Бно-Айріян Михайло Каренович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Бно-Айріян
Михайло Бно-Айріян
Coat of Arms of Kiev Oblast.svg 11-й голова Київської обласної державної адміністрації
10 липня — 28 жовтня 2019
Президент Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр Володимир Гройсман
Олексій Гончарук
Попередник

Олександр Терещук


В'ячеслав Кучер (т.в.о.)[1]
Наступник Олексій Чернишов[2]
Народився 1 лютого 1984(1984-02-01) (38 років)
Баку, АРСР
Відомий як дипломат
Громадянство Україна Україна
Національність вірменин
Alma mater Московський державний інститут міжнародних відносин
Діти донька
fb.com/mykhailo.bnoairiian

Михайло Каренович Бно-Айріян (нар. 1 лютого 1984, м. Баку, Азербайджан) — український дипломат, управлінець, заступник директора ДП НЕК «Укренерго» з комунікацій та міжнародного співробітництва, режисер. З 10 липня до 28 жовтня[3] 2019 року — Голова Київської ОДА[4][5]. Автор проєкту «7 фільмів Бно-Айріяна»[6].

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив школу № 45 у Львові з золотою медаллю.

2007 року закінчив Київський національний університет ім. Шевченка за спеціальністю «Міжнародні економічні відносини» з кваліфікацією економіста-міжнародника, перекладача з арабської мови (диплом магістра з відзнакою).

2008—2009 — навчався у Московському інституті міжнародних відносин, де отримав освіту диплом МВА за спеціальністю «Міжнародний нафтогазовий бізнес».

2012 — проходив навчання в Сінгапурі за програмою Міністерства закордонних справ Сінгапуру[7]. Цю програму було розроблено для навчання державних службовців з країн, що розвиваються.

2017 року став учасником програми відвідувачів Європейського Союзу (EUVP) від України, де провів тиждень, вивчаючи систему роботи в Європейському Союзі[8]. Програма діє для молодих представників європейських країн, які попередньо проходять відбір представниками ЄС.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

Газета «Бізнес»[ред. | ред. код]

2004 року почав працювати журналістом в провідному на той час діловому виданні газеті «Бізнес». Сфера професійних інтересів поширювалась на гірничо-металургійний комплекс, промисловість, машинобудування, міжнародні відносини, енергетику та міжнародну торгівлю. За час роботи написав понад 330 статей, в тому числі був автором декількох журналістських розслідувань[9].

Дипломат[ред. | ред. код]

У 2009—2011 роках працював на посаді третього[10], а згодом другого секретаря посольства України в РФ, відповідав за двостороннє співробітництво в сфері паливно-енергетичного комплексу.

В грудні 2011 року повертається до України та стає помічником Міністра закордонних справ України Грищенка. Відповідає за економічний напрям роботи, а також за співробітництво з країнами Близького Сходу, Африки та СНД, а також за економізацію зовнішньої політики. У березні 2011 року ініціює створення Ради експортерів при МЗС України та обіймає посаду виконавчого секретаря організації[11]. Очолювана Грищенком організація об'єднала 75 підприємств та компаній великого бізнесу[12][13].

За час роботи Михайла на виконавчим секретарем Ради експортерів при МЗС було проведено чотири засідання[14][15][16]. Виступав за посилення співпраці між МЗС та регіонами України щодо просування їхніх інтересів на закордонних ринках. Зокрема, у 2011 році ініціював створення Робочої групи зі співробітництва МЗС з регіонами України, яку очолив Міністр[17] та обіймає посаду виконавчого секретаря цієї групи.

Кабінет Міністрів[ред. | ред. код]

В січні 2013 року стає радником з гуманітарних питань Віцепрем'єр міністра України Грищенка. На цей час випадає важливий період переходу України на міжнародні стандарти, зокрема стандарт Належної виробничої практики (GMP) ЄС у виробництві ліків[18] та Доцільної практики розподілу (ДПР) ліків. Україна вперше ратифікувала конвенцію Ради Європи «Про протидію фальсифікацію лікарських засобів та аналогічних злочинів, що несуть загрозу громадському здоров'ю» та вперше на радянському просторі запровадила кримінальну відповідальність за підробку лікарських препаратів. Завдяки активній позиції вдалося суттєво спростити доступ термінальним хворим до знеболювальних[19], зокрема Уряд схвалив новий порядок придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров'я[20][21]. Крім того, вдалося затвердити «Державну цільову соціальну програму профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року»[22].

