Близнюківський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Близнюківський район
Bliznuk.png Bliznukivskiy rayon prapor.gif
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Харківська область
Код КОАТУУ: 6320600000
Утворений: 1923
Населення: 19 437 (на 1.02.2015)
Площа: 1380 км²
Густота: 14.8 осіб/км²
Тел. код: +380-5754
Поштові індекси: 64800—64873
Населені пункти та ради
Районний центр: Близнюки
Селищні ради: 1
Сільські ради: 19
Смт: 1
Села: 95
Селища: 2
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 64800, Харківська обл., Близнюківський р-н, смт. Близнюки, вул. Комсомольська, 39, 5-15-57
Веб-сторінка: Сторінка на сайті ОДА
Голова РДА: Шулець Лідія Сергіївна
Голова ради: Бреус Володимир Вікторович

Близнюкі́вський райо́н — район у південній частині Харківської області з адміністративним центром у смт Близнюки. Засновано район 1923 року. Населення становить 20 442 осіб (на 1 лютого 2012 року).

Географія[ред.ред. код]

Район розташований у межах Полтавської рівнини, у степовій зоні південної частини Харківської області, на вододілі Дніпра і Сіверського Дінця.

Загальна площа Близнюківського району становить 1 380 км².

На північному заході він межує з Лозівським, на північному сході — з Барвінківським районами Харківської області, на півдні — з Петропавлівським й Павлоградським районами Дніпропетрівської області, а на сході — з Олександрівським районом Донецької області.

Рельєф Близнюківщини рівнинно-горбистий. Серед орних земель найбільшу частину займають чорноземи. Територія району перерізана численними балками й річками. Районом протікають сім річок: Самара, Бритай, Тернівка, Опалиха, Сухий Торець, Гнилиця і Литовщина.

Історія[ред.ред. код]

Заснування[ред.ред. код]

Територія Близнюківського району історично відноситься до зони заселення степових народів, що проживали на території України. Перші осілі поселення відносяться до середини XVIII сторіччя, а бурхливий розвиток району почався після прокладки залізничної магістралі МоскваКрим у другій половині XIX століття. Саме тоді відбувається найактивніше заселення цієї місцевості.

Поселення Близнюки виникло під час прокладки Курсько—Харківсько—Азовської залізниці в 18681869 рр. Спочатку тут побудували залізничну станцію, яка мала назву Близнюки. Недалеко від станції бовваніли дві, схожі одна на одну, козацькі могили — свідки боротьби з татарськими ордами. Саме звідси, як розказують старожили, і пішла назва станції.

У кінці XIX сторіччя біля станції виникло невелике селище, в якому налічувалося 15 житлових будинків. Першими його поселенцями були залізничники. Вслід за ними тут поселилися селяни з навколишніх сіл, з'явилися торговці, які спорудили хлібні засіки і почали за безцінь скуповувати зерно. Незабаром Близнюки стали важливим пунктом вивезення зерна й інших сільськогосподарських продуктів у різні міста Росії.

У 1905 р. тут було споруджено два парові млини, маслобійня, відкрито декілька магазинів, а в 1910 році — створена перша агробаза.

Радянська влада[ред.ред. код]

У 1923 році, коли, згідно з новим адміністративно-територіальним розподілом, Близнюки стали центром новоствореного району, тут відбулися значні зміни: були відкриті райсільбуд, бібліотека, середня школа, а 25 серпня 1929 року вийшов перший номер районної газети «Червона зірка».

У 1930 р. в районі була створена машинно-тракторна станція, в якій тоді налічувалося 44 трактори, у 1935 р. споруджена лікарня і поліклініка з дитячою консультацією. За переписом 1939 року населення Близнюків становило 2276 чоловік.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Друга світова війна залишила непоправний слід у серцях і душах близнюківцев. Із перших днів війни тисячі жителів району відправилися добровольцями на фронт, а всього за чотири роки Другої світової на фронт пішли понад 10 тисячі чоловіків і жінок, більше половини з яких загинули в боях за Батьківщину.

Близнюківський район був окупований німецько-фашистськими військами в жовтні 1941 року. В роки війни лінія фронту шість разів перетинала Близнюківськую землю, а німецька окупація тривала 566 днів.

Окупанти піддали район нещадному руйнуванню, а його жителів — жорстокому поводженню. Людей піддавали тортурам або страчували при щонайменшій підозрі в опорі новому порядку. Тільки в Близнюках за час окупації було розстріляно близько 100 чоловік.

