Бластема

Бласте́ма (грец. βλαστος — паросток) — всяка здатна до новоутворень частина живої тканини. Таку здатність (головним чином до утворення пухлин) можуть мати всі тканини тіла (сполучна, кісткова, жирова та інші). У вивченні про регенерацію бластемою називають скупчення однорідних клітин на рановій поверхні, з яких утворюються різні тканини втраченого чи пошкодженого органу.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.