губертоїдними» ознаками, тобто надлишком шкіри й довгими висячими вухами.
На початку XVII ст. бладгаунд в Англії вже був поді́бним до сучасного, використовувався виключно для полювання, найчастіше на оленя, вовка та рись. Ці собаки були дуже повільні, але володіли гострим чуттям і великою наполегливістю в переслідуванні. До Америки бладгаунди попали відразу після її освоєння європейцями, де їх використовували для розшуку рабів, які втікали з плантацій. Були випадки, коли бладгаунд переслідував їх понад 100 км.
Зараз бладгаунд широко розповсюджений по всьому світу.
Це важкий великий собака (висота в загривку у псів 63,5-68,5 см, вага до 50 кг, у сук — 58,5-63,5 см, вага 37 кг). Досить флегматична, добродушна, миролюбна та віддана тварина. Бладгаунд благородний і величний, з серйозним мудрим поглядом, але рухи його розмашисті й вільні.
Голова важка, довга, неширока, злегка звужується від скронь до довгої морди. Черепна частина опукла, із сильно розвиненим потиличним горбом. Відмітною ознакою голови бладхаунда є надлишок шкіри: шкіра спадає з голови глибокими складками, особливо на лобі й по сторонах морди. Губи довгі, відвислі, створюють глибокі звисаючі брилі, зливаються з вільними складками на шиї й переходять в підвіс. Вуха бладгаунда дуже довгі, довші, ніж морда, посаджені дуже низько і висять в легких складках. Шкіра на вухах дуже тонка, покрита короткою ніжною і шовковистою шерстю. Шия довга, м'язиста, дозволяє собаці легко тримати ніс по сліду.
Кінцівки прямі, костисті, м'язисті, в стійці широко розставлені. Хвіст (гін) довгий і товстий, такий, звужується до кінця, посаджений високо, знизу покритий дещо довгим остюком. Собака тримає його шаблеподібно, ледве вище за лінію спини.
Шерсть коротка, густа, жорстка; забарвлення однобарвне — червоно-коричневе або чепрачне (з темним чепраком на червоно-коричневому фоні), чепрак може бути й «борсучим». Допускаються дуже маленькі білі знаки на грудях, кінчиках пальців і хвості (довжина статевого члена = 10-15 см у самців).
Бладгаунди гранично урівноважені собаки, вони практично ніколи не проявляють агресії. Вони дуже працелюбні, можуть годинами обнюхувати незнайому територію, з'ясовуючи, хто і коли тут бував. Вони вірні супутники й надійні друзі, проте, як охоронців їх практично не використовують, тому що вони дуже добродушні. Найкраще утримувати цих собак за містом, там де є велика ділянка, де пес міг би вільно пересуватися. Попри всю свою зовнішню м'якість, бладгаунди володіють упертою вдачею, тому їх дуже складно змусити що-небудь робити проти їхньої волі. Вихованню, так само як і дресируванню піддаються, але з великими труднощами (можуть взяти слід і йти по ньому 160 км).
Володіючи незвичайно гострим нюхом, бладгаунд дуже наполегливий у пошуку, але він не вбиває загнаного звіра. У нього дуже потужний звучний голос, але пошук повільний, тому часто на слід, узятий бладгаундом, накидають зграю швидших гончаків. Проте деякі мисливці в США (Нова Англія) успішно використовують цього гончака при полюванні на лисиць. Лисиця не дуже боїться свого повільного переслідувача, не тікає від нього далеко, і її буває легко добути. Сучасний бладгаунд використовується для розшуку поранених звірів. Прекрасне чуття цього гончака дозволило розширити сферу його використання: цих собак застосовують в поліції для розшуку злочинців, багато собак рятували дітей, що загубилися, з їх допомогою розшукують овець, що заблукали. Доброта і миролюбність цього собаки дозволяють використовувати його у всіх перерахованих випадках, оскільки він нікого сам не чіпає.
Бладгаундів тепер частіше використовують як домашніх улюбленців і оригінальних виставкових собак.
- Бладхаунд // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.