Жителі району чинили активний опір окупантам. На Близнюківщині діяли підпільники та партизани, які завдавали німцям і їх прибічникам масу проблем. Підпільники здійснювали диверсії, збирали й передавали командуванню Червоної Армії та партизанам розвіддані про ворожі війська і техніку, зривали відправку хліба до Німеччини, забезпечували продовольством партизан.

Багато народних героїв не дожили до Перемоги й були закатовані окупантами. Серед них Гонтаренко М. О., Суліма Р. О., Складнева В. М., Трофименко Н. В., Іщенко Р. О., а також юні патріоти Юрій Старостін, Олексій Бельський і Василь Жук (піонерам-розвідникам Олексію та Василю було всього по 12 років).

Жителі Близнюківщини мужньо боролися проти ворога і на фронтах Другої Світової війни. 1660 воїнів повернулися з війни з бойовими нагородами.

За проявлений героїзм танкісту М. І. М'ясникову, льотчикам М. І. Сербененко і М. С. Горкунову, артилеристам В. М. Мовчанову та І. П. Петренко, піхотинцям П. Т. Ткаченко та І. А. Геращенко було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Пізніше цього високого звання був удостоєний ще один уродженець Близнюківської землі — Василь Петрович Колошенко. А артилеристи М. Т. Грабовський, М. І. Голубничий та М. А. Дураков стали повними кавалерами ордена Слави.

За даними військкоматів на фронтах Другої Світової війни загинуло 5221 близнюківцев. У районі є сім'ї, в які не повернулися після битв чотири, п'ять, шість, а то і семеро воюючих чоловіків. Так, у сім'ї Притул з села Садове загинуло четверо братів, п'ять рідних втратила сім'я Чуприн із Берестовської сільради, шестеро — сім'я Грищенків із Бурбулатівської сільради, семеро — сім'я Онишків із села Перша Софієвка. У боях із німецько-фашистськими загарбниками за Близнюківський район склали голови майже чотири тисячі солдатів і офіцерів Червоної Армії.

У звільненні Близнюківщини брала участь 31 гвардійська Барвінківська окрема танкова бригада під командуванням генерал-майора Д. М. Бурдова. Бої за село та станцію Близнюки тривали цілу добу. Вранці 15 вересня 1943 року Близнюки були повністю звільнені від гітлерівців, а 16 вересня стала вільною вся територія Близнюківського району.

У селі під час бою українських повстанців-махновців із червоними загарбниками було знищено більшовицького комбрига М. Карпенка.

Післявоєнні роки[ред.ред. код]

Незалежність[ред.ред. код]

Адміністративно-територіальний устрій[ред.ред. код]

Район адміністративно-територіально поділяється на 1 селищну раду та 19 сільських рад, які об'єднують 98 населених пунктів та підпорядковані Близнюківській районній раді[1].

Село Берестове Уплатнівської сільської ради зняте з облікових даних 24 лютого 2010.

Населення[ред.ред. код]

Населення Близнюківського району становить 20 643 осіб.

Національний склад:

  • українці 23242 чол.
  • росіяни 2010 чол.
  • білоруси 140 чол.
  • вірмени 111 чол.
  • азербайджанці 52 чол.
  • інші національності 209 чол.

Зараз на території району мешкає 7 741 пенсіонер (32,7 % від загального населення). Щільність населення в районі — 14,9 осіб на 1 км².

Народжуваність в 2004 році склала 8,5 осіб на 1 тисячу чол. населення. Смертність у районі в 2004 році — 20,8 осіб на 1 тисячу чол. населення.

Економіка[ред.ред. код]

Провідною галуззю економіки району є сільське господарство та переробка сільгосппродукції. Головний напрям у сільськогосподарському виробництві — вирощування зернових та молочно-м'ясне тваринництво.

Посіви зернових займають 50 % рілля, провідна культура — озима пшениця. Із технічних культур вирощується соняшник та цукровий буряк.

Розподіл земель у районі:

  • орні землі — 104 137 га (75,4 % всієї площі району);
  • ліси та лісосмуги — 5 084 га;
  • сади та ягідники — 1 293 га.

На території Близнюківського району працюють близько 40 підприємств з переробки сільськогосподарської продукції.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

На даний час у Близнюківському районі функціонують 22 футбольних поля, 6 тренажерних залів, 19 спортивних майданчиків і районний спортивний комплекс імені Миколи Івановича Биченка колишнього депутата Верховної Ради України в смт. Близнюки.

