Блакитна безодня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Блакитна безодня
фр. Le Grand Bleu
Жанр драматичний фільм[1], пригодницький фільм, романтичний фільм і біографічний фільм
Режисер Люк Бессон[1][2][3]
Продюсер Патріс Ледуd і Люк Бессон
Сценарист Жак Майольd, Марк Пер'єd, Люк Бессон і Мерилін Голдінd
У головних
ролях		 Жан Рено[2][4][3], Розанна Аркетт[2][4][3], Серджіо Кастеллітто[4], Марк Дюреd[4], Жан Буїз[4][3], Жан-Марк Барр[2][4][3], Пол Шенарd[4], Гріффін Данн[4], Андреас Вуцінасd, Валентіна Варґас[4], Кімберлі Бекd[4], Люк Бессон[5], Пол Германd[5], П'єр Семмлерd[5], Шейла МакЛафлінd[5] і Франко Діодженеd[5]
Оператор Карло Варініd
Композитор Ерік Серра
Художник Dan Weild
Кінокомпанія Gaumont
Дистриб'ютор Gaumont і Netflix
Тривалість 132 хв.
Мова французька[6]
Країна  Франція[6][7][8]
 Італія[6]
 США[6]
Рік 1988
IMDb ID 0095250

«Блакитна безодня» (фр. Le Grand Bleu, англ. The Big Blue) — пригодницький фільм 1988 року французького режисера Люка Бессона. Вигадана історія про життя та суперництво двох реальних фрідайверів — Жака Майоля та Енцо Майорки (у фільмі перейменований в Енцо Молінарі).

Сюжет[ред. | ред. код]

Двоє друзів — італієць Енцо Молінарі і француз Жак Майоль — разом росли на одному з грецьких островів. У 1965 році батько Жака, пірнальник, гине під час збирання губок через несправність водолазного обладнання. Минають роки, хлопчики вже виросли і поїхали з острова. Через 20 років розлуки вони зустрічаються знову з ініціативи Енцо. Обидва стали пірнальниками на глибину без повітря, і на чемпіонатах світу боротьба практично ведеться тільки між ними. Енцо до моменту цієї зустрічі вже володіє безліччю офіційних титулів і ревно ставиться до успіхів Жака, який, навпаки, майже байдужий до досягнень.

Працівниця нью-йоркського страхового агентства Джоана закохується в Жака з першого погляду і їде на Сицилію спеціально, щоб ще раз побачити його. Там вона стає свідком початку небезпечного спортивного поєдинку між друзями.

З кожним змаганням глибини стають все більшими. Пройдена відмітка в 120 метрів. Лікарі та вчені застерігають від спроб занурення на великі глибини, але для Жака і Енцо блакитна безодня занадто важлива, щоб зупинитися. При спробі побити рекорд гине Енцо, і Жак супроводжує його тіло на глибину, але після спливання сам ледь не гине. В цей же день Джоана дізнається, що вагітна від Жака. Трохи пізніше Жак приймає рішення зануритися знову, Джоана намагається його зупинити, вже на платформі для пірнання повідомляючи про свою вагітність, але в підсумку вона своєю ж рукою смикає за чеку, що звільняє след, і Жак йде в глибину.

Американська версія[ред. | ред. код]

Показ фільму у Франції пройшов у травні 1988 році та отримав багато негативної критики. Тому, при підготовці американської версії, творці вирішили замінити кінцівку. У фіналі стрічки Майоль не гине, а після занурення повертається на поверхню. Проте, хоча в Європі фільм став фінансово успішним, американський прокат був провальним.

Порівняння з реальністю[ред. | ред. код]

У реальному житті Майоль та Майорка справді були чемпіонами з фрідайвінгу та заочними суперниками. Однак вони ніколи не змагалися безпосередньо. Також чемпіони ніколи не досягали позначки 120 м. Обидва спортсмени дожили до старості, а не загинули під час змагань.

Жак Майоль справді брав участь у наукових дослідженнях водного потенціалу людини. Досліджено, що при тривалому пірнанні його серцебиття сповільнилося з 60 до 27 ударів на хвилину. Він побив численні світові рекорди, включаючи занурення на глибину 105 метрів. Майоль був консультантом під час зйомок «Блакитної безодні». 22 грудня 2001 року Жак Майоль після тривалої депресії покінчив життя самогубством, повісившись у своєму будинку на острові Ельба, у віці 74 років.

Енцо Майорка також встановив численні рекорди з пірнання на глибину. У 1988 році встановив свій остаточний рекорд з пірнання без аквалангу з результатом 101 метр. В 1990-х роках Енцо пішов у політику, у 1994—1996 роках був обраний депутатом до італійського Сенату. Помер від старості у 2016 році на Сицилії.

У ролях[ред. | ред. код]

Актор Роль
Жан-Марк Барр Жак Майоль Жак Майоль
Жан Рено Енцо Молінарі Енцо Молінарі
Розанна Аркетт Джоана Бейкер Джоана Бейкер
Пол Шенар Лоуренс доктор Лоуренс
Серджіо Кастеллітто Новеллі
Жан Буїз Люїс дядько Люїс
Марк Дюре Роберто
Гріффін Данн Даффі Даффі
Андреас Вуцінас священник
Валентіна Варгас Боніта Боніта
Кімберлі Бек Саллі Саллі
Люк Бессон водолаз водолаз

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б http://www.imdb.com/title/tt0095250/
  2. ↑ а б в г http://stopklatka.pl/film/wielki-blekit
  3. ↑ а б в г д http://www.allocine.fr/film/fichefilm_gen_cfilm=3659.html
  4. ↑ а б в г д е ж и к л http://www.imdb.com/title/tt0095250/fullcredits
  5. ↑ а б в г д ČSFD — 2001.
  6. ↑ а б в г Unifrance — 1949.
  7. ↑ film distribution certificate database
  8. ↑ Lexicon of international films — Zweitausendeins.

Посилання[ред. | ред. код]


Фільми Франції Це незавершена стаття про французький фільм.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Фільми Італії Це незавершена стаття про італійський фільм.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Нормативний контроль
Режисер
Продюсер
Сценарист
ТВ серіали
Див. також
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Блакитна_безодня&oldid=41142735