Блукаючий народ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Блукаючий народ. Роман-подорож у часі і просторі»
Обкладинка книги Олександра Гавроша =Блукаючий народ=.jpg
Автор Олександр Гаврош
Ілюстрації Олександр Гаврош
Дизайн обкладинки Юрій Волгін
Країна Україна Україна
Мова українська
Серія Мандри
Тема історія еміграції русинів-українців Закарпаття
Жанр тревелог
Видавництво Нора-Друк
Видано 2012
Тип носія друк (оправа)
Сторінок 310
ISBN 978-966-2961-98-0, 978-966-2961-47-8 (Серія)

«Блукаючий народ» (Роман-подорож у часі і просторі) — тревелог, книга, яка розповідає про найстарішу в світі українську діаспору, яка вже понад 250 років проживає у Сербії, яка не тільки не розчинилась поміж своїми значно могутнішими сусідами, але й зберегла рідну мову, віру і національну свідомість.

Спеціальна премія конкурсу «Коронація слова 2012»

Автори[ред. | ред. код]

Текст написав відомий український письменник, журналіст, драматург Олександр Гаврош на основі документальних матеріалів та його особистих вражень від подорожі 2009 року у Воєводину (Сербія), де проживає найзагадковіша гілка українства — 15 тисяч руснаків (як в той час називали себе українці Західної України).

Книга проілюстрована 81-ю фотографією, авторство яких теж належить Олександру Гавришу.

Оригінал-макет обкладинки Юрія Волгіна.

Книгу 1000-м тиражем видало київське видавництво «Нора-Друк».

Зміст[ред. | ред. код]

Книжка «Блукаючий народ» розповідає про відому тільки вузькому колу спеціалістів українську діаспору на Балканах.

260 років тому кілька тисяч українських людей, ще під самоназвою «руснаки», виїхали із Закарпаття і прижилися у, на той час, південній околиці Австрійської імперії — Воєводині (тепер частина Сербії).

Нині їх там п'ятнадцять тисяч. Це — феномен, коли за два з половиною століття люди не тільки не розчинилися в чужому середовищі, а збереглися і витворили особливу етнічну групу, яка має свій діалект, культуру, греко-католицьку церкву.

За 250 років «Блукаючий народ» це перша журналістська книжка про них.

Книга містить 83 розділи.

Спостереження автора за повсякденним життям руснаків різних прошарків суспільства, досвід спілкування переплітаються в книжці з історичними екскурсами.

Презентація[ред. | ред. код]

Книжка з успіхом була презентована в Україні (Ужгороді, Львові), Словаччині (Пряшеві) і, особливо широко її було представлено, у Сербії, там де збирався матеріал і де живуть герої книжки: Новому Саді, Вербасі, Коцурі та Руському Керестурі, єдиному селі в Сербії, де більшість складають руснаки.

Деякі руснацькі слова та їх українські відповідники[ред. | ред. код]

Жито — пшениця, карий — чорний, туш — душ, віпражніц ше — розрядитися, допівац — нудьгувати, глумец — актор, вредний — працьовитий.

Руський Керестур[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]