Міністерство енергетики та вугільної промисловості[ред. | ред. код]

З січня 2015 року займає посаду начальника управління європейської інтеграції Міністерства енергетики та вугільної промисловості, де займається координацією роботи міністерства на міжнародному напрямі, питаннями євроінтеграції, в тому числі координацією зобов'язань в рамках Енергетичного співтовариства. Фактично стає ключовою медійною особою після міністра. За час роботи в Міністерстві ініціював створення стратегічної групи на реагування проблем інвесторів, метою якої стало максимально швидко опрацьовувати проблемні питання для прийняття відповідних рішень[23]. Крім цього, під час роботи на посаді начальника управління європейської інтеграції, керував робочою групою з написання Закону України «Про ринок електричної енергії», який був прийнятий 13 квітня 2017 року[24].

З жовтня 2015 року обіймає посаду начальника департаменту стратегічного планування та європейської інтеграції та відповідає за співробітництво з міжнародними організаціями, стратегічне планування, координацію зобов'язань в рамках Енергетичного Співтовариства, координацію роботи міністерства на міжнародному напрямі та європейську інтеграцію. Окрім цього, брав активну участь у розроблені альтернативної моделі анбандлінгу НАК «Нафтогаз України», зокрема виступає за збереження сегменту транспортування газу у віданні Міністерства енергетики та вугільної промисловості та передачу генеруючих потужностей ДП НАЕК «Енергоатом» та ПрАТ «Укргідроенерго» до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України[25].

У травні 2016 року публічно подає у відставку з посади начальника департаменту, аргументуючи відповідне рішення зменшенням простору та повноти прийняття рішень у зв'язку призначенням Насалика І.С Міністром енергетики та вугільної промисловості України[26][27].

Участь у конкурсі на посаду очільника Житомирської обласної державної адміністрації[ред. | ред. код]

Залишивши Міністерство енергетики та вугільної промисловості вже у жовтні 2016 року бере участь у конкурсі на посаду голови Житомирської обласної адміністрації. Займає третє місце, програвши в. о. губернатора Гундича та керівнику Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області О. Шпіта[28].

ДП НЕК «Укренерго»[ред. | ред. код]

У жовтні 2016 року починає працювати в ДП НЕК «Укренерго» на посаді директора з комунікацій та міжнародного співробітництва[29]. Зона відповідальності внутрішні та зовнішні комунікації, робота зі ЗМІ та громадськістю[30]. З квітня 2018 року перелік обов'язків розширився за рахунок HR-напрямку, корпоративної соціальної відповідальності та стратегічного планування.

Новий бренд ДП НЕК «Укренерго»[ред. | ред. код]

Одним з перших проєктів в компанії стала розробка нового бренду компанії, її візії та філософії, бачення розвитку енергетичної галузі[31]. В межах проєкту було створено новий корпоративний сайт компанії[32], внутрішній корпоративний портал. Крім цього, компанія затвердила першу в державному секторі власну публічну інформаційну політику.

В зовнішніх комунікаціях компанії було акцентовано увагу на присутності в соціальних мережах (Facebook, YouTube, Instagram, LinkedIn, Slideshare). Зокрема кількість підписників корпоративної сторінки підприємства у Facebook 2019 році сягнула 33 тис.[33], в той час як у 2016 році їх було трохи більше 1 тис. Таким чином, компанія за цим показником стала лідером в державному енергетичному секторі.

За керівництва Михайла Бно-Айріяна, у 2018 році корпоративна сторінка компанії посіла друге місце в конкурсі «Краще корпоративне медіа України», а перший корпоративний журнал «Укренерго» «50 Hz» став кращим корпоративним виданням 2018 року, за версією Асоціації корпоративних медіа України[34].

Інтеграція в ENTSO-E[ред. | ред. код]

Ключовим проєктом, над яким в «Укренерго» працював Михайло, стала інтеграція об'єднаної енергосистеми України до європейської мережі системних операторів передачі ENTSO-E[35].

За його участі 2017 року підписано «Угоду про умови майбутнього об'єднання енергосистем України та Молдови з енергоситемою континентальної Європи ENTSO-E».

