Бляклі руди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бля́клі ру́ди (рос. блеклые руды; англ. gray copper ore, tahr ore, fahlite; нім. Fahlerze) — група мінералів, складних сульфідів (сульфосолей) міді, що утворюють ізоморфний ряд із загальною формулою Cu12(Sb, As)4S13. Крайніми членами ряду є стибіїстий різновид — тетраедрит і арсенистий — тенантит. Домішки: Zn, Fe, Ag, рідше — Hg, Ni, So, які заміняють Cu, а також Bi, Se і Те, які заміняють Sb, As і S. Колір — від сталевого до залізисто-чорного. Блиск на свіжому зламі металічний, спайність відсутня. Твердість 3—4,5. Густина 4,6—5,4.

Крихкі бляклі руди — гідротермальні мінерали. Їх головні супутники — галеніт, сфалерит, халькопірит, пірит, кварц, барит, кальцит. Бляклі руди легко вивітрюються, заміняючись малахітом, азуритом, купритом та ін.

Промислове значення має тільки тетраедрит, який входить до складу мідних та сурм'яних руд.


Бля́клі ру́ди — група мінералів з класу природних сульфосолей.

Головні представники: тенантит (3Cu2S • As2S3) і тетраедрит (3Cu2S • Sb2S3); кристалізуються в кубічній системі і утворюють кристали тетраедрів; колір сталевосірий до залізочорного, блиск металічний, твердість 3—4, питома вага 4,4— 5,4.

До складу бляклих руд входять також домішки Ag, Zn, Fe, рідше — Hg і Bi.

Самостійних родовищ бляклі руди не утворюють. Здебільшого зустрічаються тонкозернисті виділення бляклих руд в гідротермальних родовищах, збагачених сульфідами міді, цинку, свинцю та інших металів, і разом з сульфідами використовуються як мідні руди (вміст міді в бляклих рудах досягає 55%) з попутним одержанням миш'яку. Бляклі руди зустрічаються в Росії на Уралі, Кавказі, Алтаї, в Центральному Казахстані.

Література[ред. | ред. код]