Блювання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
49-aspetti di vita quotidiana, vomito,Taccuino Sanitatis, Ca.jpg
Блювання
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 R11
МКХ-9 787

Блюва́ння — (з лат. vomitum) мимовільні товчкоподібні викиди вмісту шлунка через рот. Цей акт регулюється спеціальним блювотним центром, який координує злагоджене скорочення мускулатури шлунка, а також рухи дихальних м'язів та черевного преса.

«Блювота» — цей термін краще застосовувати для означення й характеристики вмісту, що викидається через рот з шлунку при блюванні.

Блювання є складним рефлекторним актом, що зумовлюється

  • подразненням рецепторів різних органів (кореня язика, м'якого піднебіння, слизової шлунка, жовчного міхура, органу рівноваги та ін.), яке передається до т. з. блювотного центра довгастого мозку,
  • безпосереднім його подразненням при ураженнях ЦНС (новоутворення, травма, менінгіт), при підвищеному внутрішньочерепному тиску, різних інтоксикаціях (передозування, токсикоз вагітності, уремія).

Блювання може бути захисним фізіологічним актом (якщо шлунок переповнений або в нього потрапили шкідливі речовини).

Блювання спостерігається при деяких інфекційних захворюваннях, хворобах, що перебігають з ураженням очеревини, при гастриті, виразковій хворобі тощо.

Іноді буває чисто психогенне блювання — при сильному хвилюванні, негативних емоціях. Блювання легко виникає у дітей, а також хворих неврастенією у зв'язку із підвищеною збудливістю блювотного центра.

Блювання є симптомом багатьох захворювань, тому блювання, що часто повторюється, вимагає уважного обстеження і лікування відповідно до причини. При кривавій та каловій блювоті потрібна негайна госпіталізація.

В деяких випадках блювання викликають штучно. Щоби навмисно викликати блювання (наприклад при деяких інтоксикаціях), використовують введення апоморфіну (0,5 мл 1% розчину підшкірно).

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]