Компанія активно реалізує план заходів по приєднанню[36]. Після підписання угоди інтеграція інтеграція до ENTSO-E стала одним із пріоритетних завдань нової Енергетичної стратегії України до 2035 року[37].

Також у грудні 2018 року Кабінет міністрів затвердив план заходів щодо синхронізації об'єднаної енергетичної системи України з об'єднанням енергетичних систем держав — членів ЄС[38]. Процес інтеграції до ENTSO-E отримав назву «енергетичний безвіз», як зазначила Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе[39].

На початку 2019 року Михайло та генеральний секретар ENTSO-E Лоран Шмітт підписали угоду про участь «Укренерго» у програмі співробітництва поза рамками членства (ENTSO-E Cooperation Beyond Membership programme) на 2019—2021 роки, яка передбачає проведення низки навчань та тренування для співробітників підприємства[40].

2017—2019 — розбудовані відносини з низкою операторів системи передачі ENTSO-E, зокрема, RTE (Франція), 50 Herzt (Німеччина), з якими реалізуються низка спільних проєктів.

Нова стратегія «Укренерго»[ред. | ред. код]

2017 року було розроблено нову стратегію «Укренерго», яка містить більше 10 напрямків розвитку компанії, перелік стратегічних цілей та шляхи їх досягнення. 2019 року стратегію було оновлено із залученням наглядової ради «Укренерго» та міжнародних донорів.

Корпоративна соціальна відповідальність[ред. | ред. код]

Михайло ініціював освітній проєкт Ukrenergo laboratories[41], своєрідний інкубатор ідей науковців та молоді для розробки проєктів, що відповідають потребам стратегічного розвитку енергетики. В рамках проєкту в 2017 році відбулися «Ночі енергетики», які пройшли у Харкові, Києві та Львові. Більше 1200 студентів, випускників вишів, аспірантів, молодих вчених та винахідників долучилися і відвідали лекції та презентації найуспішніших представників бізнесу та топ-менеджерів з усієї країни.

Зелено-вугільний парадокс[ред. | ред. код]

Михайло є автором терміну «зелено-вугільний парадокс»[42], який вперше в світі описав ситуацію, що почала спостерігатися в українській електроенергетиці в 2019—2020 роках — стрімке збільшення виробництва електричної енергії з відновлювальних джерел через брак маневровуюючих потужностей призводить до зменшення виробництва атомної енергії та збільшення виробництва електричної енергії з вугілля. Про «зелено-вугільний парадокс» вперше публічно заявив керівник ДП "НЕК «Укренерго» Всеволод Ковальчук 16 березня 2018 року[43], після чого він почав активно використовуватися українськими засобами масової інформації, експертами та компаніями сектору[44][45][46].

Очільник Київської обласної державної адміністрації[ред. | ред. код]

10 липня 2019 року Президент Зеленський призначив Бно-Айріяна головою Київської ОДА[5]. Це призначення експерти пов'язували з тим, що Бно-Айріян є одногрупником Дмитра Разумкова[47]. Під час представлення виник гучний скандал, коли Зеленський вигнав із залу секретаря Бориспільської міської ради Ярослава Годунка словами «Вийди звідси, розбійнику»[48].

Відкритість та прозорість[ред. | ред. код]

На посаді голови Київської обласної адміністрації, Бно-Айріян відновив двічі на місяць проводив особистий прийом громадян[49]. Також запровадив систему відвідання районів щоп'ятниці, в ході яких проводив зустрічі з жителями[50].

11 жовтня створив обласну раду церков і релігійних організацій. До ради ввійшли всі християнські конфесії (православні, католики, протестанти), мусульмани, юдеї та мормони[51]. Створив молодіжну раду при КОДА та почав залучати активну молодь до низки проєктів в регіоні[52].

Боротьба с корупцією[ред. | ред. код]

Бно-Айріян перевів всі закупівлі товарі, послуг та робіт вартістю понад 50 тис. грн на систему «Prozorro»[53].

