Бланка Кастильська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бланка Кастильська
ісп. Blanca de Castilla
Бланка Кастильська
Бланка
17-а Королева Франції
Початок правління: 14 липня 1223[1]
Кінець правління: 8 листопада 1226
Коронація: 6 серпня 1223

Попередник: Інгеборга Данська
Наступник: Маргарита Прованська

Дата народження: 4 березня 1188(1188-03-04)
Місце народження: Паленсія, Кастилія
Дата смерті: 27 листопада 1252(1252-11-27) (64 роки)
Місце смерті: Париж, Франція
Чоловік: Людовик VIII
Діти: Людовик IX
Династія: Бургундська, Капетинги
Батько: Альфонсо VIII
Мати: Елеанора Англійська

Бла́нка Касти́льська або Бланш Касти́льська (ісп. Blanca de Castilla; нар.4 березня 1188 — пом.27 листопада 1252) — королева Франції, дружина Людовика VIII, регентка при своєму синові Людовику IX Святому (1226 —1234, 1248 —1252).

Її батьком був король Кастилії Альфонсо VIII, а матір'ю — дочка короля Англії Генріха II Елеанора Англійська.

Коли їй виповнилося 12 років, її з політичних мотивів видали заміж за спадкоємця французької корони, майбутнього короля Людовика VIII. Він незабаром помер, і Бланка стала регентшею при малолітньому синові Людовику IX. Цей період правління був дуже складним. Проти королеви-іноземки повстали барони, підтримувані королем Англії. Бланка зуміла приборкати і їх і непокірних єпископів, й значно зміцнила королівську владу. Єдина невдача спіткала її в боротьбі зі студентами. В 1229 році під час карнавалу кілька учнів Паризького університету побили якихось містян, королівська поліція жорстоко розправилася з порушниками спокою й кинула їхні тіла в Сену. Учні та викладачі порахували таку розправу порушенням університетських привілеїв і звернулися до королеви з різким протестом. Бланка не побажала йти на поступки, і тоді професори й студенти покинули Париж і розсіялися по провінційних і закордонних університетах. Лише через 4 роки після втручання папи Григорія IX Бланка була змушена піти на поступки і дати від свого імені університету нові права.

Ще раз їй довелося правити країною, коли її син брав участь у Сьомому та Восьмому хрестових походах.

Сім'я[ред. | ред. код]

Чоловік[ред. | ред. код]

Діти[ред. | ред. код]

  1. Дитина (до 1209) — роки життя, стать невідомі. Померла в грудному віці.
  2. Бланка (1205 — ?) — померла в грудному віці.
  3. Агнеса (1207 — ?) — померла в грудному віці.
  4. Філіпп (9 вересня 1209(12090909) — до липня 1218)
  5. Альфонсо (26 січня 1213(12130126)) — старший брат-близнюк Іоанна. Помер одразу після народження.
  6. Іоанн (26 січня 1213(12130126)) — молодший брат-близнюк Альфонсо. Помер одразу після народження.
  7. Людовик (25 квітня 1214(12140425)25 серпня 1270) — король Франції з 8 листопада 1226 по 25 серпня 1270; очолював сьомий та восьмий хрестові походи (під час останнього він помер), що закінчились провалами. Єдиний з королів Франції, зарахованих до святих римською церквою.
  8. Роберт (25 вересня 1216(12160925)8 лютого 1250) — граф Артуа з 1237 по 8 лютого 1250.
  9. Іоанн (21 липня 1219(12190721)1232) — граф Анжу і Мен. Помер підлітком.
  10. Альфонсо (11 листопада 1220(12201111)21 серпня 1271) — граф Пуатьє.
  11. Філіпп Дагоберт (20 лютого 1223(12230220)1232).
  12. Ізабелла (березень 122523 лютого 1270) — католицька свята.
  13. Стефан (27 грудня 1225(12251227)листопад 1226) — помер немовлям.
  14. Карл (21 березня 1227(12270321)7 січня 1285) — засновник Анжу-Сицилійської династії, король Сицилії в 1266—1282, Неаполя з 1266, граф Анжу і Мену з 1246, граф Провансу і Форкальк'є з 1246, титулярний король Єрусалиму з 1277, король Албанії з 1272, князь Ахейський з 1278[2].

Генеалогія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Як дружина короля
  2. КАРЛ I АНЖУЙСЬКИЙ: БІОГРАФІЯ. People.SU. Архів оригіналу за 2014-04-13. Процитовано 2012-04-03. 

Джерела[ред. | ред. код]