Блек-метал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бле́к-ме́тал або просто блек (англ. Black metal, від англ. black — «чорний»; норв. svartmetall) — музичний напрямок, один із екстремальних різновидів металу.

обкладинка альбому гурту Venom «Black metal», що дав назву жанру

Блек-метал з'явився на початку 1980-х, а першим альбомом напрямку вважається «Black Metal» гурту Venom (1982), від якого і походить назва, хоча нерідко основоположником вважають гурт Bathory. В історії блек-металу виділяють чотири хвилі. До першої відносять «прото»-блек-метал, найвідоміші представники якого — Venom, Sodom (раннє), Bathory, до другого — гурти, що остаточно сформували напрямок у 85-90-х (у першу чергу, норвезькі і швецькі). Третя хвиля — початок 90-х 95-і. Після 95 — четверта хвиля.

На відміну від колективів котрі не визнають диявольську лірику і застосовують синтез з іншими напрямками рок-музики виокремлюють True black metal: з притаманним «класичним» виконанням, сатанинсько-окультною тематикою текстів тощо.

Характеристика[ред.ред. код]

У музичному відношенні блек-метал характеризується рядом особливостей. Верхні частоти домінують над низькими й середніми, створюючи специфічний «металевий» звук.

Широко застосовуються сильно дисторційовані електрогітари, що часто грають швидким тремоло — це відрізняє стиль від дез-металу, де характерний прийом глушіння долонею. Вокал звичайно дуже високий (скримінг), зустрічаються вставки ґроулінґа. Окремі виконавці чи альбоми, як-то Manifest, використовують двовокальний звук. Подібне звучання часто визначається як raw black metal (від raw — «сирий») і вважається еталонним.

На ударних також використовується швидка гра, зазвичай майже безперервного бласт біту, застосування котрого втім варіюється у залежності від піджанру. Деякі гурти замість живих ударників залучають драм-машини.

Бас-гітара і клавішні відіграють допоміжну роль у класичному блеку, це відрізняє напрямок від симфонічного металу.

Формотворенню властива повторюваність мелодичних мотивів і відносна простота творів. На ранній стадії свого розвитку композиції блек-металу не були обтяжені прагненням якості, а відтак характеризувались нехлюйським звучанням. У пізніший період більшість гуртів блек-металу розвинули свою музикальну майстерність і повернулись до джерел важкометалевої музики.

У текстах пісень домінують сатанічні, антихристиянські, язичницькі та окультні мотиви. Рідше з'являється воєнна тематика, мізантропія та, часом, апокаліптичність.

Однією із форм експресії напрямку є так званий корпспейнт — особливий вид чорно-білого макіяжу, що справляє враження демонічності членів колективу, як і символізує їх боротьбу проти християнства.

Відгалуження блек-металу[ред.ред. код]

Із плином часу з'явилося багато відгалужень напрямку. Родоначальників блек-металу вважають прото-блек-металом, зокрема це Bathory, Celtic Frost, Hellhammer, Mercyful Fate, Sodom, Venom, Sarcofago.

Найпримітивніший блек-метал кінця 1980-х років називають примітив-блеком і вважають його представниками Blasphemy, Beherit, Archgoat, Abhorer.

Найрадикальніший, найбільш «чистий» блек-метал називають тру-блек (англ. True Black metal). Слово «Тру» у середовищі шанувальників блек-метал найчастіше характеризує ідеологічну вірність групи ідеології блек-металу, тоді як гурт, що відійшов від сатанічної ідеології, розцінюється «не щирим». Родоначальниками вважаються гурти Mayhem, Tormentor, Burzum, Darkthrone. Типові представники: Carpathian Forest, Gorgoroth, Satyricon (перші 3 альбома), Mütiilation, Lucifugum, Enthroned, Judas Iscariot, Corpus Christii, Dark Funeral та інші.

Атмосферний (англ. Atmospheric black metal або англ. Ambient black metal) з застосованням синтезаторів і класичних інструментів задля додання мелодії або фонового супроводу електрогітар. Темп змінюється від повільного до середнього, з рідкісними вставками бласт-бітів, при цьому відсутні різкі переходи, відчутний певний вплив ембієнту. Родоначальниками вважаються гурти Burzum, Agalloch, Drudkh тощо.

Симфонічний (англ. Symphonic Black metal) подібно мелодичному широко залучає клавішні інструменти, а іноді й оркестрові аранжування та жіночий вокал, проте зберігає гітарні тремоло і бласт біт. Родоночальиками вважають гурти Emperor, Sariola, Limbonic Art, Dimmu Borgir, Cradle of Filth, Elderblood, Blackthorn.

Націонал-соціалістичний блек-метал (англ. National Socialist black metal, NSBM) визначається тематикою текстів, які ідеологічно орієнтовані на расизм, нацизм, антисемітизм, поєднуючись, як правило з сатанічними і язичницькими мотивами. Гурти цього ґатунку є частиною субкультури музичного андеграунда, не відомі широкому колу слухачів і часто мають обмеження на вільне поширення у зв'язку із цензурою. Absurd, Graveland.

Язичницький, паган-блек-метал (англ. Pagan Black metal) відходить від сатанічних мотивів проте зберігає вороже відношення до християнства, також рідниться з NSBM расистськими мотивами.

Вікінг (англ. Viking Black metal) — поєднує блек-метал з вікінг-металом. Тексти оповідають про древні битви північних воїнів із загарбниками, характерне звернення до битви Раґнарьок. Родоначальником вважається шведський гурт Bathory.

Індастріал (англ. Industrial Black metal) являє собою індастріал-метал, у який додаються елементи блека, у першу чергу дуже щільні й швидкі ударні (звичайно з використанням драми-машини), скримінґ як основний тип вокалу й типові для блек-металу тексти. Серед представників — гурти ...and Oceans, Samael

Пост-блек (англ. Post-Black metal) виник у середині 1990-х й характерний ускладненими структурами, зокрема залученням поліфонії, використовуються й елементи інших музичних напрямків, від індастріалу до класичної музики. Пост-блек-метал іноді називають авангардним блек-металом і порівнюють з авангардним металом. Серед представників — гурти Blut aus Nord, Sigh, Mayhem, Arcturus, Agrypnie.

Християнський (англ. Unblack metal або англ. christian black metal) виник 1994 року як протиставлення антихристиянській тематиці блек-металу. Ідеологічно ця течія продовжує білий метал, проте більшою мірою зберігає властиві традиційному блек-металу музичні риси, що робить його досить суперечливим і неоднозначно оцінюваним слухачами.

Червоний та анархістський блек-метал (англ. Red & Anarchist Black Metal, RABM) виник на початку 2000-их завдяки канадській групі Iskra, несе певний ідеологічний характер (ліві та ліво-радикальні політичні ідеї, соціальний протест, зелений анархізм, атеїзм, антифашизм тощо), частково є відповіддю засиллю NSBM на сцені блек-металу. Для звучання характерні певна «припанкованість», суміш стилів black metal та crust, також відома під назвою blackened crust. Найвідоміші представники: Iskra, Panopticon, Sorgsvart, The Dead Musician, Wolves in the Throne Room.

Представники[ред.ред. код]

В Україні[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]