Зобов'язав чиновників КОДА оприлюднювати з 1 жовтня 2019 року усі так звані «допорогові» договори на закупівлю товарів, послуг та робіт[54]. Ухвалив рішення щодо продажу усієї необробленої деревини на аукціонах з 1 листопада 2019 року. Ініціював проведення службового розслідування діяльності департаменту регіонального розвитку, що відповідає за капітальне будівництва, в ході якого виявив знищення та відсутність документів на проведені роботи вартістю понад 2,5 млрд грн[55]. Заблокував прийняття селищною радою Віти Поштової нового генерального плану, який би дозволив вивести з-під контролю держави 1000 га лісів[56]. Зупинив ліквідацію ДП «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп» та повернув контроль КОДА за 1800 га лісів.[57]

Інформаційна атака[ред. | ред. код]

Після призначення, Михайло став об'єктом інформаційної кампанії з дискредитації з боку народного депутата від «Слуги народу» Олександра Дубінського, яку багато хто пов'язував з бажанням команди олігарха Коломойського отримати контроль над регіоном[58][59].

Пізніше Михайло пояснив, що причиною негативного ставлення команди Коломойського стала відмова призначати кандидатів Дубінського головами районних адміністрацій та в сфері охорони здоров'я[60]. 26 жовтня напередодні відставки Михайло Бно-Айріян подав позов до Печерського районного суду м. Києва про захист честі та доброчесності проти Олександра Дубінського[61].

Відставка[ред. | ред. код]

19 жовтня 2019 року Михайло Бно-Айріян представив результати роботи за 100 днів[62][63]. Він повідомив, що подав 13 кандидатур на своїх заступників, але жодна з них не отримала підтримки Офісу Президента[50].

20 жовтня Бно-Айріян подав у відставку. Того ж дня Кабінет Міністрів погодив відставку та призначив нового очільника Київської обласної державної адміністрації — Олексія Чернишова, якого пов'язують з О. Фельдманом[64][65].

Наприкінці 2019 року Бно-Айріян пояснив, що відставка була обумовлена тим, що йому не дозволили створити свою команду та нав'язували на посаду заступників людей із сумнівною репутацією[66]. Зокрема, деякі ЗМІ називали Г. Слєпцова, колишнього керівника департаменту земельних відносин КОДА, в якості того, кого Михайло Бно-Айріян відмовив призначати своїм заступником[67].

Одразу після оголошення відставки група активістів з Києво-Святошинського району почали флешмоб в підтримку Михайла Бно-Айріяна. Паралельно на сайті Президента України була зареєстрована петиція про збереження за ним посади очільника Київської ОДА та надання пояснень щодо звільнення Михайла Бно-Айріяна[68][69][68][70].

7 фільмів Бно-Айріяна[ред. | ред. код]

11 листопада Михайло Бно-Айріян заявив про старт нового проєкту «7 фільмів Бно-Айріяна»[71]. Він планує зняти сім фільмів про Україну, непрості теми та про історії людей. За словами автора, після презентації останнього — 7-го фільму, проєкт буде завершено, а всі, хто працював над його реалізацією, повернуться до повсякденного життя.  Створення нових сезонів проєкту також не планується[72]. Перший фільм було представлено 4 грудня на платформі Youtube[73]. Він присвячений епідемії ковіду в Україні. «Covid-19: вихід із червоної зони» — перший повнометражний документальний фільм про короновірус в Україні. У фільмі показано історії 65 героїв, серед яких не тільки лікарі, а й волонтери, фельдшери, водії швидкої допомоги, підприємці, працівники заводів, а також пацієнти та родичі тих для кого короновірус став невиліковною хворобою.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

У 2017 році в рамках наукової діяльності видав та презентував книгу над якою працював понад року з командою однодумців «Стратегії енергетичної дипломатії України»[74][75].

Неодноразово публічно виступав за необхідність посилення координації енергетичної дипломатії та створення Інституту уповноваженого Президента з питань міжнародної енергетичної політики[76].