Наразі на території району діють такі релігійні общини:

  • Свято-Ільїнська (Православної церкви);
  • Казанська Ікони Божої Матері (Української православної церкви);
  • Свято-Володимирська (Православної церкви);
  • Почаєвська Ікони Божої Матері (Української православної церкви);
  • Різдва Пресвятої Богородиці (Української православної церкви);
  • Свято-Вознесенська (Української православної церкви);
  • Свято-Духівська (Української православної церкви);
  • Преподобної Марії Єгипетської.

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Ботанічний заказник місцевого значення «Бурбулатівський». Площа 99,1 га. Розташований біля с. Бурбулатове.
  • Ентомологічний заказник місцевого значення «Варварівський». Площа 3,0 га. Розташований у селі Варварівка, являє собою ділянку на південному степовому схилі балки. Тут живе приблизно 20 видів груп корисних комах — запилювачів люцерни: джмелі, дикі бджоли.
  • Ентомологічний заказник місцевого значення «Добровільський». Площа 5,0 га. Розташований біля с. Новоукраїнка. Це ділянка на степовому схилі балки, де живуть понад 20 видів груп корисних комах — запилювачів люцерни.
  • Ентомологічний заказник місцевого значення «Острівщанський». Площа 5,0 га. Розташований біля с. Близнюки. Являє собою ділянку на степовому схилі балки, де ростуть ковила, шавлій, чебрець. Тут живуть понад 30 видів корисних комах — запилювачів сільськогосподарських культур, у тому числі рідкі, які потребують охорони (дибка степова, поліксена, джмелі, земляні одинокі бджоли, богомол звичайний).
  • Гідрологічний заказник місцевого значення «Семенівський». Площа 185,6 га. Розташований біля с. Іванівка Барвінківського району та с. Семенівка Близнюківського району.

Особистості[ред.ред. код]

Серед уродженців Близнюківщини чимало видатних людей. Серед них:

державного університету внутрішніх справ ім..Е. О. Дидоренка.

  • В. І. Степурко — Член Національної спілки композиторів України, у його творчому портфелі дві опери, п'ять контакт, три

ораторії, сім симфонічних творів, цикли хорових мініатюр, камерно-інструментальні твори. Він володар п'яти музичних премій, кавалер ордена Святого Володимира ІІІ ступеня. Викладач Академії керівних кадрів культури та мистецтва України на факультеті музикології.

  • В. М. Верховень — поет. Член Національної спілки письменників України. Лауреат літературної

премії ім. П.Василенка та премії Харківського міськвиконкому ім. О.Олеся. Провідні теми творчості: історичне минуле й сучасне України, місце і роль поета в суспільстві, пейжазна та інтимна лірика. Деякі вірші Верховеня покладено на музику.

  • М. І. Родзін — український графік, заслужений художник СРСР. Найвідоміші твори серії офортів: «Індустріальні мотиви» (1955), "Каховська ГЕС (1956–1957), "Дніпропетровське — місто чавуну, сталі і прокату (1957), «Рідний край» (1957) та ін..
  • С. П. Костяний — письменник, художник, полковник. 
  • О. І. Числов — генерал-майор, начальник Тюменського юридичного інституту, доктор юридичних наук, професор;
  • За проявлений героїзм танкісту М. І. М'ясникову, льотчикам М. І. Сербененко і М. С. Горкунову, артилеристам В. М. Мовчанову та І. П. Петренко, піхотинцям П. Т. Ткаченко та І. А. Геращенко було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Пізніше цього високого звання був удостоєний ще один уродженець Близнюківської землі — Василь Петрович Колошенко. А артилеристи М. Т. Грабовський, М. І. Голубничий та М. А. Дураков стали повними кавалерами ордена Слави.

У різний час в районі працювали заслужені лікарі республіки М. Добровольский та М. Прокопенко, заслужені вчителі України Е. Плющ та Е. Тхор. У листопаді 1943 року під час військового лихоліття звання Героя Соціалістичної Праці було присвоєно близнюківцю М. П. Кутепову.

У післявоєнний час за значні успіхи в розвитку народного господарства ще 15 жителів Близнюківщини були удостоєні цього високого звання. Серед них: Р. Турбай, І. Гетьманенко, Б. Токарев, В. Рибак, І. Евтушенко, У. Доля, П. Зеленський, О. Харитонова, О. Маркелов, Ф.Шевченко, В. Романченко, М. Харченко, З. Гончаренко, В. Колісник, Б. Медведев.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Історія міст і сіл УРСР: Харківська область. — Київ: Головна редакція Української Радянської енциклопедії АН УРСР, 1967. — 1002 с.

Посилання[ред.ред. код]