Боббі Джонс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Боббі Джонс
Robert Tyre Jones Jr.
Джонс у приблизно 1921 році
Джонс у приблизно 1921 році
Загальна інформація
Громадянство Flag of the United States.svg США
Народження 17 березня 1902(1902-03-17)[1][2][…]
Атланта
Смерть 18 грудня 1971(1971-12-18)[1][2][4] (69 років)
Атланта
Поховання Oakland Cemeteryd
Причина смерті неврологічний розлад
Веб-сторінка bobbyjones.com
Спорт
Країна Flag of the United States.svg США
Вид спорту гольф
Команда Georgia Tech Yellow Jacketsd
Участь і здобутки
CMNS: Боббі Джонс у Вікісховищі

Боббі Джонс (17 березня 1902, Атланта, Джорджія — 18 грудня 1971, там само) — американський гравець-аматор в гольф, за професією юрист. Боббі Джонса часто плутали з дизайнером поля для гольфу Робертом Трент Джонсом, з яким він інколи працював[5] .

Джонс був одним з найуспішніших гравців-аматорів в історії змагань на національному та міжнародному рівнях. Під час піку своєї кар'єри з 1923 по 1930 рік він домінував на аматорських змаганнях вищого рівня і дуже успішно змагався з найкращими в світі професійними гравцями в гольф[6]. Джонс часто перемагав таких зірок гольфу, як Уолтер Хаген і Джин Саразен, які були кращими гравцями-професіоналами свого часу. Джонс працював юристом, що було його основним доходом. Проте також він брав участь у змаганнях з гольфу в якості аматора, здебільшого на неповну ставку. Він вирішив піти зі змагань у віці 28 років, хоча після цього він працював у якості інструктора з гольфу та дизайнера оснащення.

У 1930 році Джонс пояснив своє рішення закінчити кар'єру: «Він [чемпіонат з гольфу] — щось на зразок клітки. Спочатку ви повинні потрапити в неї, а потім залишитися там. Але, звичайно, ніхто не може там залишатися»[7]. Джонс найбільш відомий своїм унікальним «Великим шоломом», який отримав за перемоги на всіх чотирьох головних турнірах з гольфу в той час (відкритий і аматорський чемпіонат в США та Великій Британії) в одному календарному році (1930 р.).

У 1933 році Джонс заснував і допомагав у створенні Національного гольф-клубу «Augusta», а також став одним із засновників Masters Tournament, який щорічно проводиться клубом з 1934 року (за винятком 1943—1945 років, коли турнір був скасований через Другу світову війну). Інновації, які він ввів у Masters, були скопійовані практично на кожному професійному турнірі з гольфу, що проходить в світі. Masters Tournament перетворилися в один з чотирьох головних чемпіонатів з гольфу. 18 серпня 1948 року Джонс востаннє зіграв у гольф-клубі East Lake Golf Club, на його рідному полі в Атланті. Опісля цього, через проблеми зі здоров'ям, він остаточно покинув гольф.

Біографія[ред. | ред. код]

Джонс у віці 14 років

Джонс народився у місті Атланта, штат Джорджія. Ще у юному віці він мав вади здоров'я, і ​​для зміцнення організму лікарі порадили Джонсу грати у гольф. Заохочений батьком, Робертом Пурмедусом Джонсом, адвокатом Атланти, Джонс з самого початку любив гольф. Він швидко перетворився на вундеркінда, який виграв свій перший дитячий турнір у віці шести років на своєму домашньому полі в гольф-клубі East Lake. У 1916 році, у віці 14 років, Джонс виграв свою першу велику гольф-подію, коли виступав на вступному чемпіонаті штату Джорджія серед аматорів, який був проведений Асоціацією гольфу штату Джорджія в столичному клубі в Брукхевені. Його перемога на цьому чемпіонаті вперше поставила його в центр національної уваги. Перемога на аматорських змаганнях у штаті Джорджія привернула увагу Асоціації гольфу США, яка нагородила Джонса першим запрошенням до американської аматорської команди в Меріон біля Філадельфії. Джонс вийшов у чвертьфінал у своїй першій грі у цій події[8].

Джонс вперше успішно представив Сполучені Штати у двох переможних міжнародних матчах аматорських команд проти Канади у 1919 та 1920 роках, заробивши три з чотирьох можливих очок у «четвірках» та в одиночній грі. У 1919 році він поїхав до гольф-клубу «Hamilton Golf» та вперше взяв участь у змаганнях за межами США, а згодом у 1920 році грав у заміському клубі «Engineers Country Club» в Росліні, Лонг-Айленд. Ще підлітком, Джонс був на той день наймолодшим гравцем у серії. Джонс також грав у Відкритому чемпіонаті Канади 1919, знаходячись у Гамільтоні, Онтаріо, він виступив дуже добре, посівши друге місце, але на 16 ударів відстаючи від переможця Дж. Дугласа Едгара[9]

Боббі Джонс у 1933 році зображений на бейсбольній картці «Goudey»

Джонс виграв свій перший Відкритий чемпіонат США в 1923 році. Після цієї перемоги в нью-йоркському кантрі-клубі Інвуд, завдяки своїй перемозі в 1930 році в американському аматорському, він виграв 13 великих чемпіонатів (якими вони вважались на той час) за 21 спробу. Джонс був першим гравцем, який виграв «Дубль» — як відкритий чемпіонат США, так і чемпіонат Великої Британії в одному і тому ж році (1926). Він був другим (і останнім), що виграв Відкритий чемпіонат США та Аматорські команди США в одному ж році (1930). До цього це вдавалося зробити лише Чіку Евансу в 1916 році.

Згодом у 1930 році Боббі Джонс вирішив залишити професійну кар'єру гольфіста припинивши брати участь у змаганнях. Проте у 1934 році Джонс повернуся, аби грати в «Masters» на нерегулярній основі, що він і робив до 1948 року. Джонс зіграв свій останній раунд в гольф у гольф-клубі East Lake, на своєму домашньому полі в Атланті, 18 серпня 1948 року.

У тому ж 1948 році в Джонса діагностували сирингомієлію, заповнену рідиною порожнину спинного мозку, що викликає параліч. Згодом Джонс був вимушений пересуватися за допомогою інвалідного візка. Він помер в Атланті 18 грудня 1971 року, через три дні після прийняття католицизму[10]. Джонса ввели до Всесвітньої залу слави гольфу в 1974 році[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в SNAC — 2010.
  2. а б в Find a Grave — 1995.
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. а б Roglo — 1997. — 8261991 екз.
  5. Mayo, Michael (2000-06-16). Course Designer Jones Dies. Sun-Sentinel. Процитовано 30 січня 2021. 
  6. Hardin, Robin. Crowning the King: Grantland Rice and Bobby Jones // Georgia Historical Quarterly. — 2004. — Т. 88, № 4 (11 May). — С. 511—529. Процитовано 2018-02-15.
  7. The Gigantic Book of Golf Quotations / Apfelbaum, Jim. — Skyhorse Publishing[en], 2007. — ISBN 978-1-60239-014-0.
  8. The Legend – Historical Timeline. bobbyjones.com. Процитовано 30 січня 2021. 
  9. Barclay, pp. 298–9, 329
  10. Bobby Jones dies after long illness. News and Courier (Charleston, SC). Associated Press. December 19, 1971. с. 2B. 
  11. Bobby Jones. World Golf Hall of Fame. Процитовано 30 січня 2021.