Хобі[ред. | ред. код]

Картинг. Стрільба у тирі[21].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 11 червня 2019 року № 382/2019 «Про тимчасове виконання обов’язків голови Київської обласної державної адміністрації»
  2. Указ Президента України від 28 жовтня 2019 року № 777/2019 «Про призначення О.Чернишова головою Київської обласної державної адміністрації»
  3. Указ Президента України від 28 жовтня 2019 року № 776/2019 «Про звільнення М.Бно-Айріяна з посади голови Київської обласної державної адміністрації»
  4. Указ Президента України №509/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України. 9 липня 2019. Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019. 
  5. а б Президент призначив нового голову Київської обласної державної адміністрації. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). 10 липня 2019. Архів оригіналу за 10 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019. 
  6. Михайло Бно-Айріян. www.facebook.com (укр.). Процитовано 3 грудня 2020. 
  7. Mykhailo Bno-Airiian. www.facebook.com (укр.). Процитовано 26 червня 2019. 
  8. Mykhailo Bno-Airiian. Facebook. 7 грудня 2017. Архів оригіналу за 13 липня 2019. Процитовано 11 липня 2019. 
  9. Mykhailo Bno-Airiian. www.facebook.com (укр.). Процитовано 11 червня 2019. 
  10. Украина. Представительства. polpred.com. Архів оригіналу за 12 серпня 2019. Процитовано 11 червня 2019. 
  11. Совет экспортеров создан при МИДе. LB.ua. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 11 червня 2019. 
  12. Члени Ради експортерів при МЗС. https://rei.mfa.gov.ua. Архів оригіналу за 28 квітня 2018. Процитовано 12 червня 2019. 
  13. МЗС і українські "молочники" домовилися розширювати географію експорту. tyzhden.ua (укр.). Архів оригіналу за 13 вересня 2017. Процитовано 11 червня 2019. 
  14. МЗС просуватиме експорт. Урядовий Кур’єр. 19 травня 2011. Архів оригіналу за 20 липня 2017. Процитовано 11 червня 2019. 
  15. МЗС буде лобіювати інтереси олігархів. Економічна правда (укр.). Архів оригіналу за 28 лютого 2022. Процитовано 11 червня 2019. 
  16. Найбільші вітчизняні підприємства-виробники зерна обговорили проблемні питання українського експорту | Новини компанії. www.nibulon.com. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 11 червня 2019. 
  17. Тернопольская областная государственная администрация - Новости. www.oda.te.gov.ua. Процитовано 12 червня 2019. 
  18. Грищенко: Уряд вводить європейські стандарти обігу ліків. DT.ua. Процитовано 11 червня 2019. 
  19. ШЕВЧУК, Іван (16 серпня 2013). Ліки для останньої допомоги. Урядовий Кур’єр. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 11 червня 2019. 
  20. Постанова КМУ від 13 травня 2013 р. № 333 "Про затвердження Порядку придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров’я". zakon.rada.gov.ua. 13 травня 2013. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 12 червня 2019. 
  21. а б Заступник директора з комунікацій та міжнародного співробітництва. НЕК "УКРЕНЕРГО" (укр.). 30 березня 2017. Архів оригіналу за 12 червня 2019. Процитовано 12 червня 2019. 
  22. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2013 р. № 637. zakon.rada.gov.ua. Кабінет Міністрів України. 29 квітня 2013. Архів оригіналу за 27 грудня 2018. Процитовано 11 червня 2019. 
  23. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України :: Міненерговугілля підтримує діалог з інвесторами щодо усунення перешкод для їх ефективної роботи в енергетичній сфері України. mpe.kmu.gov.ua. Процитовано 11 червня 2019. 
  24. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України :: Закон про ринок електроенергії - це закон для споживача, - Олександр Светелік. mpe.kmu.gov.ua. Процитовано 11 червня 2019. 
  25. Глава євродепартаменту Міненерго: нам не потрібен супер-монстр "Нафтогаз". РБК-Украина. 29 квітня 2016. Архів оригіналу за 12 червня 2019. Процитовано 12 червня 2019. 
  26. Facebook-публікація. www.facebook.com (укр.). Бно-Айриян. 16 травня 2016. Архів оригіналу за 18 червня 2016. Процитовано 12 червня 2019. 
  27. Ответственный за евроинтеграцию в Минэнерго подал в отставку. Экономическая правда. Архів оригіналу за 12 серпня 2019. Процитовано 11 червня 2019. 
