Блез де Монлюк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Блез де Лассеран де Массенком де Монлюк
Blaise de Monluc
Blaise de Montesquieu-Lasseran-Massencôme, seigneur de Montluc.jpg
Народився 1500(1500)
Сен-Пюї
Помер 26 червня 1577(1577-06-26)
Естіяк
Громадянство (підданство) Flag of France.svg Франція
Діяльність політик, військовий очільник
Звання маршал
Конфесія католицтво
Батько Франсуа де Монлюк
Мати Франсуаза де Монденар
Рід Монтескью
Дружина Антуанета Ісальє, Ізабела де Бовіль
Діти 4 сини та 6 доньок
Нагороди
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі
  • Blason fam fr Montesquiou-Montluc.svg

Блез де Лассеран де Массенком де Монлюк де Ментескью (*Blaise de Monluc de Montesquiou de Lasseran de Massencome, 1500 —†26 червня 1577) — французький військовий діяч часів Італійських та Релігійних воєн, маршал Франції.

Життєпис[ред.ред. код]

Італійські війни[ред.ред. код]

Походив з аристократичного гасконського роду Монтескью. Втім його батько Франсуа де Монлюк був порівняно небагатою людиною. Замолоду найнявся на службу до Антуана, гергога Лотаринзького. У 1500 році простим солдатом брав у військовому поході короля Людовика XII до північної Італії. Потім деякий час жив у столиці Лотарингії — Нансі. Тут він здобував освіту, практичні знання у військовій справі. У 1515 році повернувся до рідного міста Сен-Пюї.

З початком військових дій у 1521 році Монлюк знову поступає до війська французького короля. У 1522 році бере участь у битві при Бікокка, у 1525 році при Павії, де потрапив у полон. У 1527 році знову учасник італійської військової кампанії. У 1528 році бере активну участь в облозі Неаполя. після поразки повертається до гасконі. Тут Монлюк приймається до часту Наваррського короля.

У 1534 році відгукнувся на заклик короля Франциска I, який мав намір створити амрію нового типу. Тоді ж отримує звання лейтенанта. У 1536 році брав активну участь в обороні Провансу від військ імператора Карла V Габсбурга.

У 1537 році, за рекомендацією Анна де Монморансі, призначається очільником роти охорони дофіна, майбутнього короля Генріха II. В подальшому брав участь у військових кампаніях в Артуа, Руссильйоні, Дофіне. У 1544 році відзначився у битві при Чрезоле, за що був посвячений у лицарі. У 1545 році активний учасник облоги Булоні та Кале.

У 1547 році король Генріх II відправив Монлюк у відставку за порушення королівського наказу щодо герців. Але у 1548 році призначається губернатором фортеці Монкальєрі у Пьємонті. На цій посаді відіграв значну роль у захисті Пьємонту від іспанських військ. У 1551 році відзначився у битві при К'єрі. У 1553 році входить до військової ради.

Коли у 1554 році флорентійці взяли в облогу Сієну король Генріх II відправив Монлюк із військом на допомогу місту. З липня 1554 по квітень 1555 року він керував обороною Сієни. Поранений й тяжко хворий Монлюк вимушений був здатися, але французький гарнізон було випущено на почесних умовах. За цю звитягу Генріх II нагородив Монлюка Орденом Святого Михайла.

У 1556 році Монлюк вже очолив оборону Риму від зазіхань іспанської армії. У 1556–1557 роках захищав республіку Монтальчино у Тоскані від флорентійських та іспанських військ. У 1558 році стає генерал-полковником. Того ж року — активний учасник оборони Тіонвіля.

Релігійні війни[ред.ред. код]

Після закінчення Італійських війн та смерті короля Генріха II він повертається до гасконі. У 1561 році повертається на королівську службу. Допомогає губернаторові придушувати азколоти протестантів-гугенотів. У 1563 році після укладання Амбуазького миру Монлюк став активним учасником створення католицької ліги у Гасконі, що викликало невдаволення короле Катерини Медичі, так как це суперечило умовам нещодавного укладеного миру. Втім у 1565 році Монлюк призначається генерал-лейтенантом гасконі та віце-адміралом Гієні. До 1567 році він відновив королівську владу у більшості містах. після цього отримав наказ захопити Ла Рошель, але не зумів цього зробити, лише зайняв о. Ре (неподолік від міста) у 1568 році.

У 1568–1569 роках з перемінним успіхом боровся з гугенотськими арміями. У 1570 році отримав важке поранення. після миру у Сен-Жермені у 1570 році йде у відставку. Але вже у 1573 роц запрошується Генріхом Анжуйським (майбутнім королем) як радник при облозі Ла Рошелі. У 1574 році в ліоні Монлюк вітав Генріха з отримання королівської влади. Тоді ж отримав звання маршала. Втім у 1575 році остаточно відійшов від справ. останні роки займався літературною діяльністю. Помер 26 червня 1577 року.

Літературна діяльність[ред.ред. код]

Блез Монлюк є автором мемуарів, які отримали назву «Коментарі». Вони охоплюють період з 1521 до 1576 роки. Тут йдеться й про війни в Італії та релігійні війни у Франції.

Джерела[ред.ред. код]

  • Symphorien Champier: Les gestes ensembles la vie du preulx Chevalier Bayard. Imprimerie Nationale, Paris 1992, ISBN 2-11-081179-X
  • Jean-Charles Sournia, Blaise de Monluc, soldat et écrivain (1500–1577), Paris, Fayard, 1981, 447 p.