  28. У конкурсі на посаду голови Житомирської обладміністрації переміг Гундич. ua.interfax.com.ua. 5 жовтня 2016. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 11 червня 2019. 
  29. Директором по коммуникациям "Укрэнерго" назначен Михаил Бно-Айриян. ubr.ua. Архів оригіналу за 20 грудня 2018. Процитовано 13 червня 2019. 
  30. Михаил Бно-Айриян | спикеры | Kyiv International Economic Forum. forumkyiv.org. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 13 червня 2019. 
  31. Оголошено переможців "Премії HR-бренд Україна 2018" (ПРЕС-РЕЛІЗ). www.depo.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 грудня 2018. Процитовано 13 червня 2019. 
  32. НЕК "УКРЕНЕРГО". НЕК "УКРЕНЕРГО" (укр.). Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 13 червня 2019. 
  33. НЕК "Укренерго" - NPC Ukrenergo. www.facebook.com (укр.). Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 13 червня 2019. 
  34. Новини наших колег: внутрішній корпоративний портал Укренерго - кращій у 2018 році. Київська міська професійна спілка працівників енергетики та електротехнічної промисловості. kievprofenergo.in.ua. Процитовано 13 червня 2019. 
  35. Україна підписала угоду про умови приєднання до енергосистеми Європи. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 14 грудня 2018. Процитовано 13 червня 2019. 
  36. «Укренерго» завершило тестування блоків теплової та гідрогенерації для інтеграції в ENTSO-E — EXPRO Consulting. expro.com.ua (укр.). Процитовано 13 червня 2019. 
  37. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України :: Об'єднання енергосистеми України з ENTSO-E - важливий крок у напрямку посилення енергетичної безпеки. mpe.kmu.gov.ua. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 13 червня 2019. 
  38. Кабінет Міністрів України - Про затвердження плану заходів щодо синхронізації об’єднаної енергетичної системи України з об’єднанням енергетичних систем держав — членів Європейського Союзу. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 13 червня 2019. 
  39. Климпуш-Цинцадзе, Іванна (28 травня 2019). Синхронізація об’єднаної української енергетичної системи з європейською є ключовим завданням. www.kmu.gov.ua. Служба Віце-прем'єр-міністра України. Архів оригіналу за 12 червня 2019. Процитовано 12 червня 2019. 
  40. "Укренерго" підписало з ENTSO-E угоду про співробітництво. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 вересня 2019. Процитовано 13 червня 2019. 
  41. Рубін, Едуард (5 квітня 2017). «Ukrenergo Laboratories» - новий етап реформування освітньої системи України. Цензор.НЕТ (російською). Архів оригіналу за 11 липня 2019. Процитовано 13 червня 2019. 
  42. https://youtu.be/eHoBmo1QfzQ?t=840https://youtu.be/eHoBmo1QfzQ?t=840https://youtu.be/eHoBmo1QfzQ?t=840
  43. В.Ковальчук про «зелено-вугільний» парадокс. YouTube. NPC Ukrenergo - НЕК Укренерго. 16 березня 2018. Процитовано 30 травня 2021. 
  44. Зелено-вугільний парадокс української енергетики. DT.ua. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 22 квітня 2020. 
  45. Архівована копія. Архів оригіналу за 11 травня 2022. Процитовано 22 квітня 2020. 
  46. Архівована копія. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 22 квітня 2020. 
  47. Будущий глава Киевской ОГА работал с Азаровым и учился с Разумковым — Схемы. nv.ua. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 26 квітня 2020. 
  48. Цензор.НЕТ. "Вийди отсюда, розбійник! Плохо чуєш? Іді гуляй", - Зеленский выгнал с совещания в Борисполе секретаря горсовета Годунка. ВИДЕО. Цензор.НЕТ (рос.). Архів оригіналу за 14 листопада 2019. Процитовано 26 квітня 2020. 
  49. Київська обласна державна адміністрація » Голова Київської ОДА Михайло Бно-Айріян провів особистий прийом громадян. koda.gov.ua. Архів оригіналу за 14 жовтня 2019. Процитовано 26 квітня 2020. 
  50. а б Бно-Айриян рассказал о реорганизации КОГА и решалах, которые к нему ходят. kievvlast.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 26 лютого 2020. Процитовано 26 квітня 2020. 
  51. На Київщині утворено раду Церков і релігійних організацій. Київ онлайн (укр.). 11 жовтня 2019. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 26 квітня 2020. 
  52. Київська обласна державна адміністрація » Михайло Бно-Айріян: «Треба створити необхідні умови, щоб молоді люди могли реалізувати себе, бачили перспективи та стали частиною змін». koda.gov.ua. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 26 квітня 2020. 
  53. Губернатор Бно-Айриан обязал администрацию почти все закупать публично. kievvlast.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 23 лютого 2020. Процитовано 26 квітня 2020. 
  54. На Київщині чиновників зобов’язали оприлюднювати усі бюджетні витрати (+відео) – Український репортер. ukrreporter.com.ua (укр.). 27 вересня 2019. Процитовано 26 квітня 2020. 
  55. У будівельному департаменті кода зникли документи на мільярди гривень. YouTube. Погляд - Новини Київської області. 19 жовтня 2019. Процитовано 30 травня 2021. 
  56. Ми врятували ліси навколо села Віта Поштова, - Михайло Бно-Айріян (ФОТО) | Моя Київщина. mykyivregion.com.ua (ru-ru). Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 26 квітня 2020. 
  57. Бно-Айріян розпорядився відновити «Переяслав-Хмельницький державний агролісгосп». Київ онлайн (укр.). 2 жовтня 2019. Процитовано 26 квітня 2020. 
  58. СМИ: Бно-Айриян ушел из-за давления команды Коломойского. Петр и Мазепа (рос.). Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 26 квітня 2020. 
  59. Выяснилось, почему уволился глава Киевской ОГА. Кияни (рос.). Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 26 квітня 2020. 
  60. Михайло Бно-Айріян: Там, де Дубинський, там завжди мотив. kievvlast.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 23 січня 2020. Процитовано 26 квітня 2020. 
  61. Цензор.НЕТ. Полиграф не предлагать. Встретимся в суде: Бно-Айриян подал иск о защите чести и достоинства против Дубинского. ДОКУМЕНТ. Цензор.НЕТ (рос.). Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 26 квітня 2020. 
  62. МИХАЙЛО БНО-АЙРІЯН ПЕРШІ 100 ДНІВ НА ПОСАДІ. Issuu (англ.). Процитовано 26 квітня 2020. 
  63. Новий губернатор Київщини почекав 100 днів і подав у відставку. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 26 квітня 2020. 
  64. Киевскую ОГА вместо Бно-Айрияна возглавит харьковский бизнесмен. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 21 жовтня 2019. Процитовано 26 квітня 2020. 
  65. Кто такой Алексей Чернышов: пять фактов о новом главе Киевской ОГА. delo.ua (рос.). Архів оригіналу за 10 травня 2020. Процитовано 26 квітня 2020. 
  66. Михаил Бно-Айриян: “Первое серьезное поражение Зеленский получит на местных выборах”. LB.ua. Архів оригіналу за 17 квітня 2020. Процитовано 26 квітня 2020. 
  67. Увольнение Бно-Айрияна: Коломойский дал в штангу. Комментарии Украина (рос.). 1 жовтня 2019. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 26 квітня 2020. 
  68. а б Президента просять надати роз'яснення причин звільнення Бно-Айріяна. Київ онлайн (укр.). 23 жовтня 2019. Процитовано 26 квітня 2020. 
  69. Жители Киевщины просят Бно-Айрияна не уходить с поста губернатора. kievvlast.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 26 квітня 2020. 
  70. Повернути Бно-Айріян Михайла Кареновича на посаду голови Київської ОДА Електронні петиції — Офіційне інтернет-представництво Президента України. petition.president.gov.ua. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 26 квітня 2020. 
  71. 7 фільмів. Ексголова Київської облдержадміністрації зніматиме кіно. Великий Київ (укр.). 11 листопада 2020. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 3 грудня 2020. 
  72. Экс-губернатор Киевщины Бно-Айриян занялся съемкой фильмов. kievvlast.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 3 грудня 2020. 
  73. 7 фільмів Бно-Айріяна - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 6 грудня 2020. 
  74. В ІФНТУНГ автор презентував "Стратегію енергетичної дипломатії в Україні" | ІФНТУНГ. www.nung.edu.ua. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 11 червня 2019. 
  75. Mykhailo Bno-Airiian (26 березня 2017). Резюме проекту "Стратегії енергетичної дипломатії". Процитовано 11 червня 2019. 
  76. ​«Энергетическая дипломатия должна стать любимой «игрушкой» президента Украины», - Михаил Бно-Айриян. LB.ua. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 11 червня 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]